WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Види норм права - Курсова робота

Види норм права - Курсова робота

можливий й інший, так би мовити рухливий розподіл прав та обов'язків між сторонами. Це так звані взаємні договори, в яких кожній із сторін належать права та обов'язки. За такої своєрідної ситуації зобов'язання характеризуються суміщенням ролей: кожний з учасників договору є ікредитором і боржником, оскільки права і обов'язки лежать на кожному з них.
Професор Марчук і доцент Ніколаєва виділяють п'ять ознак норми права. "Ознаки, що характеризують норми права:
1. Норми є регулятором суспільних відносин. Визнання цього міститься в статтях відповідних законодавчих актів (див., зокрема, ст.1, 2 ЦК України 1963 р.).
2. Норми встановлені, санкціоновані або визнані державою, тобто містяться в прийнятих державними органами відповідно до їх компетенції актах, або встановлені іншим способом в порядку, визначеному державою, а тому нею й визнані.
3. Норми мають абстрактний характер, вони не персоніфіковані; як повеління суверенної держави вони обов'язкові для громадян, посадових осіб, державних органів, об'єднань громадян - всіх тих, на кого розраховані.
4. Настанови норм, їх приписи загальні, всеохоплюючі (див., наприклад, ст. 6 КК).
5. Настанови (приписи, зміст) норм формально визначені, що є визнанням такої властивості норм, як їх текстуальна визначеність (див., наприклад, ст. 11 КК). Текстуальна визначеність норми як її органічна властивість є гарантією ефективного функціонування права як регулюючої системи. Першоджерелом їх оприлюднення є офіційні видання".
До цих ознак професор Котюк додає ще дві характерні риси норм права:
1. "це правило поведінки формулюється у вигляді юридичних прав і обов'язків суб'єктів суспільни відносин. В ньому можуть бути сформульовані тільки права або тільки обов'язки. Наприклад, в ст. 38 Кодексу законів про працю закріплено право працівників при звільненні з роботи подавати письмову заяву за два тижні до звільнення".
2. "ці правила поведінки можуть змінюватись або відмінятись тими державними органами, які їх приймали або вищестоящими органами".
Виходячи з найсуттєвіших ознак, В.М. Марчук та Л.В. Ніколаєва запропонували таке визначення норми права:
норма права - це правило поведінки загального характеру, що встановлене, визнане чи санкціоноване компетентним органом держави або в іншому передбаченому нею порядку, яке має загальнообов'язкову силу, регулює суспільні відносини в інтересах громадян і суспільства та передбачає можливість застосування державно-примусових заходів, включаючи відповідальність перед державою в разі порушення цієї норми з метою її підтримання та неухильного виконання.
1.3. Структура норми права
"Структура правової норми - це її внутрішня побудова, яка характеризується наявністю в ній відносно автономних, але нерозривно пов'язаних одна з одною складових частин, що різняться за функціональною роллю".
Структури (а їх декілька) у правовій нормі склалися історично, поступово та представляють велику соціальну цінність. Їх походження йде з давніх часів, з суспільств привласнюючої економіки і навіть з тих часів, коли людина ще як біологічне створіння, як й інші біологічні види, навчилася пов'язувати свою поведінку з результатами цієї поведінки, свої реакції на ті чи інші умови життєдіяльності закріплювати в колективному досвіді, в колективній свідомості по критеріям "прийнятно-неприйнятно".
Мононорми первісного суспільства будувались по цій схемі, і лише згодом "сприйнятно-несприйнятно" переросло у відносини по критеріям "можна-неможна" (право), "добре-погано", "добро-зло" (мораль).
З позиції філософії структура - це відносно самостійна і стійка єдність елементів, їх відносин і цілісності об'єкта, які забезпечують тотожність самому собі. Структура нерозривно зв'язана із системою. Характеристика об'єкта з позицій системи і структури дає суть системно структурного аналізу.
Філософське поняття структури потрібно ув'язати із специфікою правових явищ, з їх природою, змістом, соціальним призначенням і місцем в системі права.
Аналіз норми за структурою сприяє з'ясуванню смислу правила поведінки, що в ній міститься, а це, в свою чергу, допомагає правильній реалізації норми, зміцненню законності й правопорядку, тобто досягненню того, заради чого існує право.
Структура норми залежить від її характеру. До визначення структури можна підійти по-різному, залежно від того, яка це норма - норма-принцип, норма-дефініція, норма-правило поведінки, регулятивна норма чи охоронна норма, які є різновидами норми-правила поведінки.
Найбільш актуальною є проблема структури норми-правила поведінки.
Нормами, що містять безпосередні правила поведінки для конкретних (але не індивідуалізованих) суб'єктів в реальному суспільному житті є:
норми-дозволяння;
норми-приписи (зобов'язування);
норми-заборони.
В теорії права докладно обґрунтовано дві різні концепції структури норми: двоелементна (двочленна, дволанкова) та триелементна (тричленна, три ланкова).
Для позначення структурних елементів норми права теорія права оперує такими поняттями: диспозиція, гіпотеза, санкція. Варто підкреслити, що незважаючи на те, що існують різні концепції структури, вони незмінно використовують у своїй побудові названі частини (елементи).
Диспозиція - центральний елемент норми права, в якому у вигляді владного припису закріплено правило поведінки, змістом якого виступають суб'єктивні права та юридичні обов'язки.
Види диспозицій:
1. За ступенем визначеності:
" Визначені - закріплюють однозначне правило поведінки, тобто учасники відносин позбавлені можливості для вибору іншої поведінки;
" Не повністю визначені - вказують лише на загальні ознаки поведінки, в рамках яких суб'єкти уточнюють свої права та обов'язки самостійно;
" Відносно визначені - вказують на права і обов'язки суб'єктів, але надають можливості для їх уточнення залежно від конкретних обставин;
" Альтернативні - вказують на настання декількох правових наслідків, але передбачають настання лише одного з них.
2. За способом викладення:
" Проста - правило поведінки визначається у загальному вигляді без деталізації його ознак;
" Описова - правило поведінки закріплюється повно, з деталізацією його ознак; чітко визначаються права і обов'язки учасників відносин;
" Бланкетна - закріплюється лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення ознак, яких бракує, слід звертатися до норм іншого нормативного акта іншої галузі права;
" Відсильна - аналогічна бланкетній з тією різницею, що для встановлення ознак, яких бракує, слід звертатися до інших частин даної норми або до інших норм цієї ж галузі права.
3. За складом:
" Прості -
Loading...

 
 

Цікаве