WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Держава у політичній системі суспільства - Дипломна робота

Держава у політичній системі суспільства - Дипломна робота

Проте право є не тільки вираженням політики, а й закріпленням її. Воноактивно впливає на політичну діяльність, ніби зливається з нею. Отже, правові норми - це загальнообов'язкові правила поведінки встановлені державою з метою регулювання суспільних відносин, забезпечення всією її силою в тому числі примусовою. Система правових норм на тільки може впливати на політичні відносини у напрямі їх зміцнення і розвитку, а чинити певний деструктивний вплив. На основі політичних і правових норм утворюються регулятори суспільних відносин щодо влади і закріплюються основні принципи діяльності суб'єктів політики.[15, с. 40-41]
Складовою структури політичної системи суспільства є також політичні відносини, тобто врегульовані політичними нормами стосунки між політичними суб'єктами у процесі яких суб'єкти набувають і реалізують права та обов'язки.[16, с. 38]
Політичні відносини показують, яким чином соціальні суб'єкти можуть реалізовувати політичну діяльність через систему політичних інститутів, норм і процедур, визначити засоби і методи, регламентувати цю діяльність. Успіх перебудови політичного життя визначається тим, на скільки нові методи політичної діяльності, створені колективним розумом, будуть втілені у практику, якою мірою під їх впливом оновиться функціонування інститутів політичної системи (держави, політичних партій, громадських організацій тощо).
Оскільки політичні відносини - це відносини між індивідами, соціальними та етнічними групами, націями, державами, державою і громадянами, громадянами і їх організаціями щодо влади, вироблення і здійснення політики, то політична діяльність виступає тут формою функціонування політичних відносин. Вона є усвідомленою цілеспрямованою діяльністю соціальних суб'єктів з реалізації своїх політичних інтересів в конкретній політичній діяльності людини, їх соціальних груп, громадсько-політичних об'єднань. [17, с. 479]
Політична діяльність є неоднорідною, в її структурі можна виділити декілька яскраво виражених станів.
Політична пасивність - це вид політичної діяльності, в межах якої суб'єкт (ним може бути як індивід так і соціальна група) не реалізують свої власні інтереси а знаходиться під впливом іншої соціальної групи, відділяючись від політичної самостійності.
Критерієм активної діяльності є можливість впливати на політичну владу чи безпосередньо використовуючи її реалізовувати свої інтереси. Встановлення політичної активності означає формування здібностей діяти виходячи з тих проблем, які існують в будь-якій соціальній групі з протиріччями, які характерні для всього суспільства в цілому.
Політична діяльність розпочинається з того чи іншого інтересу і завершується його реалізацією, тобто практичним результатом. [11, с. 118]
Зміст політичних відносин в деякій мірі визначається політичної культурою та політичною свідомістю суб'єктів політичного процесу і суспільства в цілому. Несучи в собі комплекс ідеологічних критеріїв, моделей і стереотипів політики, домінуючих в суспільній, груповій і індивідуальній свідомості, політична культура накладає відбиток на весь стиль політичного життя суспільства. Вона впливає на структуру політичної системи в цілому, знищуючи або змінюючи ті її елементи, які не входять у відповідні параметри політичних відносин.
Політична свідомість і політична культура виступають необхідними елементами будь-якої політичної системи суспільства. Будучи відповідними різновидами суспільної свідомості й культури, що мають власний предмет і механізм формування, вони характеризують духовну здатність людини до спеціалізованої політичної діяльності. За допомогою політичної свідомості і політичної культури індивід спроможний адаптуватися у політичному просторі і здійснювати в ньому специфічні функції соціальної взаємодії, політичної участі й управління.
Розуміння політичної свідомості як сукупності духовних явищ, що відображають внутрішній і зовнішній процеси функціонування держави та інших політичних інститутів і структур суспільства, дає змогу так охарактеризувати її структуру:
- політична психологія і політична ідеологія;
- політична самосвідомість, політичні знання і оцінки суб'єктом політичної діяльності потреб та інтересів різних суспільних груп і об'єднань;
- спеціалізована свідомість (передусім партій) і масова політична свідомість, політична свідомість окремих верств;
- політичні теорії, ідеї, стереотипи мислення, психологічні установки традиції переконання і політичні емоції, настрої, почуття, думки.
Взаємовідносини політичної системи і політичної свідомості залежать від рівня політичної свідомості. Розробка і обґрунтування офіційної політики здійснюється перед усім на державному рівні політичної свідомості, головною рисою якої є відображення загального інтересу правлячих політичних сил і водночас пристосування інтересів мас, суспільної думки до політики. Державна свідомість регулює політичні відносини шляхом вироблення різних законопроектів, програм, рішень, конституцій, поправок до їхніх статей і т. д. Найбільш повно і послідовно вона виявляється у захисті існуючих політичних порядків і принципів управління.
В умовах державної незалежності і демократизації українського суспільства теоретична політична свідомість зазнала значних позитивних змін: вона перестає обслуговувати (підтримувати) офіційно-державну лінію в політиці. Разом з тим поки що не вистачає серйозних теоретичних розробок щодо розв'язання багатьох сучасних політичних проблем. Звідси - відсутність виразних і чітких державних програм.
Масова політична свідомість виражає опосередковано рівень і зміст потреб людей, а також характер їхніх знань про політичну систему - як тих, котрі вироблені різними ідеологіями, так і тих, що здобуті практикою масових соціальних груп.
На масову політичну свідомість впливає багато чинників політичної системи. Фактором тієї чи іншої її еволюції є політичний курс партії; їхня тактико-стратегічна діяльність; різні соціальні зрушення; зміст конкретно-політичної ситуації і т. д.
Сьогодні в масовій політичній свідомості українського суспільства виявляється нестійка рівновага двох протилежних систем цінностей, які умовно можна визначити як демократичну і авторитарну. З одного боку, є підтримка тим змінам, що відбуваються в суспільному житті і які вселяють надію чи навіть впевненість у майбутньому. З іншого - наявність інертності і песимізму, стійке прагнення зберегти хоча б те, що є, і "захистити" себе у невідомому майбутньому. [17, с. 493]
Отже, політична свідомість - це система ідеологічних і психологічних елементів, оцінка людиною існуючого політичного буття і вибір варіанта поведінки відповідно до індивідуальних і суспільних інтересів. Ідеологічними складовими політичної свідомості є: ідеї, теорії, концепції, доктрини та ін. А під політичною ідеологією розуміють систематизований вираз поглядів соціальних прошарків і груп, окремих громадян, всього населення країни на політичну організацію
Loading...

 
 

Цікаве