WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Ризький мирний договір та його політико правові наслідки - Курсова робота

Ризький мирний договір та його політико правові наслідки - Курсова робота

продовжували базуватися на польській території. Формально польське керівництво видало накази про припинення співпраці з цими формуваннями і їх висновок протягом 2 тижнів за межуПольщі. Але реальне виконання цих наказів почалося лише після того, як ці загони були вибиті з радянської території в 20-х числах листопаду. Більш того, в прикордонних районах Литви, окупованих Польщею, до грудня 1920 р. була зосереджена 59-тисячна армія генерала Желіговського, який ще в жовтні був офіційно оголошений Варшавою "бунтівником".
Зрозуміло, що це створювало певну нервозність в Москві і не сприяло веденню поновлених 17 листопада переговорів в Ризі[2, c. 121, 155]. Радянська сторона неодноразово вимагала роззброєння білогвардійських загонів і відведення в тил армії Желіговського[5, c. 465-468]. У самій польській армії наростали настрої демобілізацій, а в деяких частинах навіть виникали Солдатські ради, втім, досить швидко розігнані командуванням. Крім того, польське військове командування вимагало від політичного керівництва не відводити війська з фронту і подавало підтримку антирадянським формуванням. Вже 14 листопаду радянська сторона заявила Польщі, що вона неухильно виконуватиме всі умови угоди, чого вимагає і від Варшави. В цих умовах польське керівництво нарешті змогло роззброїти білогвардійські формування, не перешкоджаючи, втім, частині петлюрівських загонів піти до Румунії, звідки вони скоювали нальоти на територію УРСР. В ході переговорів в Ризі польська сторона, природно, відводила всі докори радянської делегації в невиконанні угод. Основним питанням переговорів цього разу стала економічно-фінансова угода. Польська делегація прагнула одержати від радянської сторони якомога більше, а радянська делегація, природно, не поспішала йти на поступки Варшаві. В цей час Польща намагалася добитися допомоги від Франції, але Париж був зайнятий власними справами.
За участь Польщі в економічному житті Російської імперії польська делегація зажадала 300 млн. золотом, а радянська сторона була згодна виплатити 30 млн. Польща вимагала також передачі їй 2 тис. паровозів і великого числа вагонів, окрім вкрадені в період війни 255 паровозів, 435 пасажирських і 8 859 товарних вагонів. Також польська делегація висунула і нові територіальні вимоги на Україні: Проскурів, Кам'янець-Подільський, Ново-Константинів і Новоушицьк. Зрозуміло, що подібні вимоги лише ускладнювали переговори і створювали можливість їх зриву. Якщо ж врахувати, що в цей час в пресі досить багато писалося про організацію Антантою нового походу на Радянську Росію, Польща за допомогою Англії і Франції переозброювала свою армію і 21 лютого 1921 р. уклала військовий союз з Францією, направлений проти Німеччини і РРФСР, зрозуміло, що Москві доводилося йти на певні поступки. Не дивлячись на те що Франція в цілому підтримувала польську політику затягування переговорів, вона не визнала східну межу Польщі. Прагнення Парижа створити єдиний антирадянський кордон між Балтійським і Чорним морями натрапило на небажання Прибалтійських країн зближуватися з Польщею через неясність перспектив її відносин з РРФСР. Так же обережно віднеслися до пропозиції про військовий союз з Польщею і в Бухаресті. Лише 3 березня 1921 р. Румунія заявила про згоду на висновок оборонної військової конвенції з Польщею.
Не дивлячись на всі ці труднощі, переговори в Ризі продовжувалися. 24 лютого сторони підписали протокол про продовження перемир'я до обміну ратифікаційними грамотами мирного договору, угоди про репатріацію і змішану прикордонну комісію[5, c. 502-514]. Польська делегація згодилася на запропоновані Москвою 30 млн. рублів золотом, але зажадала 12 тис. кв. км. У результаті вдалося досягти компромісу, і Варшаві було передано близько 3 тис. кв. км в Поліссі і на березі р. Західна Двіна. Сторони згодилися на передачу Польщі 300 паровозів, 435 пасажирських і 8 100 товарних вагонів. Крім того, поступово мінялося і зовнішньополітичне положення РРФСР. 26 лютого 1921 р. Радянська Росія підписала договір про дружбу з Персією, 28 лютого - з Афганістаном. 16 березня були підписані торговий договір з Англією і договір про дружбу з Туреччиною. Разом з тим у Москви вистачало і труднощів, пов'язаних з внутрішнім положенням країни, що виходить із стану Громадянської війни. З другого боку, польський Сейм в лютому зажадав укласти від уряду мирний договір з східним сусідом. Підсумком радянсько-польських переговорів став Ризький мирний договір, підписаний в 20.30 18 березня 1921 р.
РОЗДІЛ 2. Ризький мирний договір та його політико правові наслідки
2.1. Підписання Ризького мирного договору та наслідки радянсько-польської війни
Ризьким мирним договором сторони зобов'язалися поважати державний суверенітет один одного, не створювати і не підтримувати організацій, що борються з іншою стороною. Була передбачена процедура оптації громадян. Радянська сторона зобов'язалася виплатити Польщі 30 млн. рублів золотом в монетах або злитках і передати залізничний склад і інше майно на 18 245 тис. рублів золотом. Польща звільнялася від боргів Російської імперії, і передбачалися переговори про економічну угоду. Між сторонами були встановлені дипломатичні відносини. Договір був ратифікований ВЦВК РРФСР 14 квітня, польським Сеймом - 15 квітня, а ЦВК УРСР - 17 квітня 1921 р. 30 квітня після обміну ратифікаційними грамотами в Мінську договір набув чинності [1. c. 153-201]. Радянсько-польська війна закінчилася.
На жаль, дотепер не ясні втрати сторін у війні 1919-1920 рр. Згідно польських даних, польська армія тільки з квітня по жовтень 1920 р. втратила 184 246 чоловік, правда, про які втрати йде мова, не уточнюється [7, c. 264]. Втрати Червоної армії невідомі. Відомо лише, що війни польські війська узяли в полон більше 146 тис. людина, вміст яких в Польщі був дуже далеко від яких-небудь гуманітарних стандартів. Особливим знущанням піддавалися комуністи або запідозрені в приналежності до них, а полонені червоноармійці-німці взагалі розстрілювалися на місці. Але навіть і прості полонені часто ставали жертвами свавілля польських військових властей. Широко було поширено пограбування полонених, знущання над полоненими жінками. Мабуть, подібне відношення до радянських військовополонених з'явилося в значній мірі результатом багаторічної пропаганди "вини" Росії перед Польщею. Все це привело до того, що близько 60 тис. радянських військовополонених померли в польських таборах. До 21 листопаду 1921 р. з Польщі повернулися 75 699 колишніх військовополонених (932 люди відмовилися повертатися), а з Німеччини - 40 986 інтернованих. Польських полонених в Радянській Росії було близько 60 тис. (мабуть, це число включає також цивільних полонених, заручників і інтернованих осіб) і їх зміст не переслідував мети знищити або принизити їх. Навпаки, пригнічуючи більшість полонених розглядалося як "брати по класу" і які-небудь репресії відносно них були просто неможливі. Політична
Loading...

 
 

Цікаве