WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Питання держави та бездержавності в концепціях громадівського соціалізму (пошукова робота) - Реферат

Питання держави та бездержавності в концепціях громадівського соціалізму (пошукова робота) - Реферат

партії. Ця партія є наступницею українофільського руху і повинна виражати, перш за все, інтереси українського селянства. Це, на думку вченого, зумовлено особливостями української історії: "Українці - здебільшого нарід селянський, немає у світі народу, де був би такий малий відсоток вищих станів. І тому жодний український рух у своїй вихідній точці не має сенсу, якщо він не [є] чисто селянський. Українофілів завжди називали хлопоманими і вони справедливо гордяться цим іменем, яке вони заслужили ще будучи досить вузькими націоналістами.
Тепер, коли вони [вже] частково перейшли, а частково переходять на міжнародний с[оціяльно]-д[емократичний] грунт, вони з ще більшим правом будуть носити це ім'я яке ясно показує, що власне вони ніколи не були національною (виділення С. Подолинського - О.С.) партією у звичайному сенсі того слова" [222, с. 61-62].
Говорячи про прийняття хлопоманської спадщини українофілів українською соціальною демократією, С. Подолинськийговорить також і про принципову відмінність між ними. Українофільство базувалось на ностальгійних мотивах, було звернене в минуле, в ідеалізовану козацьку добу. Українська соціальна демократія дивиться вперед, в майбутнє, прагне до побудови такого суспільства, в якому б українська людина знайшла задоволення своїх і національно-державних і соціально-економічних потреб.
Першочерговим завданням українських соціал-демократів С. Подолинський вважає вивчення різноманітних сторін буття власного народу з метою краще зрозуміти його справжні потреби та сподівання і до яких треба припасовувати революційну теорію, а не навпаки, а також просвічення народу з тим, щоб він підійшов до майбутньої революції максимально підготовленим до вирішення завдань світової ваги. Полемізуючи з російськими народовольцями вчений наголошував: "Я вважаю, що треба бути вузьким націоналістом, щоби не признати за кожною національністю права і необхідності певної літературної та культурної роботи. Під цим я розумію народну мову, етнографію країни, звичаї, а також справді необхідні підручники. Без цих речей, себто без словників, підручників і знання етнографії народу і т.п. речей, неможливі не тільки видання революційних книжок і журналів, але навіть достатньо розумна усна пропаганда" [222, с. 74].
Така позиція також входила в певну суперечність з поглядами М. Драгоманова, який вважав, що "Замість того, щоб видавати по-українському які-небуть тригонометрію чи логіку Мілля і т. ін., що зостанеться ізольованим і безплодним, важніше для української ідеї, щоб і українці, беручи вищу науку у гімназіях і університетах, знали, що таке Україна, і великоруси знали, що таке Україна у Росії і у Слов'янщині, т.є. значить, яка її мирова роля" [83, с. 181].
Подібна постановка питання, що віддавала перевагу політичній космополітичній пропаганді на шкоду національному відродженню у всіх сферах та національній освіті народних мас, викликала доволі різке несприйняття С. Подолинського, що був значно більш національно орієнтованим, ніж М. Драгоманов.
С. Подолинський був переконаний в тому, що нечисленні національно свідомі представники вищих класів в українському суспільстві, при підтримці тих з народу, хто зумів піднятись на щабель вище в суспільній ієрархії та отримати належну освіту, повинні віддати всі сили для освіти народних мас, відродження національної свідомості та формування в них революційних поглядів. Таких людей, до яких він відносив і себе, С. Подолинський називав Українською інтелігенцією. "Під українською інтелігенцією треба розуміти людей, які уміють і хочуть виконувати подібні завдання. На нещастя, або ні - на щастя для українського народу багато цих осіб у той самий час [є] членами української] с[оціяльно]-д[емократичної] п[артії]" [222, с. 74].
С. Подолинський, незважаючи на досить короткий вік (він не дожив і до 41 року, з яких на активну політичну та наукову діяльність припадає не повних 10 років), залишив по собі яскравий слід в історії української політичної думку. Будучи людиною високоосвіченою, він увібрав у себе як досягнення передової думки тогочасного світу, так і духовні здобутки власної нації. Щиро вболіваючи за долю України та її народу, він зробив спробу створити концепцію, в якій би органічно поєднувались завдання національно-державного відродження та соціального звільнення тих, хто і представляв українську націю - селянства і всіх працюючих класів. "Подолинський зробив значний вплив на розвиток визвольного руху та революційно-демократичної думки на Україні й у Росії. Не без впливу Подолинського склалися творчі біографії, наприклад, О. Терлецького, М. Павлика, І. Франка, Л. Українки. Вплив Подолинського відчув і М. Драгоманов. Багато передових, демократичних поглядів М. Драгоманова на державу і право, суспільство склалися під впливом революційно-демократичних ідей Подолинського" [254, с. 212-213].
Якщо М. Драгоманов, продовжуючи традиції Кирило-Мефодіївського товариства, приніс в українську політичну думку теоретичне оформлення ідей про необхідність перенесення проблеми національного звільнення в площину соціально-політичну, то С. Подолинський, в значній мірі, здійснив суттєвий вплив на весь український рух революційної молоді 70-х - 80-х років XIX ст. в плані поєднання ідеї соціального визволення працюючих класів з державницької ідеологією. І хоча прихильники громадівського соціалізму і прагнули максимально обмежити повноваження держави на користь інститутів громадянського суспільства та прав особистості, все ж їх позиції все більше набували виразного державницького характеру.
Говорячи про позицію соратників М. Драгоманова у питанні української державності, О. Скакун підкреслювала, що "Згідно з проектом С. Подолинського та О. Терлецького, Україна майбутнього - спочатку федеративна демократична республіка громад, що добровільно об'єдналися, а надалі - член всенародного вільного союзу, інтернаціональної федерації Основною ланкою федерації визнавалася громада. Це й основа ведення господарства, і орган політичного самоврядування" [245, с. 45]. Порядок завдань, що стояв перед українським рухом визначався саме таким чином: спочатку створення української держави, як демократичної федерації вільних громад, а вже потім її вступ до міжнародних об'єднань з такими ж вільними національними союзами громад. Українська республіка громад могла бути утворена, як вважали С. Подолинський та О. Терлецький, лише після об'єднанні всіх українських земель в одній державі. О. Терлецький, соратник і близький друг С. Подолинського, у праці "Галицьке письменство 1848-1865 рр. Уваги й спомини", опублікованій у Літературно-науковому віснику за 1903 рік, говорячи про позицію свою та своїх однодумців, підкреслював, що наше майбутнє і наше щастя можливі лише на возз'єднаній Україні, в єдиній державі від Карпат до Чорного моря.
Визначаючи місце М. Драгоманова в українському визвольному русі один з перших ґрунтовних дослідників його творчості М. Шаповал відзначав,
Loading...

 
 

Цікаве