WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Політична система в сучасній Україні - Курсова робота

Політична система в сучасній Україні - Курсова робота

ієрархії суспільства залежатимуть від того, наскільки ідейно-програмні настанови та практична діяльність сприятимуть здійсненню політичних та економічних реформ для становлення незалежності України, формування зрілого громадянського суспільства.
Атомізована багатопартійна система в Україні характеризується нестійкістю з точки зору розвитку суспільства. Цей стан може мати дві перспективи:
1) розвиватися у бік тієї чи тієї плюралістичної системи (цього шляху дотримувалася ФРН після Другої світової війни):
2) розвиватися у бік тоталітарної однопартійності (цим шляхом пішла Росія після жовтня 1917 р.).
Отже, головне - подолати атомізованість нашої партійної системи, забезпечити її розвиток у бік демократії з притаманною їй стабільною плюралістичною системою.
Ми доходимо висновку, що різні підходи партій, об'єднань, рухів до подальшою поступу України спонукатимуть їх групування на грунті орієнтирів двох головних груп соціально-політичних сил суспільства:
" тих, хто прагне до оновленого, гуманно-демократичного соціалізму;
" тих. хто виступає за вільний ринок, мінімальне втручання держави в економіку.
У майбутньому це. можливо, приведе до зменшення кількості партій і формування класичної багатопартійності на зразок країн Європи або навіть утворення двопартійної системи на зразок США чи Великобританії.
Кілька років вмістили в себе величезний згусток важливих подій. У партійному будівництві виникла ще одна серйозна проблема - проблема ідеологічна.
Ідейна платформа гострої боротьби з комунізмом чи інакомисленням, багаторічна самовіддана боротьба за незалежну Україну привели кого - до перемоги, кого - до поразки. Так програмні завдання багатьох партій були реалізовані. Постало питання про розробку нових програм та уточнення ідейних засад партій.
Проте небагато партій мають у своїй основі загальнонаціональні ідеї, які однаково поділяли б усі громадяни нашої держави.
Велике теоретичне та практичне значення, особливо у сучасних умовах, має розгляд проблеми, пов'язаної з визначенням співвідношення політичної системи суспільства та держави, виявленням економічних і соціально-політичних факторів, які впливають на визначення її місця і ролі в політичній системі суспільства.
Зауважимо, що державу неможливо ототожнювати з політичною системою, її потрібно розглядати як складову частину системи, яка входить до неї не як сукупність роз'єднаних органів, а як цілісний політичний інститут. [5]
Розділ 3. Держава і інші громадські організації та об'єднання в
політичній системі
При розгляді питання про місце та роль держави як особливої ланки в політичній системі суспільства важливе значення має розкриття характеру взаємозв'язків, які виникають між нею та громадськими організаціями.
У взаємостосунках держави та громадських організацій відображається спільність їх кінцевої мети і завдань, єдність принципів побудови та функціонування, їх демократизм, виникнення усіх державних і недержавних об'єднань за волею народних мас, постійна опора на їхню творчу ініціативу і підтримку.
Зміцнення та розвиток спільності та єдності усіх державних і громадських організацій - це свідчення про дальший розвиток демократії, яка забезпечує активну участь усіх членів суспільства в управлінні як державними, так і суспільними справами за умови успішного подолання протиріччя між державою і громадськими організаціями. Взаємовідносини між ними складаються по-різному в залежності від місця та ролі тих чи інших громадських формувань, від характеру їхньої діяльності, від мети і завдань, які стоять перед ними.
Це співробітництво, взаємодопомога, координація, визначення спільного напрямку їхньої діяльності і т. д.
При цьому зберігається внутрішня самостійність громадських організацій, їх відносна незалежність у вирішенні питань на основі принципів самоуправління і самодіяльності.
Говорячи про взаємовідносини держави та громадських організацій, потрібно завжди пам'ятати, що вони двосторонні. Більшість із них опосередковуються відповідними нормами права, набуваючи в залежності від цього різного характеру (державно-правового, адміністративно-правового і т. д.). Деякі відносини ще не мають правового вираження, що, безумовно, потребує удосконалення законодавства про громадські організації, їх правового статусу; дослідження таких питань, як правотворчість громадських організацій, її природа; природа статутів громадських організацій; громадські організації як суб'єкти права; як носії прав і обов'язків; як учасники різного роду правових відносин і т. д.
Правове закріплення різних сторін діяльності громадських організацій та їх взаємовідносини з державою сприяють їх розвитку, стабілізації їх зв'язків із державними органами, розкриттю закладених у них потенційних можливостей.
В Україні, згідно з Законом "Про об'єднання громадян", громадські організації беруть участь в реалізації політики держави. Вони безпосередні учасники всіх політичних кампаній, у тому числі таких, як всенародне обговорення проектів законів та інших питань, вибори депутатів, захищають свої соціальні,економічні, творчі, вікові, національно-культурні, спортивні та інші спільні інтереси, громадські організації делегують своїх представників до складу цілого шерегу державних органів. Багато питань життя суспільства, його політичної системи вирішуються органами держави з урахуванням їх пропозицій або разом із громадськими організаціями. Останні контролюють діяльність державних органів через свої функції у Верховній Раді України.
Потрібно відзначити, що громадські організації діють в рамках правового режиму, встановленого державою, яка, як головна і організуюча сила, повинна забезпечити нормальну діяльність усіх недержавних організацій у рамках поставлених перед ними завдань, сприяти їх розвитку й удосконаленню. Перш за все це відображається в наданні конституційних прав громадянам, використанні ними широких політичних свобод: слова, зборів, мітингів і демонстрацій. Права та законні інтереси громадських організацій знаходяться під охороною державних органів (суду, прокуратури та ін.). Вони сприяють реалізації деяких їх рішень.
Взаємовідносини держави з професійними та творчими спілками, молодіжними організаціями будуються при відсутності державного керівництва, тоді як діяльністю таких громадських організацій, як споживча кооперація, держава здійснює керівництво. Але це не означає "включення" громадських організацій у систему державного апарату. Громадські організації - це не філіали держави, а самостійні ланки політичної системи, які мають свої специфічні функції, своє соціальне призначення й активно пра-цюють на благо людини. Усі завдання вирішуються шляхом спільного втілення заходів як по державній лінії, так і по лінії різних громадських організацій; діють вони не ізольовано, а в тісному контакті та при постійній взаємній підтримці.
Спільними для всіх громадських організацій ознаками є принципи добровільного членства, рівноправності, самоврядування, законності та гласності. Вони вільно обирають напрям своєї діяльності.
Громадські організації - об'єднання громадян, які утворюються у відповідності з їхніми інтересами і на основі добровільного членства.
Об'єднання громадян ? добровільне громадське формування, утворене на основі єдності інтересів громадян з метою спільної
Loading...

 
 

Цікаве