WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Ризький мирний договір та його політико правові наслідки - Курсова робота

Ризький мирний договір та його політико правові наслідки - Курсова робота


КУРСОВА РОБОТА
На тему:
Ризький мирний договір та його політико правові наслідки
ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………………………... 3-4
РОЗДІЛ 1. Радянсько-польська війна……………………………………. 5-13
1.1. Передумови війни………………………………………………………..... 5-8
1.2. Передумови підписання Ризького мирного договору…………………. 8-13
РОЗДІЛ 2. Ризький мирний договір та його політико правові
наслідки……………………………………………………………………… 14-28
2.1. Підписання Ризького мирного договору та наслідки
радянсько-польської війни………………………………………………….. 14-16
2.2. Реалізація Ризького мирного договору……………………………....... 16-28
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….... 29-31
Список використаної літератури………………………………………… 32-33
РОЗДІЛ 1. Радянсько-польська війна
1.1 . Передумови війни
У 1815 р. Польща знов зникла з політичної карти Європи. Межі, встановлені в Східній Європі Віденським конгресом, проіснували до 1914 р., коли Перша світова війна, що почалася, поставила питання про новий територіальний переділ. Вже 14 серпня 1914 р. російський уряд заявив про прагнення об'єднати всіх поляків у межах Царства Польського під скіпетром російського імператора. З свого боку Німеччина і Австро-Угорщина обмежилися досить загальними деклараціями про майбутню свободу поляків без яких-небудь конкретних обіцянок. В ході війни у складі німецької, австро-угорської, російської і французької армій були створені національні польські військові частини. Після окупації Царства Польського німецькими і австро-угорськими військами в 1915 р. переважна частина польського населення виявилася під контролем Німеччини і Австро-Угорщини, які 5 листопаду 1916 р. проголосили "самостійність" Царства Польського без вказівки його меж. Як орган управління в грудні 1916 р. була створена Тимчасова Державна рада. У відповідь контрзаходом Росії стала заява 12 грудня 1916 р. про прагнення до створення "вільної Польщі" зі всіх її трьох частин. В січні 1917 р. ця заява в цілому була підтримана Англією, Францією і США.
Тим часом в лютому - березні 1917 р. політична боротьба ліберальних партій і уряду в Петербурзі завершилася зреченням Миколи II і створенням Тимчасового уряду і системи Рад. Вже 14 (27) березня 1917 р. Петербурзька рада декларувала право націй на самовизначення, яким може скористатися і Польща. Природно, що 17 (30) березня Тимчасовий уряд також заявив про необхідність створення польської незалежної держави, що знаходиться у військовому союзі з Росією. Правда, реалізація цієї заяви відкладалася до закінчення війни і рішень Засновницьких зборів [3, c. 35-36].
Створений 12 вересня 1917 р. у Варшаві замість Тимчасової Державної ради Регентська рада підтвердила цю позицію, хоча в той момент ці заяви були простою декларацією, оскільки територія Польщі була окупована Німеччиною і Австро-Угорщиною. Тим часом широка популяризація ідеї національного самовизначення привела до посилення відцентрових тенденцій в Росії. 4 березня 1917 р. в Києві була створена Центральна Рада, до якої увійшли М. Грушевський, С. Петлюра і В. Винниченко, що зажадала від Тимчасового уряду найширшу автономію України і чіткого визначення її меж. З свого боку Тимчасовий уряд прагнув відтягнути повне рішення цих питань до скликання Засновницьких зборів.
У міру наближення кінця Першої світової війни радянський уряд, бажаючи одержувати з Варшави більш оперативну інформацію, 29 жовтня 1918 р. запропонував Регентській Раді акредитувати Ю. Мархлевского як дипломатичного представника РРФСР в Польщі [4, c. 460]. Проте цього разу Варшава, що побоювалася посилення більшовицького впливу, промовчала. У міру погіршення положення в Польщі активізувався соціальний рух.
11 листопаду 1918 р. Німеччина підписала перемир'я в Комп'єні, згідно якому відмовилася від Брестського договору. 13 листопаду Москва також анулювала цей договір, що зробило його встановлення неіснуючими. 16 листопада Пілсудській повідомив всі країни, окрім РРФСР, про створення незалежної польської держави. 26-28 листопаду в ході обміну нотами з питання про долю місії Регентської ради, що знаходиться в Москві, радянський уряд заявив про готовність встановити дипломатичні відносини з Польщею[4, c. 579-581]. 4 грудня Варшава заявила, що до рішення питання про місію ніякого обговорення цієї проблеми не буде. В ході обміну нотами в грудні 1918 р. радянська сторона тричі пропонувала встановити дипломатичні відносини, але Польща під різними приводами відмовлялася від цих пропозицій. 2 січня 1919 р. поляки розстріляли місію Російського Червоного Хреста, що викликало новий обмін нотами цього разу із звинуваченнями з боку РРФСР. Таким чином, Москва визнала Польщу і була готова нормалізувати відносини з нею, але Варшава була стурбована визначенням своїх меж. Як і більшість інших політиків, Пілсудський був прихильником відновлення польської межі 1772 р. і вважав, що чим довше в Росії продовжується плутанина, тим більші території зможе контролювати Польща.
Основну увагу польського керівництва привертала ситуація на південному сході, де ще 9 листопада 1918 р. була проголошена ЗУНР на чолі з президентом Е. Петрушевичем, територія якої охоплювала Східну Галіцію, Лемківщину, Закарпаття і Буковину. 1 листопаду 1918 р. польське населення Львова підняло повстання і захопило місто. В цей же час польські війська генерала В. Івашкевича захопили східну Холмщину і Підляща, що відійшли по Брестському світу до УНР. 9 листопаду поляки вибили українські частки з Перемишля. З цього, власне, і розпочалася польсько-українська війна.
3 січня 1919 р. ЗУНР і УНР об'єдналися. До січня 1919 р. українські частки контролювали всю територію Східної Галіції, окрім Львова і залізниці Левів - Перемишль. Спроби посередництва країн Антанти приводили лише до короткого перемирря.
З листопада 1918 по квітень 1919 р. в Східній Галіції діяло 60-80% польських військ. В середині березня 1919 р. до Польщі стала прибувати 70-тисячна армія генерала Ю. Галлера з Франції. 22 березня на вимогу Антанти українці знову припинили бойові дії. У Парижі польські представники доводили, що Східна Галіція повинна бути приєднана до Польщі, а УНР не може бути визнана. В умовах правової невизначеності Польща прагнула захопити якомога більше територію. 20 квітня поляки почали настання, що зробило українців згідливішими, але Польща не висувала ніяких вимог.
16-24 березня 1919 р. в Москві проходили неофіційні радянсько-польські переговори, в ході яких польська місія виставила наступні умови угоди. Від РРФСР вимагалося, по-перше, не використовувати Червону армію для підтримки революції в Польщі; по-друге, не створювати радянського польського уряду і, по-третє, пропонувалося встановити межу на основі самовизначення населення спірних територій з висновком звідти військ сторін[4, c.105-107]. У цілому Москва прийняла ці умови, але Варшава так і не пішла на офіційні переговори, оскільки уряд Пілсудського прагнув
Loading...

 
 

Цікаве