WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Державний режим у Великобританії - Курсова робота

Державний режим у Великобританії - Курсова робота

правова держава припускає розвите цивільне суспільство, у якому взаємодіють різні громадські організації, політичні партії, у якому ніяка ідеологія не може встановлюватися в якості офіційної державної ідеології. Політичне життя в правовій державі будується на основі ідеологічного, політичного різноманіття (плюралізму), багатопартійності. Тому одним зі шляхів формування правової держави, одним з напрямків цієї роботи є розвиток цивільного суспільства, що виступає важливою ланкою між особистістю і державою, у якому реалізується велика частина прав і воль людини; твердження принципів політичного плюралізму.
Необхідним фактором, що визначає багато в чому успіх багатьох перетворень у державному і політичному житті нашого суспільства, є рівень політичної і правової культури в суспільстві. Необхідно рятуватися від того правового нігілізму, що особливо чітко проявився останнім часом не тільки в громадян, але й у представників державного апарату. Повага і дотримання конституції, закону всіма членами, усіма посадовими особами - невід'ємна риса демократичної держави.
Зараз на території бувшого СРСР відбуваються складні процеси в розвитку держави і права - становлення в нових "незалежних державах" державних і правових систем, що відповідають вимогам сучасного цивільного демократичного суспільства. Цей розвиток усе більш ускладнюється через те, що суспільство переживає найжорстокішу економічну і соціальну кризу, що істотно відбилася на рівні життя людей і різко висвітив ті негативні наслідки, що породила тоталітарна система за довгі десятиліття свого панування.
Сувора закономірність, а може й трагічна неминучість у тім, що людська природа і соціальне життя усе ще далекі від досконалості. Реалістичніше не мріяти про повне викорінювання зла, а прагнути до його обмеження. Більш того, чи можлива ця досконалість? Звичайно ні, тому що така природа людини.
2. Авторитарний режим (авторитаризм).
Авторитарний режим - це система правління, при якій влада здійснюється однією конкретною особою при мінімальній участі народу. Це одна з форм політичної диктатури. У ролі диктатора виступає індивідуальний політичний діяч з елітарного середовища або правляча елітарна група. Якщо цією особою є королівська родина - у цьому випадку авторитарний режим називається абсолютною монархією.
Зберігаються такі режими за допомогою апарата примуса і насильства армії. У відмінності від демократичного режиму влади, де репресивний апарат діє в рамках закону, в авторитарній державі засоби насильства, навпаки, тримають на очах.
Влада, підпорядкування і порядок цінуються при авторитарному режимі правління більше, ніж воля, згода й участь у політичному житті народу. У таких умовах рядові громадяни змушені коритися законам, платити податки без особистої участі в їхньому обговоренні.
Існуючі в авторитарних державах для ширми демократичні інститути реальної сили в суспільстві не мають. Легалізується політична монополія однієї партії, що підтримує режим. При цьому режимі виключається діяльність інших політичних партій і громадських організацій. Заперечуються принципи конституційності і законності. Ігноруються поділи влади. Відбувається строга централізація всієї державної влади. Главою держави й уряду довічно стає лідер правлячої авторитарної партії. Вождізм перетворюється в офіційний державний принцип. Теорія і практика авторитарного правління були виражені в афоризмі "Держава - це я", висловленому Людовіком XIV.
Представницькі органи на всіх рівнях, навіть якщо і зберігаються, перетворюються в декорацію, що прикриває авторитарну владу. Пануючу роль грають вертикальні, ієрархічно-бюрократичні зв'язки між інститутами держави. Найчастіше наділена особливою політичною роллю армія.
Авторитарний режим забезпечує владу індивідуального або колективного диктату будь-якими засобами, у тому числі прямим насильством. Їм не допускається ніякої конкуренції політичних суб'єктів. Монополія на владу - принцип авторитаризму. Разом з тим авторитарна влада не втручається в ті області життя, що безпосередньо не зв'язані з політикою. Відносно незалежними можуть залишатися (але не обов'язково залишаються) економіка, культура, міжособистісні відносини. У відомих межах допускається також незалежність особистості. Коротше кажучи, держава диференційована від суспільства, в обмежених рамках функціонують інститути цивільного суспільства.
У світовому суспільстві в XX столітті мали місце різні види авторитарних режимів: напівфашистський, військово-диктаторський (часте явище в країнах Латинської Америки), конституційно-авторитарний, а інакше сказати монократичний режим (характерний для деяких країн Африки й окремих держав Азії). Відзначаються також конституційно-патріархальні, клерикальні і расистські режими.
Авторитарні режими затверджуються в умовах кризових ситуацій або на основі не розвитої політичної і соціальної структур суспільства. Можливість виникнення авторитарного режиму в перехідному періоді від тоталітаризму до демократії закладена в психологічній реакції людей на кризову ситуацію, у прагненні до соціальної упорядкованості, надійності, передбачуваності. Вони можуть вирішувати прогресивні задачі, зв'язані з виходом країни з кризи. Так, до другої світової війни, під час кризи в деяких країнах Західної Європи парламентський демократичний режим виявився нездатним вирішувати напружені соціальні конфлікти. У цих умовах виникли авторитарні системи, що переросли навіть у фашизм. Авторитаризм був бажаним режимом і після другої світової війни під впливом існуючих гострих економічних і соціальних протиріч.
Механізм затвердження авторитарних режимів включає як незаконні, насильницькі методи ліквідації і заміни колишніх політичних інститутів і правителів, так і формально - демократичні процедури (наприклад, прихід до влади диктаторів в Індонезії або Бангладеш). Головні типи легітимності режиму: традиційна, ідеологічна (теологічна) і персональна легітимності. Неодмінна духовна база авторитаризму - пануюча ідеологія. У якості такої можуть виступати революційний, реакційний, націоналістичний, релігійний і інший види ідеологій.
3. Тоталітарний режим (тоталітаризм).
Крайня форма авторитарного режиму - тоталітаризм. Формування політичних тоталітарних режимів стало можливим на індустріальній стадії розвитку людства, коли технічно стали можливими не тільки всеосяжний контроль над особистістю, але і тотальне керування її свідомістю, особливо в періодисоціально-економічних криз.
Не слід розглядати даний термін лише як негативно оцінний. Це наукове поняття, що вимагає відповідного теоретичного визначення. Первісне поняття "тотальна держава" мало цілком позитивне значення. Воно позначало державу, що самоорганізується, тотожне з нацією, держава, де ліквідується розрив між політичним і суспільно-політичним факторами. Нинішня інтерпретація поняття вперше запропонована для характеристики фашизму. Потім вона була поширена на радянську і родинні їй моделі держави.
Перші тоталітарні режими були сформовані після першої світової війни в країнах, що відносилися до "другого ешелону індустріального розвитку" (Італія, Німеччина, Росія).
Ідейні
Loading...

 
 

Цікаве