WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Основні риси законодавства (середина 1960-х — середина 1980-х pp.) - Реферат

Основні риси законодавства (середина 1960-х — середина 1980-х pp.) - Реферат

1971 p. прийняла Кодекс законів про працю УРСР, введений у дію з 1 червня 1972 p.
КЗпП УРСР містив норми, які визначали завдання і загальні положення трудового законодавства, а також норми про колективний договір, що укладався органами профспілки від імені колективу робітників і службовців з адміністрацією підприємства, організації; про трудовий договір між працівниками і підприємством, організацією; про робочий час; час відпочинку; нормування праці; заробітну плату; гарантії та компенсації для службовців, обраних на виборні посади, при переведенні на роботу в іншу місцевість, при направленні на підвищення кваліфікації та в інших випадках; гарантії при покладанні на робітників і службовців матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, організації; трудову дисципліну; охорону праці; працю жінок; працю молоді; пільги для робітників і службовців, які суміщають роботу з навчанням;
трудові спори; профспілки і участь робітників та службовців в управлінні виробництвом; державне соціальне страхування; нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю.
Про основні права і обов'язки робітників та службовців говорилося в Конституції УРСР 1978 р. Так, вона визначала зміст права на працю, включаючи право на вибір професії, роду занять і роботи у відповідності з покликанням, здібностями, професійною підготовкою, освітою і з урахуванням суспільних потреб. Закріплювалось право робітників і службовців на відпочинок, охорону здоров'я, здорові та безпечні умови праці, об'єднання в профспілки, участь в управлінні виробництвом, матеріальне забезпечення в старості, у випадку хвороби, а також втрати працездатності, годувальника. Разом з тим Конституція УРСР до основних обов'язків громадян відносила обов'язок кожного здатного до праці громадянина УРСР сумлінно працювати в обраній ним галузі суспільне корисної діяльності, суворо дотримуватися трудової та виробничої дисципліни. Зрозуміло, вимога дотримання трудової та виробничої дисципліни не має нічого гідного осуду (хоча дисципліна сама по собі не забезпечує продуктивної праці і без відповідних матеріальних та організаційних умов перетворюється у пустий ритуал). Проте в умовах панування командно- адміністративної системи управління вирішення зазначеного завдання здійснювалося значною мірою примусовими заходами. Про це свідчить, наприклад, зміст постанов ЦК. КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС "Про посилення роботи по зміцненню соціалістичної дисципліни праці", "Про додаткові заходи щодо зміцнення трудової дисципліни" (1983 p.), а також указ Президії Верховної Ради СРСР від 12 серпня 1983 op. про внесення змін до трудового законодавства. Ці акти посилювали боротьбу з прогульниками та іншими злісними порушниками трудової дисципліни. До них застосовувалися такі міри покарання, як зменшення чергової відпустки на число днів прогулу, переведення на іншу нижчеоплачувану роботу на певний строк та ін. Було підвищено і відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну з їх вини підприємству при виконанні ними трудових обов'язків, у тому числі й за випуск бракованої продукції. З метою охорони інтересів підприємств, попередження уходів з роботи і скорочення плинності кадрів встановлювалося, що робітники і службовці в разі розірвання трудового договору за власним бажанням без поважних причин мали письмово за два місяці попередити про це адміністрацію, а з поважних причин - за один місяць.
Природноресурсове законодавство. У період, що розглядається, було прийнято не мало правових актів, які регулювали охорону і раціональне використання землі, її надр, вод та інших об'єктів природи.
Особлива увага приділялась охороні землі. 13 грудня 1969 p. Верховна Рада СРСР прийняла Основи земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік. На підставі цього загальносоюзного акта 8 липня 1970 p. був прийнятий Земельний кодекс УРСР, який набрав чинності з 1 січня 1972 p. 3K УРСР складався з 11 розділів: загальні положення (право користування, порядок надання земель у користування, права і обов'язки землекористувачів, охорона земель і підвищення родючості фунту, підстави припинення права землекористування, вилучення земель для державних і громадських потреб, використання земельних ділянок для проведення розвідувальних робіт, відшкодування збитків землекористувачам, заподіяних вилученням землі або тимчасовим зайняттям земельних ділянок, державний контроль за використанням землі, компетенція місцевих органів державної влади і управління в галузі регулювання земельних відносин); землі сільськогосподарського призначення (землекористування колгоспів, колгоспного двору, сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, робітників і службовців, які проживають у сільській місцевості); землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів), землі промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення; землі державного лісового фонду; землі державного водного фонду; землі державного запасу; державний земельний кадастр державне землевпорядкування; вирішення земельних спорів; відповідальність за порушення земельного законодавства.
Земельне законодавство встановлювало виключне право власності держави на землю, яка здійснювала повноваження власника щодо усіх земель, незалежно від того, у чиєму користуванні вони знаходилися. Монопольне право власності держави на землю обумовлювало відсутність справжнього господаря на землі, призводило до погіршення якості цього багатства суспільства.
У грудні 1970 p. Верховна Рада СРСР затвердила Основи водного законодавства Союзу РСР і союзних республік, які набрали чинності з 1 вересня 1971 p. Відповідно до них 9 червня 1972 p.. був прийнятий Водний кодекс УРСР, введений у дію з 1 листопада 1972 p. Водне законодавство було покликане забезпечити раціональне використання вод для потреб населення і народного господарства, охорону вод від забруднення і виснаження, попередження і ліквідацію шкідливого впливу вод, поліпшення стану водних об'єктів, зміцнення законності в галузі водокористування. Водне законодавство визначало компетенцію Союзу РСР і союзних республік у галузі регулювання водних відносин, форми участі громадських організацій і громадян у здійсненні заходів щодо охорони водних ресурсів, встановлювало державний контроль за використанням і охороною вод, кримінальну і адміністративну відповідальність за порушення водного законодавства.
Основу водних відносин в УРСР складала державна власність на води, що робило їх, як і у випадку із землею, практично безгосподарними і призводило до катастрофічних екологічних наслідків на водних об'єктах.
9 липня 1975 p. Верховна Рада СРСР затвердила Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про надра. Вони передбачали заходи щодо охорони надр, забезпечення безпеки робіт при користуванні надрами, а також охорони прав підприємств у цій галузі. Закон встановлював відповідальність за порушення законодавства про надра.
У 1977 p.Верховна Рада СРСР прийняла
Loading...

 
 

Цікаве