WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Держава у політичній системі суспільства - Дипломна робота

Держава у політичній системі суспільства - Дипломна робота

суспільства, форму держави, відносини між різними політичними суб'єктами, їх роль у життісуспільства, відносини з іншими державами і націями.
Психологічними складовими політичної системи є: настрої, почуття, звички, емоції людей. А під політичною психологією розуміють узагальнену систему почуттів, звичок, потреб, емоцій, настроїв та уявлень людей відносно політичного життя суспільства. [13, с. 39]
Політична культура - це система знань, уявлень, цінностей і відносин, що функціонують у суспільстві і відтворюють в процесі зміни поколінь.
Політична культура включає ті елементи й феномени суспільної свідомості, а більш широкому розумінні духовної культури тієї чи іншої країни, котрі пов'язані з суспільно-політичними інститутами та процесами і впливають на формування, функціонування і розвиток державних та політичних інститутів, визначають напрямок політичного процесу в цілому та політичної поведінки широких мас населення зокрема.
Подібно до того, як культура визначає і пропонує ті чи інші норми і правила поведінки в різних сферах життя, політична культура визначає і пропонує норми поведінки в політичній сфері. Вона формує керівні принципи політичної поведінки, політичні норми й ідеали, що забезпечують єдність і взаємодію інститутів та організацій.
Політична система і політична культура перебувають у постійній взаємодії, взаємо переплітаються і не можуть існувати одна без одної.
Політико-культурний підхід до аналізу різних політичних систем, інститутів, процесів дає можливість подолати формально юридичне розуміння політики, вийти за межі нормативного уявлення владних відносин у суспільстві. Він дає змогу віднайти глибоко приховане коріння національної самосвідомості, традицій, уявлень, міфів, які супроводжують суспільно-політичну діяльність усіх громадян тієї чи іншої країни.
Труднощі становлення національної державності і демократії в Україні багато в чому зумовлені складністю формування національно-демократичного типу політичної культури. Саме тому наші політики і рядові громадяни, самі того не помічають, мислять і діють за імперативами та стереотипами політичної культури, що склалася у радянському суспільстві багато десятиріч тому. І хоч ця культура більше не існує, процес її розпаду і трансформування може тривати довго. Який час він займе, залежатиме від чотирьох факторів: здатності суспільства до консолідації і єдності у розбудові своєї Української держави; темпів становлення нових економічних і політичних відносин; динаміки зміни поколінь; характеру політичної соціалізації молодіжних груп. [17, с. 497]
В умовах становлення й перетворення українського суспільства закономірно зростає політична свідомість та активність усіх громадян. Проте слід враховувати різкий рівень політичного мислення й свідомості людей. Проблема демократичного перетворення українського суспільства криється не тільки в зростанні політичної активності громадян, але й у її розширенні і поглибленні шляхом розвитку політичного мислення та свідомості до рівня політичної культури. До того ж цей рівень повинен бути досягнутий не тільки кожною соціальною групою в цілому, але й усіма її представниками: мова йде про політичний розвиток особи чи соціальної групи, становленні їх як суб'єктів політичної культури.
Розуміння політичної культури як різновиду політичних і власне культурних явищ, процесів, інститутів, обумовлене усім ходом суспільного розвитку. Дійсно, історично раніше виникла культура, первісно у примітивних, а згодом і в більш складних виявленнях. Лише в процесі довгого історичного розвитку, і перш за все, у підсумку поділу суспільства на класи склалася політична організація суспільства, виникла політика, держава, право. Разом з тим, послідовність виникнення соціальних явищ у часі далеко не завжди робить перше з них визначальним, а друге - визначуваним. Політика, виникнувши пізніше культури, справляє визначальний вплив на неї. [18,с. 39]
Політичний режим - це система методів і засобів здійснення політичної влади, модель, форма взаємодій державно-владних структур і населення.
Поняття "політичний режим" охоплює не весь зміст поняття "політична система", а лише політико-владний, тобто характер відносин між тими, хто володарює і хто підпорядковується. [19, с. 168]
Сутність політичного режиму визначається тим, що в державі є пріоритетне - права держави чи права особистості, в якій мірі держава визнає, гарантує або обмежує чи фальсифікує права, передбачені Загальною декларацією прав людини і різноманітними міжнародними конвенціями.
Характеристика політичного режиму передбачає не тільки юридичні гарантії здійснення прав і свобод громадян, а також ступінь розвинутості структур судового і несудового захисту цих прав, ступінь зрілості інститутів громадянського суспільства, здатних не дозволити політичній владі виходити за рамки правового поля. Скажімо, сучасні демократичні конституції існують в багатьох слабо- і середньорозвинутих країнах, однак ступінь правового захисту прав громадян недостатній, порівняно з високо розвинутими країнами.
Наступною істотною ознакою політичного режиму є розподіл влади між вищими державними органами: главою держави, урядом, парламентом, вищими судовими інстанціями. Тут може існувати режим злиття влади (монархія), режим співпраці влади (парламентська республіка), режим вираженого дуалізму виконавчої влади (президентсько-парламентська республіка).
Політичний режим також залежить від співвідношення повноважень між центральної владою і суб'єктами федерації, органами самоврядування. Тут важливо враховувати, виняткову і спільну компетенції між державними органами і автономними областями; компетенції державних органів і місцевого самоврядування; компетенції представницьких і виконавчих органів регіонального і місцевого самоврядування. [9, с. 123]
Існує багато класифікацій політичних режимів. Найчастіше вживається тричленна класифікація їх на тоталітарні, авторитарні й демократичні.
Тоталітарний - режим, за якого заперечуються чи значно обмежуються права і свободи особистості, жорстоко контролюються авторитарною державою всі сторони життя суспільства. [11, с. 126]
Для тоталітарного режиму характерні такі ознаки: тотальний контроль держави над усіма сферами суспільства; монополізація влади в руках однієї партії, котра цілком підпорядкована вождеві, повне панування однієї ідеології; мілітаризація суспільного життя і знищення громадянського суспільства. До тоталітарних режимів можна віднести гітлерівську Німеччину, колишній СРСР та ін.
Авторитарний режим - характеризується зосередженням необмеженої влади в руках однієї особи або групи осіб, обмеженням прав і свобод громадян. На відміну від тоталітарного режиму він допускає деякі елементи демократизму, економічних свобод, існування парламентаризму, навіть боротьбу політичних партій.
Залежно від цілей виокремлюються різні види авторитаризму. Скажімо, авторитаризм стабілізаційний, метою якого є
Loading...

 
 

Цікаве