WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Державно-правова система України у період незалежності. - Курсова робота

Державно-правова система України у період незалежності. - Курсова робота

засідання, організовує підготовку питань, здійснює повноваження передбачені Конституцією України в порядку встановленому Регламентом Верховної Ради України від 27 липня 1994р. Також Верховна Рада затверджує перелік своїх компонентів, які здійснюють законопроектну роботу: готують і попередньо розглядають питання віднесені до повноважень Верховної Ради. За ст.85 Конституції України до цих повноважень належить: внесення змін до Конституції; призначення всеукраїнського референдуму про зміну території України; прийняття законів; затвердження державного бюджету України прийняття рішення щодо звіту про його виконання.
Роботу Верховної Ради забезпечує апарат. Його повноваження визначаються законами та Регламентом Верховної Ради України й носять організаційно - функціональний характер.
Секретаріат - це по суті апарат, до складу якого входять група наукових консультантів протокольна правова та інші служби.
Функції депутата як представника народу у вищому органі влади визначаються Законом про статуснародного депутата України.
За Конституцією України главою держави є Президент, котрий виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод громадянина. Президент, як голова держави забезпечує її цілісність, незалежність та національну безпеку. Також Президент вирішує кадрові питання признаючи керівників і заступників найвищих органів управління. Утворює та ліквідовує за поданням Прем'єр - міністра України міністерства чи інші центральні органи державної влади. Звертається з посланням до народу, та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє та зовнішнє становище в країні.
Найвищим у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, реорганізований з Ради Міністрів УРСР у червні 1991р. Він відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній раді України.
Кабінет Міністрів вирішує питання державного управління на основі Конституції законів указів та розпоряджень Президента. В межах своїх повноважень він забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави; розробляє і втілює загально державні програми економічного, науково - технічного, соціального і культурного розвитку України; вживає заходи щодо обороноздатності й національної безпеки країни громадського порядку та боротьби зі злочинністю; виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента.[1, C. 256]
Центральні органи виконавчої влади узагальнюють практику законодавства з питань що належать до їхньої компетенції, розробляють пропозиції про вдосконалення законодавства і в установленому порядку, подають їх на розгляд Президентові Кабінету Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади беруть участь у формуванні та реалізації державної політики, прогнозують розвиток економіки у виробничій, науково - технічній та інших сферах, здійснюють функції, що випливають з покладених на них завдань.
Важливим суб'єктом конституційно - правових відносин є місцеві органи державної влади та самоврядування.
Наприкінці восьмидесятих років на теренах колишнього СРСР розпочалася реформа місцевих органів влади. У ході горбачовської перебудови було визначено принцип "поділу влади", а також доцільність відродження інституту місцевого самоврядування.
9 квітня 1990р. Верховна Рада СРСР прийняла закон "Про загальні засади місцевого самоврядування і місцевого господарства в СРСР".
7 грудня 1990р. Верховна Рада УРСР відповідно ухвалила Закон "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР і місцеве самоврядування". Союзний закон визнавав місцеві ради депутатів основною ланкою в системі місцевого самоврядування і представницькими органами влади. Закон Української РСР визначав правовий статус місцевих рад по - іншому : основною ланкою в системі місцевого самоврядування є місцеві ради народних депутатів, як представницькі органи державної влади. Для здійснення конституційних повноважень Президента за його поданням Верховна Рада України 5 березня 1992р. прийняла Закон "Про Представника Президента України".
14 квітня 1992 р. Президент своїм Указом затвердив "Положення про місцеву державну адміністрацію". Згідно з цими законами представники Президента України в областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах міст Києва та Севастополя отримали правовий статус найвищої посадової особи державної виконавчої влади - глави місцевої державної адміністрації. На відповідній території місцева державна адміністрація набула правового статусу системи органів державної виконавчої влади на місцях. Таким чином, в Україні вперше було запроваджено інститут місцевих органів державної виконавчої влади. Доти функції таких органів виконували виконкоми рад народних депутатів.
В зв'язку з цим Верховна Рада 27 березня 1992р. прийняла Закон України "Про внесення змін до закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" від 7 грудня 1990р.". Закон України, який регламентував діяльність місцевих рад, отримав нову назву: "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування". Згідно з ним сільські, селищні, міські ради народних депутатів визначалися як органи місцевого самоврядування, а в районі та області ради - як органи регіонального самоврядування. Що ж до районних рад у містах, то Закон відносив їх до складової частини міського самоврядування. Цей Закон виводив місцеві ради із системи органів державної лади. Разом з тим ст. 42 передбачала надання виконавчим комітетам сільських, селищних та міських рад повноважень, делегованих державою. Закон визначив компетенцію Київської та Севастопольської міських, районних, у містах Києва та Севастополя рад, які за своїм статусом прирівнювалися до органів регіонального самоврядування.[15, C. 30-35]
В умовах погіршення економічного та політичного становища України й неспроможності органів законодавчої і виконавчої влади загальмувати процес сповзання до економічної кризи, Верховна Рада 12 -го скликання із закінченням терміну своїх повноважень у лютому 1994р. знову змінила організацію місцевих органів влади в Україні, прийнявши Закон "Про формування місцевих органів влади і самоврядування". Відповідно до Закону органами місцевого самоврядування в Україні ставили сільські, селищні, міські, районні та обласні ради. А обласні, районні, Київська та Севастопольська міські ради одночасно мали виконувати функції органів державної влади. Закон визначив, що голови обласних, районних, міських, селищних і сільських рад обираються безпосередньо населенням і їм підпорядковуються виконавчі комітети відповідних
Loading...

 
 

Цікаве