WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Питання держави та бездержавності в концепціях громадівського соціалізму (пошукова робота) - Реферат

Питання держави та бездержавності в концепціях громадівського соціалізму (пошукова робота) - Реферат

що "Драгоманов став чимось таким великим в історії українського відродження, що значіння його прирівнюють до значіння Шевченка і вважають справедливо батьком модерного визвольного руху і творцем визвольної програми Українського народу, або коротче - ідеологом Нової України" [313, с. 31-32].
Сам зачинатель громадівського соціалізму М. Драгоманов не зробив виразного і однозначного висновку на користь державно-політичної самостійності української нації. Але зовсім не тому, що був її принциповим противником. Він був щиро переконаний, що епоха державного існування в історії людства добігає кінця і більш перспективним ніж шлях спочатку творення національної держави, а потім соціального визволення її громадян, він вважав боротьбу за максимальну децентралізацію влади. Перебудова суспільного життя на базових принципах федералізму, на його думку, забезпечувала максимально швидке і з мінімальними втратами звільнення індивіда від всіх форм експлуатації, як соціальної, так і національної. Російська імперія йому здавалась силоювеличезною і нездоланною силами лише одного українського визвольного руху, а факт шовіністичних позицій більшості російських революціонерів приводив до висновку про необхідність спільної боротьби за децентралізацію, ослаблення та заміну імперії європейською, а потім і всесвітньою, федерацією вільних громад. У той же час Драгоманов намагався постійно відмежовуватись від спроб повного розчинення українського руху в загально російському, підкреслював, що він є соціалістом європейським, а не російським нігілістом, що страждають на антикультурний елемент та національне самозасліплення революційних народників школи Бакуніна і Лаврова.
Його ж учні та соратники, що належали до молодшого покоління більше вірили у власні сили і сили свого народу. Їх позиції були не лише більш радикальними щодо шляхів реалізації соціально-політичного ідеалу, а й щодо його державницького змісту.
"Головна заслуга та велике значення Драгоманова на полі української громадської думки лежить в тому, що він в обсягу соціяльно-політичних поглядів був першим українським соціялістом та послідовним демократом, перший намагався посіяти на українській ниві зерна науки великих учителів європейської демократії, а в обсягу національно-політичної Думки став духовним батьком нового, політично-свідомого українства. Не дивлячися на те, що досі ще вважають деякі люде Драгоманова ворогом українського політичного націоналізму, общеросом, людиною національно нездеклярованою, всеж таки ніхто інший, як лише Дpагоманів був ідейним творцем нового українського політичного думання, яке Франко схарактеризував як своєрідну нову течію в українстві під назвою "Молодої України" і суть якого міститься в тому, щоб дивитися на український нарід, як на окрему націю, що повинна й мусить боротися за своє повне, культурне і політичне (головно також політичне!) національне визволення на нових, демократичних основах (виділення Ю. Охрімовича - О.С.). Можливо, що сам Драгоманів не довів послідовно згаданої думки до кінця, одначе способом і напрямом своєї критики та діяльності спричинив те, що всі його найблизчі учні та наслідники безпосередньо під впливом його науки стали проповідниками вищезгаданої ідеї" [208, с. 90-91].
І все ж, при всій значимості ідей М. Драгоманова для розвитку українського політичного руху, молодше покоління революціонерів почало ще за життя вченого піддавати певному сумніву деякі його ідеї. У першу чергу це було пов'язано з небажанням багатьох національне свідомих молодих українців на рубежі XIX та XX сторіч мислити категоріями середини XIX сторіччя, обмежувати свої цілі автономними прагненнями. Особливо це стосувалось молоді західноукраїнських земель, що не могла сприйняти необхідності розгортання українського визвольного руху в рамках загальноросійського.
О. Лотоцький згадував, що "Молодь 80-х та 90-х років дивилася на Драгоманова як на учителя, пророка, вождя, - політично-громадський його світогляд, драгомановство було її катехізисом. Але молодь дальшого покоління вже переросла Драгоманова, його поклони перед московськими богами - аж до фактичного пересаджування московської культури на галицький грунт - вже не викликали співчуття серед новітньої молоді" [158, с. 143].
Галичина, розбуджена до національного життя в значній мірі завдяки революційній пропаганді М. Драгоманова та його соратників готувалась стати "українським П'ємонтом", плацдармом національно визвольної боротьби. Для цього вона мала значно кращі умови, ніж підросійська Україна. Австрійський конституціоналізм, неможливість титульної нації трактувати українців, як свою етнографічну частину, багатонаціональний характер імперії і той факт, що багато з народів, що входили до її складу мали власну державницьку історію та не полишали боротьби за визволення - все це значною мірою сприяло викрісталізуванню на західноукраїнських землях державницької ідеології в українському визвольному русі.
Література
1. Абрамов А.И. "Слово о законе и благодати" киевского митрополита Илариона как русская историософская реакция на христианско-идеологическую экспансию Византии // Идейно-философское наследие Иллариона Киевского. - М., 1986. - 4.2. - 42-54.
2. Автобіографія Івана Франка // Культура. - 1926. - 4.4-9. - С.42-54.
3. Актуальні проблеми суспільно-політичного розвитку України. - Львів, 1992.-118 с.
4. Андрусяк М. Генеза й характер галицького русофільства ХІХ-ХХ ст. - Прага, 1941.-19 с.
5. Андрусяк Т.Г. Шлях до свободи (Михайло Драгоманов про права людини). - Львів, 1998.-189 с.
6. Апанович О. Українсько-російський договір 1654 року. Міфи і реальність.-К., 1994.-96 с.
7. Барка В. Правда Кобзаря. - Нью-Йорк, 1961. - 289 с.
8. Бачинський Ю. Большевицька революція і Українці. Критичні замітки. - Берлін, 1925.-48с.
9. Бачинський Ю. Україна irredenta. - Берлін, 1924. - 237 с.
10. Бегей І. Юліан Бачинський: соціал-демократ і державник. - К., 2001. - 256 с.
11. Бегей І.І. Політичні інститути суспільства в теоретичній спадщині Юліана Бачинського. - Львів, 1999. - 67 с.
12. Бегей І.І. Юліан Бачинський: з життєпису, політичної та наукової діяльності. -Львів, 1998. -51с.
13. Білецький Л. Руська Правда й історія її тексту / за.ред. Юрія Книша. - Вінніпег, 1993.- 166 с.
14. Борщак І. Великий мазепинець Григор Орлик, генерал-поручник Людовика XV-го. - К., 1991. - 100 с.
15. Борщак І. Мазепа. Орлик. Войнаровський: Історичні есе. -Львів, 1991. -225 с.
16. Борщак І., Мартель Р. Іван Мазепа: Життя й пориви великого Гетьмана. -К., 1991.-136 с.
17. Брайчевський М. Походження слов'янської писемності. - К., 1998. - 45 с.
18. Брайчевський М. Утвердження християнства на Русі. - К., 1988. -262 с.
19. Брик М. Юрій Немирич, 1612-1659: На тлі історії України. - Льоссер, 1974.-152с.
Loading...

 
 

Цікаве