WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Правовідносини. Юридичні факти. Поняття та ознаки правовідносин - Реферат

Правовідносини. Юридичні факти. Поняття та ознаки правовідносин - Реферат


суб'єктивне юридичне право
суб'єктивний юридичний обов'язок
(повноваження -
посадових осіб)
(повноваження -
посадових осіб) суб'єктивна юридична відповідальність
(як результат вчиненого правопорушення)
Об'єкти
Передумови виникнення правовідносини
Правовідносини виникають і розвиваються за певних передумов.
Виділяють два види передумов виникнення правовідносин:
1) матеріальні (загальні):
- у вузькому значенні - це певні інтереси або блага, що зв'язують суб'єктів права (не менше двох) як учасників правовідносин;
- у широкому значенні - система соціальних, економічних, політичних, ідеологічних обставин, що спричиняють об'єктивну необхідність у правовому регулюванні суспільних відносин; встановлення доцільних відносин між суб'єктами через надання їм юридичних прав, повноважень (посадовим особам), а також покладання юридичних обов'язків і відповідальності;
2) юридичні (спеціальні):
o норма права;
o правосуб'єктність (праводієздатність);
o юридичний факт (може розглядатися і як передумова правовідносин, і як їх структурний елемент).
Двом видам передумов виникнення правовідносин відповідають два види їх змісту:
1) матеріальний - реальні дії, пов'язані з використанням і здійсненням суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків; фактично поведінка (дія чи бездіяльність), яку правомочний може, а правозобов'язаний повинен здійснити;
2) юридичний - суб'єктивне юридичне право, повноваження, суб'єктивний юридичний обов'язок, юридична відповідальність.
Норма права і правовідносини є взаємозалежними. Взаємозв'язок норми права і правовідносин виражається у такому.
1. Правовідносини виникають і функціонують на підставі норми права.
Обумовленість змісту правовідносин нормами права аж ніяк не означає, що всі види правовідносин можуть виникати і розвиватися лише за наявності відповідних норм права. Норми права найчастіше встановлюють лише окремі принципи правового регулювання, які як би окреслюють певні рамки правовідносин. Це є найхарактернішим для приватноправового регулювання (цивільно-правові відносини), де діє принцип "Дозволено все, що не заборонено законом".
Нерідкі випадки (особливо в правових системах англо-американського типу), коли норми права є наслідком правових відносин, які виникли в результаті індивідуальних рішень у судах, адміністративних органах. Тут шлях до норми права проходить від фактичних відносин до конкретних правових відносин, а потім до формулювання державою норми права загального характеру.
Як правило, правовідносини:
а) виникають, припиняються або змінюються на підставі норм права (повна детермінованість, тобто причинна обумовленість правовідносин нормами права);
б) допускаються нормами права (часткова детермінованість). У цьому разі зміст правовідносин визначається незалежними від правових норм "детермінантами", насамперед договором суб'єктів майбутніх правовідносин.
2. Правовідносини є формою реалізації норми права, впровадженням її в життя, нормою права в дії.
За характером зв'язку між нормою права і правовідносинами можна судити про дійсну реалізацію прагнень, домагань людей. Точніше, за самим фактом виникнення або невиникнення правових відносин можна судити, чи відповідають правила, наказані нормою права, їх інтересам. Якщо норма права суперечить їх домаганням, люди не встановлюватимуть правові відносини відповідно до неї. З встановленням правових відносин їх сторонами реалізація права не закінчується, а тільки починається.
3. Норма права і правовідносини - неодмінні складові елементи механізму правового регулювання.
Їх єдність виражає союз самостійних, відносно вільних юридичних явищ, їх взаємодію, а не породження одного юридичного явища іншим юридичним явищем (див. главу "Правове регулювання і його механізм").
4. Норма права містить у собі модель фактичних відносин та їх форми - правовідносини.
Якщо звернутися до аналізу структури норми права, то можна побачити, що гіпотеза вказує на умови виникнення правовідносин, диспозиція - на права і обов'язки, а санкція - на можливі наслідки недодержання норми і правовідносин, що виникають на її підставі.
Покажемо це на схемі.
Гіпотеза
Диспозиція
Санкція
Юридичний факт Суб'єкти правовідносин
Правовідносини (суб'єктивні юридичні права, суб'єктивні юридичні обов'язки, повноваження)
Наслідки невиконання обов'язків учасниками правовідносин Юридична відповідальність
Субєктивне право і суб'єктивний обов'язок як основний юридичний зміст правовідносин
Розглянемо основний юридичний зміст правовідносин суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок[1].
Ознаки суб'єктивного юридичного права
Ознаки суб'єктивного юридичного обов'язку
1) можливість певної поведінки; 2) можливість, яка належить суб'єкту права - правомочному; 3) надається з метою задоволення інтересів правомочного; 4) існує у правовідносинах; 5) є мірою можливої поведінки, порушення якої є зловживання правом; 6) існує лише відповідно до суб'єктивного юридичного обов'язку; 7) встановлюється, юридичними нормами; 8) забезпечується (гарантується) державою
1) необхідність (повинність) певної поведінки; 2) обов'язок, що належить суб'єкту права - правозобов'язаному; 3) покладається з метою задоволення інтересів правомочної особи; 4) існує у правовідносинах; 5) є мірою належної поведінки; 6) існує лише відповідно до суб'єктивного юридичного права; 7) встановлюється юридичними нормами; 8) забезпечується (гарантується) державою
І суб'єктивне юридичне право, і суб'єктивний юридичний обов'язок мають свою структуру.
Структура суб'єктивного права - це його будова, яка виражається у зв'язку елементів - юридичних можливостей (правомочностей), наданих суб'єкту.
Суб'єктивне юридичне право
Суб'єктивний юридичний обов'язок
- вид і міра можливої (або дозволеної) поведінки суб'єкта права, що встановлені юридичними нормами для задоволення його інтересів і забезпечуються державою
- вид і міра належної (або необхідної) поведінки суб'єкта права, що встановлені юридичними нормами для задоволення інтересів правомочної особи і забезпечуються державою
Носій суб'єктивного юридичного права - правомочний
Носій суб'єктивного юридичного обов'язку - правозобов'язаний
Правомочність - складова частина змісту суб'єктивного права, що становить конкретну юридичну можливість, яка надається правосуб'єктній особі з метою задоволення її інтересів.
Істотними елементами суб'єктивного права є такі правомочності.
1. Правомочність на власні позитивні дії (правовикористання), інакше: право позитивної поведінки правомочного, тобто можливість чинити самим суб'єктом фактично і юридичне значущі дії (наприклад, право голосувати, подавати позов до суду, продавати чи дарувати своє
Loading...

 
 

Цікаве