WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Концепція сталого розвитку та проблеми функцій сучасних держав - Реферат

Концепція сталого розвитку та проблеми функцій сучасних держав - Реферат


Реферат на тему:
Концепція сталого розвитку та проблеми функцій сучасних держав
Нагальним завданням, що стоїть нині перед цивілізацією, є проблема екологічної безпеки на планеті. Одним з шляхів її розв'язання може бути Концепція сталого розвитку суспільства, ідея якої була започаткована в діяльності ООН [1] і дала розвиток великій кількості досліджень у галузі структури, функцій, динаміки та інтеграції даної теорії в світовий соціальний та економічний простір.
Але в цих дослідженнях звернута недостатня увага на питання ролі держави в реалізації концепції сталого розвитку.
Перехід світового співтовариства до стану "сталого розвитку" потребує серйозних змін у протіканні багатьох планетарних процесів. Досягти їх можна тільки погодженими діями. Тому чільне місце при створенні даної концепції займають дослідження, пов`язані з визначенням цілей, відповідних рішень і завдань.
Проблема, що розглядається в статті, базується на ідеях праць М. Моїсеєва, В. Данилова-Данільяна, А. Урсула, Є. Гірусова, Г. Платонова, К. Лосєва, В. Крисаченка, М. Хилька, Ю. Шемшученка, Д. Медоуза, А. Печчеї, А. Гора.
Разом з тим існують різночитання базисних положень концепції, особливо в галузі взаємозв'язку функцій економіки, екології й права. Це потребує постійного переосмислення реалій, глобальних процесів, їх аналізу в нових і передбачуваних умовах.
Мета дослідження полягає у розгляді трьох основних складових стабільного розвитку, а саме: економічної, соціальної, екологічної у їх діалектичному взаємозв'язку. Також зроблена спроба довести, що перехід до сталого розвитку неможливий без змін функцій держави, без зміни і удосконалення законодавства.
Для реалізації сформульованої мети поставлені та розв'язані такі завдання:
- показати, що тільки в узгодженому розвитку суспільства, економіки та природи можливий перехід до сталого розвитку;
- проаналізувати функції сучасних держав з погляду ідеї сталого розвитку;
- дослідити сутність екологічної функції держави.
Термін "сталий розвиток" був уведений у науковий обіг Міжнародною комісією з оточуючого середовища і розвитку (Комісія Брунтланд) у 1987 році. Під сталим розуміється такий розвиток, який задовольняє потреби сучасності, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.
У нашому розумінні, сталий розвиток включає в себе два ключових взаємопов`язаних поняття:
1. Поняття потреб, в тому числі пріоритетних (необхідних для існування найбідніших верств населення);
2. Поняття обмежень (обумовлених станом технології і організацією суспільства), які накладаються на здатність оточуючого середовища задовольняти нинішні та майбутні потреби людства.
Головним завданням сталого розвитку багато авторів [1] вважають задоволення людських потреб і прагнень. Важливо зазначити, що сталий розвиток потребує задоволення найбільш важливіших для життя потреб усіх людей і надання їм можливості задовольняти свої прагнення до кращого життя в рівній мірі.
Концепція сталого розвитку ґрунтується на п`яти головних принципах:
1. Людство дійсно може надати розвитку сталого і довготривалого характеру, для того щоб він відповідав потребам людей, що живуть зараз, не втрачаючи при цьому можливості майбутнім поколінням задовольняти свої потреби.
2. Обмеження, які існують в галузі експлуатації природних ресурсів, відносні. Вони пов`язані з сучасним рівнем техніки і соціальної організації, а також із здатністю біосфери до самовідновлення.
3. Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім надати можливість реалізувати свої надії на більш благополучне життя. Без цього сталий і довготривалий розвиток просто неможливий. Одна з головних причин виникнення екологічних та інших катастроф - злидні, які стали у світі звичайним явищем.
4. Необхідно погодити стан життя тих, хто користується надмірними засобами (грошовими і матеріальними), з екологічними можливостями планети, зокрема відносно використання енергії.
5. Розміри і темпи росту населення повинні бути погоджені з виробничим потенціалом глобальної екосистеми Землі, що змінюється.
В літературі підкреслюється динамічний характер сталого розвитку, що цілком закономірно. Відзначається, що він являє собою не незмінюваний стан гармонії, а скоріше процес змінний, в якому масштаби експлуатації ресурсів, напрямок капіталовкладень, орієнтація технічного розвитку та інституційні зміни погоджуються із нинішніми і майбутніми потребами [1]. Існуючий підхід до концепції сталого розвитку вироблявся протягом декількох десятиліть: він заснований на досвіді в галузі розвитку, накопиченого за цей час.
Виникненню і розробці концепції сталого розвитку багато в чому сприяла діяльність, що проводилася в рамках Римського клубу. Великий поштовх в цьому напрямку дала робота "Ліміти росту", вона привернула велику увагу до глобальних екологічних проблем [2].
Сучасні екологічні проблеми, які примусили звернути на себе увагу і викликати до життя концепцію стабільного розвитку, в деякій мірі породжені відставанням економічної думки. Ні класики економічної науки, починаючи з А. Сміта, ні наступні економічні школи не надавали значення екологічним обмеженням в економічному розвитку. І лише в 70-і роки ХХ століття, коли в усьому світі різко загострились екологічні проблеми, перед економічною наукою постало завдання осмислити тенденції еколого-економічного розвитку і розробити принципово нові концепції. Насправді, концепція стабільного розвитку стала якісно новим підходом до проблем, які раніше або не помічались, або не усвідомлювались як важливі, або вважались такими, які не належать до сфери екологічної науки. Домінуюча досі в економіці парадигма базується на деяких припущеннях про світ, котрі, будучи дуже корисними для ефективного розподілу ресурсів в короткотерміновому проміжку часу, менш точні і корисні в роботі з більш довготривалими, широкими і складними проблемами стабільного розвитку.
Р. Костанца і К. Фольке правильно виділяють три ієрархічно взаємопов`язаних проблеми, з вирішенням яких пов'язаний стабільний розвиток [11]. Вони зводяться до підтримки:
- стійкого масштабу економіки, котрий відповідав би її екологічній системі життєзабезпечення;
- справедливого розподілу (distribution) ресурсів і можливостей не тільки в межах теперішнього покоління людей, але також між теперішнім і майбутнім поколіннями, а також між людиною та іншими біологічними видами;
- ефективного розподілу (allocation) ресурсів за часом, який би адекватно врахував природний капітал.
Звичайно, концепція стабільного розвитку не могла б стати настільки поширеною, якби не існувало відповідних передумов як у основах самої традиційної економічної науки, так і в суспільстві. Головною передумовою стали грандіозні зміни, які виникли в світі в середині ХХ століття. Якщо раніше ареною економічного росту було лише кілька країн Європи і Північної Америки, то зараз у засноване на єдиних принципахсвітове господарство виявився включений практично весь світ.
Модель розвитку, яка застосовувалась розвинутими країнами в 50-60 роки, орієнтувалась на досягнення економічної ефективності. Вважалось, що тільки ефективність економічної системи може прокласти шлях до загального процвітання і покінчити з нерівністю як у межах окремої країни, так і в світовому масштабі. Однак неодноразово вказувалось на надзвичайно низьку ефективність економічної системи промислово розвинутих країн, засновану на непропорційно високих витратах природних ресурсів [3, 5].
До початку 70-х років зростаюча чисельність бідних верств населення в країнах, що розвиваються, і відсутність переваг економічного розвитку призвели до росту числа спроб безпосередньо виправити ситуацію з розподілом доходів.
Loading...

 
 

Цікаве