WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Концепція сталого розвитку та проблеми функцій сучасних держав - Реферат

Концепція сталого розвитку та проблеми функцій сучасних держав - Реферат

смертність у нашій державі перевищує народжуваність.
Не меншу тривогу викликає і проблема спадкових захворювань. Поступово збільшується фон генетичних захворювань, число дітей із вродженими вадами здоров'я з покоління в покоління зростає.
Все світове співтовариство і кожна з приблизно 200 держав планети просто змушені включати в перелік своїх функцій нову - екологічну. Екологічна функція будь-якої держави повинна носити загальний і глобальний характер. Суть її полягає в тому, щоб забезпечити екологобезпечний розвиток як даної держави, так і всього людства, оскільки друге залежить від першого. Це реалії і перспективи виживання і для конкретної країни, і для світового співтовариства. Ось чому потрібно погодитися з В. Хесле, який думає, що "ми вправі додати до ознак розумної держави ще одну, а саме: соціальна і демократична правова держава повинна стати також і державою екологічною" [8]. Отже, до числа важливих державних завдань потрібно віднести і боротьбу за збереження природних основ життя.
Цілком природно, що пріоритетність екологічної функції в умовах глобальної кризи повинна бути досить високою - їй потрібно займати місце зразу ж після економічної, в найбільшій мірі впливати на прийняття державних рішень.
Екологічна функція держави обов'язково повинна знайти відображення в правових відносинах. Цим обумовлюється поява нової, раніше не досліджуваної правової функції. Дана функція права виникла саме тому, що з`явилась необхідність в регулюванні суспільних відносин у сфері взаємодії суспільства і природи. Йдеться перш за все про необхідність забезпечення екологічної безпеки і охорони природи при регулюванні суспільних відносин у галузі господарської та іншої діяльності юридичних і фізичних осіб, діяльності органів державної влади, посадових осіб тощо.
Без активного юридичного втручання в управління природокористування і в охорону природи, без чіткої орієнтації на цілі стабільного розвитку неможливо ефективно реалізовувати принципи нової цивілізаційної моделі розвитку. Екологічна функція права має принципову відмінність від усіх інших функцій - економічної, політичної, культурної, виховної.
З появою екологічної функції можна вести мову, мабуть, про безпрецедентне поєднання законів розвитку суспільства і законів розвитку природи. Причому таке поєднання, котре знайшло б своє відбиття в юридичних законах і еколого-правових нормах. А це можливо тільки в тому випадку, якщо, в принципі, можливо поєднати закони розвитку суспільства і природи в процесі їх взаємодії. Якщо ж це неможливо, то постановка питання про їх відбиття в еколого-правових нормах і законах виявляється недоцільною.
Якщо ми вибираємо як основу переходу до моделі стабільного розвитку збереження біосфери, то суспільство повинно органічно вписуватися в біосферні цикли і закономірності та направляти свою еколого-економічну діяльність на біологічну стабілізацію оточуючого середовища. Це - варіант підкорення законів суспільного розвитку законам еволюції біосфери, і він повинен бути відбитий в еколого-правових нормах. Треба мати на увазі, що цей варіант потребує дуже жорстких юридичних норм і навряд чи буде реалізований на початковому етапі переходу до стабільного розвитку. Адже стрибок в еколого-правових нормах від "чисто суспільних" до "чисто екологічних", в принципі, не реальний.
Разом з тим, навіть в ході попередніх процесів розвитку суспільства, що характеризувалися моделлю нестійкого розвитку, виникали деякі синергетичні напрямки, які можна було вписати в модель стабільного розвитку. Тому новий варіант еколого-правових норм буде орієнтований на цей тип синергетичних соціоприродних закономірностей.
