WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Ризький мирний договір та його політико правові наслідки - Курсова робота

Ризький мирний договір та його політико правові наслідки - Курсова робота

населення спочатку германо-австро-угорським окупантами і потім керівництвом Другої Речі Посполитої. Для Варшави ця ідея служила обґрунтовуванням польського націоналізму і виправданням територіальних домагань до своїх східних сусідів. Крім того, радянсько-польські відносини не могли не нести на собі відбитку бурхливої епохи Революції і Громадянської війни в Росії і Східній Європі. В результаті національні ідеї тісно перепліталися з соціально-політичними, що лише посилювало взаємну неприязнь. Але все таки основною суперечністю між Москвою і Варшавою було територіальне розмежування, яке кожна сторона представляла по-своєму, що ховалося за цією строкатою ідейно-політичною ширмою.
Польське керівництво виходило з того факту, що території, що розділяють Польщу і Росію, населені неросійськими народами (білорусами, литовцями, українцями, євреями і т.д.) з вкрапленнями поляків, що служило йому обґрунтовуванням домагань на межі 1772 року.
Важливо також відзначити, що в умовах запеклої Громадянської війни радянське керівництво прагнуло мирно домовитися з Польщею про межу, але експансіоністські домагання Варшави не дозволили реалізувати цей варіант. Польське керівництво виходило з того очевидного факту, що, хоча країни Антанти були прихильниками збігу польської етнографічної і державної меж на Сході, європейське територіальне врегулювання було для них важливо. Цей момент слід було використати і захопити якомога більшу територію, щоб не тільки відновити польську державність, але і завдати максимального збитку своїм сусідам, що повинне було, на думку захоплюваного честолюбними планами польського керівництва, дозволити Польщі добитися статусу великої держави.
Причому цей міжнародний статус Польща повинна було як би "успадковувати" від Російської імперії, що дозволило б їй "змити ганьбу підпорядкування Росії". Тим більше що Громадянська війна в Росії давала надії на здійснення подібних планів.
Разом з тим події 1920 р. показали, що реалізувати в повному об'ємі як польські, так і радянські плани неможливо, і сторонам довелося йти на компроміс. Нарешті вони поглянули один на одного як рівні, що і відобразили хід переговорів про світ і Ризький договір. Територіальне питання було вирішено між Москвою і Варшавою класичним шляхом компромісу сили. Радянсько-польська межа була визначена довільно по конфігурації лінії фронту, що випадково склалася. Ніякого іншого обґрунтовування ця нова межа не мала, та і не могла мати. Одержавши 1/2 території Білорусі і 1/4 України, що сприймалися як призначені для полонізації "дикі околиці", Польща стала державою, в якій поляки складали лише 64% населення. Хоча сторони відмовилися від взаємних територіальних домагань, ризька межа стала непереборним бар'єром між Польщею і СРСР. Як справедливо відзначила І.В. Міхутіна, "все це створило грунт для нових конфліктів і в найближчі десятиліття тінню лягло на радянсько-польські відносини. Ситуація взаємного недовір'я, політичної підозрілості, психологічній неприязні одержала трагічний дозвіл в пролозі Другої світової війни"[13, c. 248-249].
З погляду радянської сторони, ризька межа була найзручнішим рубежем для вторгнення в СРСР, що не мав ніяких природних перешкод до Дніпра. У результаті "панська" Польща сприймалася радянським керівництвом як потенційний супротивник № 1. Тому західна межа СРСР зміцнювалася як ніяка інша і в 1920-х, і в 1930-х роках. Прагнення Варшави до домінування в Східній Європі сприймалося в Москві як підготовка військово-політичного союзу на західних радянських межах, реалізація ідеї "санітарного кордону" проти нього. В цій думці Кремль укріплювало і постійне відхилення польською стороною будь-яких радянських пропозицій, направлених на зниження взаємної підозрілості. З свого боку польське керівництво побоювалося подібними поступками показати свою слабкість і, природно, демонструвало "силу" і в Прибалтиці, і в Румунії.
Для радянської сторони 1920 р. став не меншим визначним, ніж для польської. Польське вторгнення в умовах явного згасання Громадянської війни в Росії підтвердило всім відому істину про те, що для слабкого всякий сусід - небезпечний ворог. Люди різних політичних поглядів наочно переконалися в наявності реальної зовнішньої загрози, а результат радянсько-польської війни укріпив загальне прагнення до відродження могутньої держави у вигляді СРСР. Абстрактне "капіталістичне оточення" отримало своє реальне втілення в особі Польщі - "улюбленого дітища" Антанти і "головної опори" Версальської системи в Європі. І з тією, і з другого боку всі ці фобії і пропагандистські стереотипи всіляко підтримувалися і насаджувалися, і польське, і радянське керівництво пройшло горнило війни 1919-1920 рр. Абстрагуючись від цієї дійсності, взагалі неможливо зрозуміти загальні тенденції радянсько-польських відносин 1920-1930-х рр.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ольшанский П.Н. Рижский договор и развитие советско-польских отношений 1921-1924 гг. М., 1974.
2.Польско-советская война. Ч. 1, 2.
3.Документы и материалы по истории советско-польских отношений (далее - ДМИСПО). Т. 1. М., 1963.
4. Мирный договор между Россией и Украиной, с одной стороны, и Польшей - с другой от 18 марта 1921 г. // Документы внешней политики СССР. Т. 3. М., 1959.
5. Договор между Союзом ССР и Польской Республикой о советско-польской государственной границе от 16 августа 1945 г. // Правда. 1945. 17 августа.
6.Михутина И.В. Некоторые проблемы истории польско-советской войны 1919-1920 гг. // Версаль и новая Восточная Европа.
7.Залусский 3. Пути к достоверности{Наленч Д., Наленч Т. Юзеф Пилсудский - легенды и факты. Пер. с польск. М., 1990.
8.Гриф секретности снят: Потери Вооруженных Сил СССР в войнах, боевых действиях и военных конфликтах: Статистическое исследование. М., 1993. С. 34; Мыхутина И.В. Так сколько же советских военнопленных погибло в Польше в 1919-1921 гг.? Новая и новейшая история. 1995. № 3.; Костюшко И. И. К вопросу о польских военнопленных 1920 года Славяноведение. 2000. № 3.; Дайнес В.О. Россия - Польша. Работа над ошибками Независимая газета. 3 ноября 2000 г.; Филимошин М.В. "Десятками стрелял людей только за то, что... выглядели как большевики"{Военно-исторический журнал. 2001. № 2.
9.Почс К.Я. "Санитарный кордон". Прибалтийский регион и Польша в антисоветских планах английского и французского империализма (1921-1929 гг.). Рига. 1985.
10. Скляров С.А. Определение польско-украинской границы на Парижской мирной конференции Версаль и новая Восточная Европа. М., 1996.
11. Мельтюхов М.И. Советско-польские войны. Военно-политическое противостояние 1918-1939 гг. - М.: Вече, 2001.
12. Горлов С. А. Советско-германский диалог накануне пакта Молотова - Риббентропа. 1939 // Новая и новейшая история. 1993. N 4.
13.Михутина И. В. Польско-советская война 1919-1920 гг.
Loading...

 
 

Цікаве