WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Ризький мирний договір та його політико правові наслідки - Курсова робота

Ризький мирний договір та його політико правові наслідки - Курсова робота

а з іншою - вплинути на Англію і Францію і добитися для Польщі статусу великої держави. Певний поштовх цим намірам дало рішення Антанти від січня 1922 р. скликати в Генуї міжнародну конференцію для розгляду питань економічного відродження Європи. Хоча РРФСР і була запрошена на конференцію, це зовсім не означало її юридичного визнання. Тим самим не визнавалися і укладені нею договори. В цих умовах Польща виявилася за ситуації, коли міжнародне співтовариство не визнавалоїї східних меж і на неї могла бути покладена частина боргів Російської імперії. Тому Варшава вирішила натиснути на РРФСР і досягнути угоди з Естонією, Латвією і Фінляндією, які опинилися в схожій ситуації.
Одержавши 4 грудня 1921 р. польську пропозицію про початок торгових переговорів, Москва 14 грудня відповіла згодою[4, c. 572]. 10 березня, у Варшаві переговори показали, що Польща використовує торгові переговори для досягнення політичних цілей. Варшава вимагала, щоб РРФСР відмовилася від підтримки Литви, припинила антиверсальську пропаганду, і не бажала розширювати транзит до Німеччини і Австрії. Зрозуміло, що переговори були перервані, а спроби Варшави зіграти на суперечностях Москви і Києва не вдалися[1, c. 80-93]. 13 березня у Варшаві відкрилася конференція Естонії, Латвії і Польщі, що прагнули погоджувати свою позицію напередодні Генуезької конференції. 17 березня був підписаний Варшавський договір, згідно якого його учасники підтверджували свої договори з РРФСР, обіцяли не укладати договорів, направлених один проти одного, вирішувати суперечки мирним шляхом і зберігати доброзичливий нейтралітет і консультуватися у разі "неспровокованого нападу" з сходу. Також була досягнута домовленість про координацію дипломатичних дій в Москві, тим самим Польща дістала певну можливість впливати на зовнішню політику прибалтійських країн. Варшавський договір міг би стати основою Балтійського союзу, але Фінляндія його не ратифікувала[5, c. 97-98].
Щоб дотримати пристойність, учасники конференції в кінці її роботи запросили радянського представника взяти в ній участь, але Москва розсудливо відмовилася, не бажаючи створювати враження, що ухвалені рішення злагоджені з нею. 16 березня РРФСР запропонувала учасникам конференції у Варшаві прибути 22 березня до Москви для обговорення загальних питань напередодні Генуезької конференції, але Польща і прибалтійські країни, що демонстрували свою незалежність, запропонували як місце наради Ригу. В ході конференції в Ризі 29-30 березня 1922 р. була досягнута угода про бажаність злагоджених дій делегацій РРФСР, Польщі, Латвії і Естонії в Генуї і взаємній гарантії договорів між ними. Сторони закликали до визнання РРФСР де-юре. Також йшлося поліпшити про бажаність залізничне повідомлення і передати охорону меж регулярним військам або прикордонній охороні, що дозволило б усунути з прикордонної смуги озброєні банди. Але негативна реакція Франції примусила Польщу 6 квітня заявити, що всі досягнуті домовленості є лише обміном думками, що не має обов'язкової сили[1, c. 101-104].
У Генуї польська делегація зайняла про французьку позицію і разом з країнами Малої Антанти виступила проти визнання РРФСР де-юре. Вслід за Англією і Францією Польща засудила радянсько-німецький договір в Рапалло, а польська преса підняла шум з приводу радянсько-німецького військового союзу і підготовки нападу на Польщу. Природно, Москва 24 квітня резонно вказала Польщі, що її дії порушують Ризький договір і угода, згідно яким слід було сприяти визнанню РРФСР де-юре. З свого боку Польща намагалася таким шляхом добитися визнання Англією і Францією своєї східної межі і отримати репарації від Німеччини. Проте жодна з цих цілей досягнута не була. Більш того, коли в бесіді з англійським міністром фінансів Н. Чемберленом польський представник заявив, що сильна Польща відповідає інтересам Англії, він почув у відповідь, що це не так. Головне, щоб Німеччина мала нагоду для експансії на схід, а сильна Польща цьому заважатиме.
12 червня 1922 р. Москва запропонувала Польщі і своїм північно-західним сусідам скликати конференцію для обговорення питання про пропорційне скорочення озброєних сил. Природно, ця пропозиція не викликала ентузіазму у Варшаві. Польське керівництво заявило 9 липня про готовність брати участь, але лише після завершення аналогічних нарад в Лізі Націй, що незабаром навряд було можливе. Проте широка пропаганда радянської пропозиції і позиція Румунії і прибалтійських країн привели до того, що в серпні в Таллінні пройшли консультації військових експертів, які запропонували, щоб Польща, Латвія, Естонія і Фінляндія разом мали б такі ж озброєні сили, як і РРФСР, тобто йшлося б про скорочення саме радянських озброєних сил. Врешті-решт, після різної тяганини Польща 29 серпня згодилася взяти участь в Московській конференції з роззброєння. 2 грудня 1922 р. до Москви прибули делегації від Польщі, Латвії, Литви і Естонії. Польща представляла також інтереси свого союзника Румунії, яка відмовилася від прямої участі в конференції через невирішене Бессарабського питання. Радянська делегація запропонувала скоротити озброєні сили на 25%, але Польща наполягала на моральному роззброєнні і запропонувала підписати договір про ненапад і арбітраж. Коли ж текст договору про ненапад був злагоджений, з'ясувалося, що Польща і прибалтійські країни не хочуть відмовлятися від угод, що суперечили передбачуваному договору про ненапад. У результаті, як і більшість подібних заходів, Московська конференція з роззброєння 12 грудня завершилася безрезультатно[5, c. 194].
У другій половині 1922 р. Москва неодноразово піднімала перед Варшавою питання про торговий договір, але Польща, посилаючись на невизнання радянської монополії зовнішньої торгівлі, ухилялася від переговорів. З свого боку Варшава вимагала виконання Москвою фінансових зобов'язань за Ризьким договором. Проте 19 вересня 1922 р. почалися переговори про поштово-телеграфну конвенцію, яка була підписана 23 травня 1923 р. Восени 1922 р. відновили роботу реевакуаційна і змішана комісії. Події 1923 р. в Німеччині привели до тому, що Польща провела мобілізацію 800 тис. резервістів. Тим самим польська армія могла бути використана або для допомоги Франції проти Німеччини, або для недопущення радянської допомоги Німеччини. Варшава неодноразово заявляла про свою готовність підтримати Францію, якщо Париж попросить її про це. З свого боку Радянський Союз запропонував Польщі, Чехословаччині, Естонії, Латвії і Литві зберігати нейтралітет і заявив, що не потерпить їх військові дії проти Німеччини[12, c. 78].
У той же час радянська сторона знов спробувала налагодити економічні відносини з Варшавою, але польська позиція залишалася непохитною, і новий раунд переговорів завершився безрезультатно. Польський уряд не порахувався з тим, що польські бізнесмени прагнули вийти на радянський ринок, і з політичних міркувань займало непримиренну позицію. Проте 30 липня на
Loading...

 
 

Цікаве