Реалізуючи екологічну функцію права, важливо почати перехід від чисто соціальних правових норм до соціально-екологічних, які дедалі більше враховують закономірності розвитку природи. При цьому потрібно відзначити, що закони розвитку природи, біосфери - все, що досі було предметом наук про природу, - стають базою правового регулювання лише у випадку їх включення в систему суспільних відносин, в систему людської діяльності. На це доречно звернути увагу, бо екологію права навряд чи потрібно трактувати суто натурально як перекладення істин (законів) природи, скажімо, наук про Землю чи біосферу, на юридичну мову.
В Україні першим природоохоронним актом після здобуття нею незалежності став закон "Про охорону навколишнього природного середовища" (від 25 червня 1991 року). Закон покликаний захищати державу і громадян від можливої шкоди. Українське екологічне право - ровесник незалежності України. Як відомо, 16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла "Декларацію про державний суверенітет України", сьомий розділ якої спеціально присвячений питанням екологічної безпеки. У 1989 році було опубліковано документ "Правові принципи охорони навколишнього середовища й сталого розвитку", підготовлений спеціальною комісією міжнародної групи експертів-юристів за дорученням ООН. У ньому записано, що люди мають право на навколишнє середовище, сприятливе для їх здоров`я та благополуччя.
Звідси випливають і обов`язки держав:
- зберігати і використовувати навколишнє середовище і природні ресурси в інтересах сучасного та майбутнього поколінь;
- підтримувати екосистему та екологічні процеси, необхідні для функціонування біосфери, оберігати біологічне розмаїття й дотримуватися принципів збереження максимальної стійкості продуктивності під часвикористання живих природних ресурсів і екосистем;
- встановлювати відповідні норми охорони навколишнього середовища, здійснювати моніторинг змін якості навколишнього середовища, а також публікувати всі дані щодо цього.
Насамкінець зауважимо необхідність переосмислення розглянутих аспектів концепції сталого розвитку у контексті процесів глобалізації, зокрема стратифікації країн на країни "золотого мільярду", ті, що розвиваються, наддержави тощо.
Висновки
Таким чином, перехід до моделі сталого розвитку потребує змін морально-політичних парадигм усього людства. Екологія природи стає невід'ємною від інших сфер суспільного життя - економіки, соціальних відносин, права та культури. Ідеї сталого розвитку стануть центром відродження духовної та творчої стратегії соціальних дій, базою громадянської, національної та політичної згоди в суспільстві.
У подальших дослідженнях проблем формування економіко-екологічної функції держави доцільно врахувати світові процеси інтеграції-диференціації в контексті концепції сталого розвитку.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Наше общее будущее: Доклад Международной комиссии по окружающей среде и развитию. - М.: Прогресс, 1989. - 376 с.
2. Медоуз Д. Х, Медоуз Д. Л, Рэндерс Й., Беренс В. В. Пределы роста. - М.: Изд-во МГУ, 1991. - 207 с.
3. Печчеи А. Человеческие качества. - М.: Прогресс, 1980. - 302 с.
4. Программа действий. Женева, ООН, 1993.
5. Реймерс Н. Ф. Экология. Теории, законы, правила, принципы и гипотезы. - М.: журнал "Россия молодая", 1994. - 366 с.
6. Семків О. І. Політологія. - Л.: Світ, 1994. - С. 264.
7. Федоренко Н. П., Реймерс Н. Ф. Экология и экономика - эволюция взаимоотношений. От "экономии" природы до "большой" экологии // Философские проблемы глобальной экологии. - М., 1983. - С. 230-277.
8. Хесле В. Философия и экология. - М.: Наука, 1993. - С. 138.
9. Хижняк М. І., Нагорна А. М. Здоров`я людини та екологія. - К.: Здоров`я, 1995. - С. 122.
10. Agenda 21: Programme of Action for Sustainable Development and Rio Declaration. New York, 1993.
11. Costanza R., Folke C. Ecological Economics and Sustainable Development. Paper prepared for the International Experts Meeting for the Operationalization of the Economics of Sustainability. Manila, Philippines. 1994. July 28-30.
Loading...

 
 

Цікаве