WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Судоустрій Литовсько-Руської держави - Реферат

Судоустрій Литовсько-Руської держави - Реферат

місце. Судді призначалися на необмежений строк. На першій сесії вони присягали, що будуть справедливо судити. Сесія земського суду збиралася тричі на рік. Земські суди у своїй діяльності керувалися переважно Литовськими статутами 1529, 1566 і 1588 рр. Апеляційною інстанцією для земських судів були Коронний або Литовський трибунали.
Важливу роль у здійсненні правосуддя відігравали призначені воєводою заподанням земського суду й шляхти - свого роду судові виконавці. Для забезпечення законності подібних дій вимагалася наявність при возному щонайменше двох-трьох шляхтичів-свідків, яким заінтересована сторона сплачувала, як і возному, певну винагороду. У кожному повіті було кілька возних. Головний з них називався генералом. За дорученням земського суду або на прохання заінтересованих осіб возний здійснював огляд місця злочину, визначав розміри шкоди або збитків та ін. У разі необхідності він забезпечував явку відповідача до суду, вводив у володіння землею, фіксував публічно-правові дії приватних осіб тощо.
Б. Гродський суд. Повітовими судами для шляхти та інших людей були так звані гродські ("замкові") суди, в яких головними суддями звичайно виступали посадові особи місцевої адміністрації - воєводи і старости. Гродські суди поділялися на вищі й нижчі. До вищого суду входили головні судді, і він був судом другої інстанції. Нижчий суд складався з намісника головного судді, шляхтича й писаря. Засідання цього суду - "рочки гродские" - починалися першого дня кожного місяця і тривали два тижні. Гродські суди розглядали справи, що стосувалися найтяжчих злочинів, або коли злочинець був затриманий на місці злочину, а також справи про повернення невільної челяді і залежних селян. Важливою функцією гродських судів було виконання вироків і рішень інших судів.
В. Підкоморський суд. Спеціальним судово-адміністративним органом у Великому князівстві Литовському, який розглядав тяжби щодо меж земель-них володінь феодалів, установлював межові знаки, був підкоморський суд. Справи тут розглядав один суддя -- підкоморій, який призначався великим князем. Підкоморські суди запроваджені в Правобережній Україні (у Київському, Волинському, Брацлавському воєводствах) Статутом 1566 р. Отже, у повіті було три судові установи: земський суд, гродський і підкоморський. Роль центру судово-адміністративного життя кожного повіту відігравала замкова канцелярія. Тут оформляли усі майнові угоди, сюди надходили заяви про вчинені злочини, доставляли підозрюваних у злочині, складали присягу.
У замкові книги канцелярії записували найрізноманітніші відомості. Працювали тут представники малоземельної ("убогої") шляхти. З початку XVII ст. уже простежуються своєрідні династії дрібної шляхти, для якої канцелярська робота стала професією.
Характерно, що згідно з Волинським привілеєм, установленим королем на Люблінському сеймі 1569 р., у повітових судових установах переважно вживалася "руська", тобто українська, мова. "Руською" мовою видавалися акти замкових канцелярій, але в міста слід було надсилати документи, написані польською мовою.
Чинність Волинського привілею було поширено і на Брацлавщину. Для Київщини встановлювався особливий привілей, де також забезпечувалася можливість вживання "руської" (української) мови.
Г. Церковні суди. Значними в той час були судові функції церкви. В українських землях існувало два види церковних судів: духовні, які розгля-дали справи про розлучення, подружню зраду, майнові спори між подружжям, про спадщину тощо; і церковний доменіальний суд, що виступав як суд феодала, котрим була церква для залежних від неї людей. Юрисдикції церковного доменіального суду підлягали дрібні цивільні й кримінальні справи селян, які мешкали на церковних землях, а також справи про невиконання феодальних повинностей. Аналогічними правами щодо ченців і підлеглого монастирям населення користувалися монастирські суди. Єпископи та настоятелі монастирів управляли своїми маєтками через намісників і управителів, яким доручали здійснення доменіального суду щодо населення, котре мешкало на церковних землях. Судові функції у церковних судах виконували протопопи, єпископи і консисторський суд митрополита.
Щодо міщан королівських і приватновласницьких міст судові функції виконували судді, які призначалися власниками цих міст, що було, по суті, різновидом доменіального суду.
Д. Суди у містах з Магдебурзьким правом. У містах, котрі користувалися самоврядуванням, судові функції здійснювали магістри й ратуші. У магістратських судах цивільні справи розглядалися радою на чолі з бургомістром, а кримінальні - лавою на чолі з війтом. Найтяжчі кримінальні справи (розбій, убивство, підпал, зґвалтування, посягання на життя шляхтича) розглядалися магістратською радою разом з міським старостою. Староста разом із війтом розглядали справи, якщо сторонами у них виступали міщани і міські мешканці. У ратушах судові справи роз-глядалися війтом або бургомістром під головуванням міського старости або іншого державця. Міські суди збиралися на свої засідання двічі на тиждень, їхні рішення можна було оскаржити підвоєводі, котрий являв собою суд другої інстанції.
Жалувані грамоти містам на Магдебурзьке право надавали міщанам право-привілей судитися відповідно до "положень Магдебурзького права". Основними видами судів у містах України з самоврядуванням були поточний і виложений суди. Поточний суд збирався у міру необхідності, але не пізніше як на третій день після подання позивачем скарги. До складу поточного суду входили лент-війт (заступник війта), до чотирьох бургомістрів, кілька радців і лавників. Нерідко поточні суди вирішували спори між феодалами й міщанами, бо гродські суди, що діяли за Магдебурзьким правом, часто ігнорували приписи Литовських статутів щодо порядку розгляду судових тяжб. Інколи поточні суди не постановляли остаточних рішень, а передавали справу на розгляд виложеного суду.
Виложений суд працював під головуванням війта. Він збирався тричі на рік, і кожна сесія тривала до двох тижнів. До компетенції виложеного суду входили улагодження майнових спорів, розгляд кримінальних і цивільних справ.
Е. Цехові і вотчинні суди. У містах України діяли ще цехові суди, де суддею був цеховий майстер. Підсудність цехових судів охоплювала дрібні справи між членами цеху в процесі їхньої трудової діяльності (спори про неявку "братчиків" на раду цеху, про непристойні висловлювання в присутності цех-майстра, про насмішки над працею іншого майстра). Залежно від провини цех-майстер притягував винуватця до грошового штрафу, короткочасного позбавлення волі,
Loading...

 
 

Цікаве