WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Судоустрій Литовсько-Руської держави - Реферат

Судоустрій Литовсько-Руської держави - Реферат

виключення із цеху. Рішення цех-майстра можна було оскаржити на цехових зборах. Більш тяжкі злочини ремісників розглядалися у загальних судах міста.
Стосовно залежних селян магнати і шляхта мали вотчинні суди, де здійснювали судочинство особисто або за їхнім дорученням - управляючі і державці їхніх маєтків. Справи розглядалися з урахуванням місцевих звичаїв або волі власника землі. Найпоширенішими були тілесні покарання і грошові штрафи. У Великому князівстві Литовському юрисдикції вотчинних судів підлягали й справи про тяжкі злочини, за які згідно з III Литовським статутом могло бути призначене покарання у вигляді тюремного ув'язнення і навіть смертної кари.
Є. Копний суд. В Україні, переважно на королівських землях, тривалий час продовжували існувати общинні, так звані копні, суди (їх називали "копа", "купа" або ж "громада").Вони були судами сільської громади та носіями віковічних традицій звичаєвого права. За допомогою цих своєрідних установ селяни й жителі містечок не тільки успішно боролися з різного роду правопорушеннями й злочинами, а й відстоювали право самостійно вирішувати усі питання життя общини незалежно від місцевої адміністрації та тиску феодалів.
Копний суд територіальне об'єднував кілька сіл. Його засідання відбувалися під відкритим небом на заздалегідь визначеному місці - "коповищі", куди збиралися представники селянських дворів, їх називали "сходаї", "мужі", "судді копні".
Право належати до копи мали тільки глави сімей, які постійно проживали на даному місці, їхні жінки, брати й діти запрошувалися на засідання копного суду лише як свідки. Кількість суддів, як правило, становила 10-20 осіб. Священики мали бути присутніми на засіданні копного суду. під час складання його учасниками присяги. Крім головних учасників -- "сходаїв", на копний суд запрошувалися селяни сусідніх громад - "люди сторонні", які не мали права втручатися у справи, а тільки стежили за перебігом подій. Це положення поширювалося також на шляхтичів і управителів маєтків. Засідання копного суду відбувалися у присутності пред-ставника державної адміністрації -- возного, який складав протокол і донесення в гродський суд для запису рішення в актові книги.
Підсудність копного суду була досить широкою. Він розглядав земельні спори між селянами, справи про заорювання землі, крадіжку худоби, привласнення чужих боргів, бійки і навіть убивства. Копний суд мав право призначати такі покарання, як штраф, відшкодування збитків, тілесні покарання. Характерно, що копні суди самостійно здійснювали розшук обвинуваченого, розглядали справи по суті, виносили судові рішення, які були остаточними і виконувалися негайно.
В окремих випадках копний суд розглядав справи, в яких однією із сторін був шляхтич. При цьому останній мав право на розгляд його справи як альтернативу в гродському суді. Поступово шляхта вийшла з-під юрисдикції копних судів.
У міру посилення на українських землях, які з 1569 р. перебували у складі Речі Посполитої, феодальної залежності селян та юридичного закріплення кріпацтва (III Литовський статут 1588 р.) розгортається й подальший наступ на права копних судів. Як наслідок, перелік справ, що підлягали розгляду копними суддями, поступово скорочувався. Але, незважаючи на це, на Правобережній Україні копні суди продовжували функціонувати не тільки у XVII, а й у першій половині XVIII ст.
Судова система на Запоріжжі
Своєрідна судова система існувала у запорізьких козаків. Судові функції тут виконували всі представники козацької старшини: кошовий отаман, довбиш, паланковий полковник, а іноді й весь кіш. Кошовий отаман вважався найвищою судовою інстанцією, оскільки він зосереджував у своїх руках вищу владу над усім військом. Суд кошового отамана спочатку був судом першої інстанції у справах військової старшини і паланкових полковників. З часом, приблизно у середині XVII ст., він перетворився у вищу апеляційну інстанцію. У найскладніших справах як суд першої інстанції інколи виступав увесь кіш. Про рішення суду коша повідомлялося в спе-ціальних документах.
Основні функції щодо здійснення правосуддя у запорізьких козаків покладалися на військового суддю. У своїй діяльності він керувався козацьким правом і традиціями, на яких був заснований увесь устрій козацького життя і які були занесені на Запоріжжя з усієї України. Військовий суддя розглядав кримінальні й цивільні справи. Однак не в усіх справах він виносив остаточне рішення. Найскладніші справи він передавав кошовому отаману або військовій раді.
Судові повноваження інших представників військової старшини були менш значними і зводилися переважно до виконання окремих доручень. Так, військовий писар періодично доповідав про рішення старшини на раді і сповіщав учасників процесу. Військовий осавул виконував роль слідчого, виконавця вироків, стежив за виконанням судових рішень, розглядав і вирішував на місці незначні скарги. Військовий довбиш був помічником осавула і приставом при екзекуціях: він прилюдно оголошував судові рішення старшини і всього війська на місці страти або на військовій раді. Курінні отамани часто виконували серед козаків роль суддів у власних куренях. Вони мали право розглядати справи між козаками свого куреня і навіть карати їх тілесно. Паланкові полковники також виконували судові функції у межах своєї паланки.
Висновок
У період Литовсько-Руської держави судова система поступово розвивається, суд відокремлюється від адміністрації, але найвищою судовою інстанцією залишається спочатку великий князь, а згодом король. Виникнення нових судів закріплювалося в Литовських статутах. Відповідно до Другого Литовського статуту у кожному повіті утворювалися підкоморські суди, які розглядали земельні справи.
Кожен суд поєднував слідчі і судові функції, діяв за звичаєвим правом, присуджував до штрафу, відшкодування заподіяних збитків, тілесних покарань, смертної кари, практикував умовне засудження.
Використана література
1. Ш е в ч у к В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: Курс лекцій: Навчальний посібник. - К.: Либідь, 1999. - С 54-69.
2. Верховний Суд України: історія і сьогодення, портрети й події / За заг. ред. В.Ф.Бойка. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. -С 40.
3. Захарченко П.П. Історія держави і права України: Підручник. - К.: Атіка, 2004. - С 57.
4. А.С. Чайковський Історія держави і права України: Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - С 115 - 118.
5. В.Я. Тацій, А.Й. Рогожин Історія держави і права України. Том 1. - К.: Ін Юре, 2000. - С 181 - 186.
Loading...

 
 

Цікаве