WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Види норм права - Курсова робота

Види норм права - Курсова робота


КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Види норм права
Зміст
Вступ.............................................................................................. 3-3
1.1. Поняття норми права........................................................ 4-5
1.2. Ознаки норми права.......................................................... 6-8
1.3. Структура норми права................................................... 9-13
2. Види "класичних" норм права………………………….
14-21
3. Спеціалізовані норми права: поняття, види та їх співвідношення з класичними нормами................................. 22-26
Висновки..................................................................................... 27-28
Список використаної літератури.............................................. 29-29
Вступ
На певному етапі розвитку суспільства постає потреба в упорядкуванні існуючих в ньому відносин. Неможливо уявити людське суспільство без регулювання поведінки людей за допомогою певних зразків, моделей, масштабів. На них й складаються, в результаті багаторазового повторення, норми, на які в майбутньому орієнтується суспільство.
Норма права, як загальнообов'язкове правило лежить в самій основі конкретно-регулятивного впливу права на суспільні відносини. Сукупність, система певних норм формує певний правовий інститут, підгалузь, галузь права, право вцілому. Але й норма права має складну структуру, насамперед - ядро, навколо якого "обертаються" її елементи і з'являються її ознаки.
Виділити норму права з тої оболонки, якою вона окутана в процесі свого появлення не так просто тому, що вона ( норма права ) може збільшуватись, ділитись та видозмінюватись.
Завданням цієї роботи є визначення ролі правових норм в суспільному житті людини та їх класифікація, аналіз їх співвідношення та взаємодії.
1.1. Поняття норми права
На думку профессора Венгерова, норма права - це загальнообов'язкове правило поведінки, встановлене або визнане державою, забезпечене можливістю державного примусу, яке регулює суспільні відносини.
Визначення поняття норми права, близько до визначення Венгерова, дає професор Котюк. "Норма права - це офіційне, формально визначене, загальнообов'язкове правило поведінки, яке встановлюється або санкціонується державою, охороняється нею від порушень, направлене на регулювання найбільш важливих суспільних відносин і охорону соціальних цінностей шляхом встановлення юридичних прав і обов'язків суб'єктів права".
Генетично норма права з'являється в результаті "неополітичної революції" для регулювання суспільних відносин, пов'язаних із становленням виробничої економіки, розвитком міст-держав та інших видів державності, нових форм сімейно-шлюбних відносин, духовного та соціального життя ранньокласових суспільств і т.п. І по змісту, і по формі норма права відрізняється від "мононорм" первісного суспільства. Відрізняється вона й від норм моралі, інших соціальних норм своєю формальною визначенністю, чіткою письмовою фіксацією та - що, можливо, найголовніше - можливістю державного примусу для забезпечення виконання. Норма права набуває своє загальнообов'язкове значення не в силу примусовості, забезпеченості можливістю державного примусу, а тому, що охоплює найбільш типові, найбільш повторювані соціальні процеси, причинно-наслідкові зв'язки, зразки поведінки. Норма права - це правило не тільки для одиничного випадку, а для всієї органічної сукупності таких однотипних випадків. І в цьому заключається її велика соціальна цінність.
З'являючись як результат осмислення колективним разумом, суспільною свідомістю реальних й соціально важливих процесів суспільного буття, норма права надає цим процесам або корисне, соціально ціннісний напрямок розвитку, або впорядковує, стабілізує ці процеси, встановлює стійкий врівноважений стан, або ж здійснює й те й інше. Тому нормативний зміст права, появлення норм права - це велике культурне надбання людства, елемент цивілізації.
З'явившись як регулятор витрат землеволодільців, як спосіб обліку результатів праці та їх розподілення, норма права розповсюдила свою дію й на політичні, соціальні структури суспільства, переплілась з державними структурами, стала одним з найважливіших початків формування і здійснення державної влади.
Норма права ще й тому створює соціально-врівноважений стан, що у кожного з індивідів формується очікування відповідної поведінки іншого члена суспільства, тобто передбачену поведінку, яка дозволяє будувати і свою поведінку, і своє ставлення до іншого члена суспільства.
І соціальна цінність норми права заключається як раз і в тому, що створюючи цю психологічну настанову індивіда, вона формує соціально стійкий суспільний стан. Іншими словами, норма права ще й тому надбання культурного розвитку людства, що, регулюючи поведінку своїх конкретних адресатів в типових випадках, вона також формує в них й очікування передбаченої, зрозумілої поведінки інших членів суспільства, їх взаємовідношення.
1.2. Ознаки норми права
Цілком природно, що ознаки, які характеризують норми права, виходять і тісно пов'язані з тими ознаками, якими визначається право як система, хоча з ними і не збігаються.
Безпосереднім змістом норми є правило поведінки надавально-зобов'язуючого характеру. Це означає або надання можливості (права) або покладання обов'язків.
Надавально-зобов'язуючий характер норми узагальнено дістає вияв у тому, що вона :
1) надає суб'єктові можливість діяти в своїх інтересах і для задоволення своїх потреб;
2) надаючи суб'єктові можливість діяти, зобов'язує його робити це в певних межах, не виходячи за них, тим самим не порушуючи прав інших осіб;
3) зобов'язує іншого суб'єкта, від поведінки якого залежить можливість скористатись надавальним потенціалом норми, діяти так, щоб не перешкоджати її реалізації.
Будь-яка норма права у вигляді дозволу передбачає відповідний обов'язок (заборону) інших суб'єктів не порушувати надане право, виконувати те, на що має право уповноважена особа.
Водночас норми, які виражені як обов'язок (заборона), передбачають наявність відповідного (супутнього) права вимагати виконання цього обов'язку.
Названі надання-зобов'язування в процесі реалізації правових норм можуть чергуватися щодо одного й того ж суб'єкта.
Наприклад, відповідно до цивільно-правових зобов'язань одна особа, а саме боржник, повинна або вчинити на користь іншої особи, тобто кредитора, певну дію, або утриматися від певної дії; інша ж особа, а саме кредитор, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Але в тих же цивільно-правових зобов'язаннях
Loading...

 
 

Цікаве