WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Питання держави та бездержавності в концепціях громадівського соціалізму (пошукова робота) - Реферат

Питання держави та бездержавності в концепціях громадівського соціалізму (пошукова робота) - Реферат

частини - австрійську і російську, і тому що в першій існує відома політична свобода, якої в Росії немає, то, по-моєму, діяльність соціалістів у кожній частині повинна бути різна: в Австрії можливо приступати до організації власне політичної партії з робітників і селян русинів у союзі з поляками та євреями, у Росії ж потрібно насамперед домагатися політичної свободи; соціалістичні ж ідеї можуть бути розповсюджувані в Росії тільки науково-літературним способом. Одержати ж політичну свободу в Росії українська нація, на моюдумку, може не шляхом сепаратизму, а тільки разом з іншими націями й областями, шляхом федералізму" [81, с. 65].
Відмова від "сепаратизму" зовсім не є запереченням права українців на самостійне державно-політичне існування. М. Драгоманов вважає, що власна держава - це лише етап історичного розвитку народу що прямує до загально людського ідеалу існування на принципах громадівського соціалізму. Але "радикалізм" зовсім не протистоїть "українству", він лише бачить далі, і розуміє справжню перспективу та справжній сенс поняття "національне визволення". Щодо спроб протиставлення "радикалізму" та "українства" М. Драгоманов писав, що "Коли мені замітили, що радикали зовсім не хотять знати українства, я одповів, що, значить, вони тільки плохі радикали, бо радикал, котрий на Україні не признає українства, єсть недодумавшийся радикал, так само як і українофіл, котрий не додумався до радикалізму, тільки плохий українофіл (виділення М. Драгоманова - О.С.)" [80,с.214].
При цьому він був щиро переконаний, що українці цілком готові, в силу історичних обставин, якнайшвидше прилучитись до реалізації загальнолюдських ідей і сприйняти революційну пропаганду громадівців. Головне, щоб вони зрозуміли, що "Українофільству, т.є. націоналізму серед народу зовсім хлопського, усього б легше стати не націоналізмом, а тільки одною з форм космополітичного народовства - так воно й буде, надіємось; вже Шевченко дає право такої надії" [83, с. 152]. Саме таке поєднання національного та соціального у визвольному процесі може забезпечити гармонію інтересів українців та представників інших народів, що проживають на Україні, а, також, привести до вступу України в майбутню світову федерацію національних федерацій вільних громад.
Становлення нового, справедливого суспільного ладу, на думку М. Драгоманова, є закономірним результатом світового історичного процесу. Людство, освоюючи природний світ, пізнаючи глибше і точніше закономірності розвитку природи і суспільства, невідворотно наближаються до встановлення нового порядку, що адекватно відповідатиме сутності людини як природної істоти. Особливу місію по забезпеченню поступального руху людства вчений покладає на науку: "Нова наука природня мусить перевчити письменних людей і в їхніх думках про зміни порядків громадських, одучити од звичок держати свої думки найбільше на державних справах та державних змінах, та скорих переворотах, та повстаннях, і привчити пам'ятати, що всі порядки в людських громадах ростуть, а не робляться одразу, і що державні, чи противудержавні заходи й повстання - тілько частина тих приводів, якими посуваються людські зміни в життю, а далеко не все... Повстання можуть почати будити громадський розум, можуть кінчати старі порядки, котрі вже підкопані з усіх боків інакшими способами ..., а зробити нові порядки, та ще й громадські й господарські саме повстання не може" [86, с. 132].
М. Драгоманов є рішучим противником абсолютизації ролі насильства в розгортанні соціального прогресу. Насильство у будь-якій формі - соціальне, національне, релігійне, експлуататорське, чи індивідуальний та масовий терор революціонерів - є ґвалтуванням особистості, інтереси і невід'ємні права, добробут і щастя якої він вважав найвищою цінністю.
Виступаючи проти використання насильства у досягненні ідеалу громадівсько-соціалістичної організації суспільного життя - "чиста справа вимагає чистих засобів" - М. Драгоманов вказував на шлях, який, як йому здавалось, є оптимальним: "На те щоб технічний поступ не шкодив біднішим людям, знайдено вже лік, лік той просвіта і єдність між людьми, між робітниками, в домаганню підвисшити плату за працю, примусити державні, крайові і громадські уряди ліпше впроваджувати копальні, фабрики, доми для робітників, а далі в домаганню, щоб всі ті заклади переходили під уряд і на власність самих робітничих спілок" [77, с. 68].
Пропаганда і просвітництво мас, політична боротьба за соціальні і національні права з використанням всіх можливостей буржуазного конституціоналізму, формування структур політичної і соціальної самоорганізації працюючих класів - все це він вважав найбільш дієвими засобами досягнення сформульованої ним мети. Однак, виступаючи за створення українцями (перш за все галицькими) модерної політичної партії за європейськими зразками, сам М. Драгоманов вважав за краще залишатись поза партіями, обравши позицію "над сутичкою".
Орієнтація на Західну Європу, прилучення українців до здобутків світової культури та науки повинно було сприяти подоланню як певної національної обмеженості, настроїв національної самозакоханості, так і наслідків "пропащого часу" перебування України під Московським царством. "... тепер розумні люди скрізь стоять тілько за свої порядки, а вибирають по всьому світові дещо ліпше (виділення М. Драгоманова - О.С.). От цю думку треба і ширити серед нашого народу, а зовсім не ту, що свої порядки колишні або теперішні добрі тим уже, що вони свої" [85, с. 394].
Орієнтація на Західну Європу, переконаність в незворотності поступального розвитку людства, прагнення розглядати долю та перспективи української нації в нерозривному зв'язку із світовою історією, поєднання глибокого наукового аналізу із політичною та національною пристрасністю, любов до власного народу з одночасною пропагандою космополітизму та неприйняттям ідей національної виключності, пропаганда необхідності політичної складової визвольних змагань українців, поєднання ідей національного і соціального визволення - все це визначає те місце, яке М. Драгоманов займає в історії української політичної думки, в процесах національного відродження, у вкорінення свідомості українського народу розуміння власного історичного призначення.
Вчений був сином свого часу. Випереджаючи його силою наукової думки, він прагнув ставити перед українським політичним рухом реальні завдання, ті, які могли бути реалізовані виходячи з наявних умов. Як зазначає Ю. Хорунжий,"... Драгоманов був прихильником федеративного устрою слов'янських народів, ідучи слідом за кирило-мефодіївцями... Драгоманов свого часу не побачив передумов для створення цілком самостійної Української Держави. За п'ять років по його смерти це зробить Микола Міхновський у програмній праці "Самостійна Україна". І навіть Центральна Рада, яка складалася, головним чином, із партій соціалістів-федералістів і соціалістів-революціонерів (і Грушевський, і Винниченко) на початку намагалася
Loading...

 
 

Цікаве