WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Держава у політичній системі суспільства - Дипломна робота

Держава у політичній системі суспільства - Дипломна робота

політичної культури та інтересів суб'єктів політичногопроцесу.
Механізм розподілу влади в політичній системі залежить від типу політичного режиму, змісту форм взаємодії суб'єктів політичного процесу, а також від ступеня цивілізованості інших систем суспільства, геополітичного становища, тенденцій світового розвитку.
Політична система з точки зору механізму формування влади може характеризуватися:
- рівновагою жорсткої конкуренції і конструктивної співпраці у здобутті та використанні влади;
- дисбалансу розподілу влади між офіційними державними чинниками і прихованими інтересами;
- недорозвинутими формами конкуренції та співпраці;
- відсутністю рівних умов для реалізації групових інтересів суб'єктів політики при здобутті влади;
- перманентною насильницькою боротьбою за владу.
Отже, політична система розвинутих суспільств функціонує на засадах балансу жорсткої конкуренції і конструктивної співпраці у розподілі влади або з перевагою механізмів консенсусу над механізмами противаг.
Функція національної інтеграції. Інтеграція передбачає наявність розвинутою здатності політичної системи різними шляхами знімати, згладжувати суперечності, які неминуче виникають у суспільстві, розв'язувати конфлікти, локалізувати і ліквідовувати осередки соціальної напруги.
У рамках національної держави політична система здійснює національну інтеграцію декількома шляхами:
- насильницьким шляхом об'єднує етнічно споріднені території (як це мало місце в Німеччині за часів Бісмарка) навколо центральної влади;
- створює нову політичну націю етнічно-строкатого населення колишньої колонії шляхом консолідації на принципах громадянства;
- формує націю на основі корінного етносу, позбавляючи некорінні етноси громадянських прав;
- формує націю на основі корінного етносу і намагається приєднати території сусідньої держави, де живуть етнічні "родичі".
Національна інтеграція сьогодні можлива тільки за умови врахуваннями політичними чинниками специфіки різноманітних інтересів (релігійних, соціальних, ідеологічних) і створення відповідного механізму консолідації соціально-політичних сил, подолання партикуляризму і клановості.
Функція стабілізації соціально-політичного життя. Стабілізаційна діяльність політичної системи полягає у її здатності з'ясовувати причини різноманітних конфліктів (класових, групових, міжетнічних, міжпартійних, міждержавних), попереджати їх появу, знаходити вихід із конфліктних ситуацій шляхом досягнення компромісів, забезпечення консенсусу.
Для стабільності політичної системи потрібні такі умови:
- наявність механізмів досягнення і збереження постійної рівноваги суспільно-політичного життя;
- своєчасне випередження і витіснення з політичної системи елементів, що порушують її нормальне функціонування;
- постійне оновлення внутрішніх структур системи;
- зв'язок внутрішньополітичних елементів із світовим політичним життям.
Функція соціально-політичної модернізації. Суть її зводиться до того, що політична система реформує усі сторони суспільного життя. Якщо політична еліта не наділена відповідним реформістським потенціалом, то перехід від однієї системи до іншої супроводжується затяжними катаклізмами, стагнаційними процесами, постійним відтворенням старих структур, способів мислення і поведінки. Вибір шляхів модернізації суспільного життя, пошук особливих варіантів розвитку системи виявляють здатність до самооновлення, рішуче поривають з віджитими традиціями.
Функція управління. Передбачає систему органів (державних, партійних і громадських), що становлять апарат управління суспільством. Бюрократичний апарат дедалі більше професіоналізується та спеціалізується. Виникає небезпека переродження його у самостійну політичну силу, яка протистоятиме обраним народом або певними партіями, політичним органом. У зв'язку з цим американський вчений Ж. Лапаломбора підкреслює, що перехід від однієї політичної системи до іншої можна полегшити якщо вивчити механізми функціонування бюрократичного апарату. Кожне перехідне суспільство неминуче стикається з проблемою формування, використання адміністративних кадрів, вироблення ефективного політичного контролю за їхньою діяльністю.
Правова функція. Політична система формує право і функціонує у його рамках. Правотворча функція політичної системи залежить не лише від законодавчого органу держави, а й від здатності всіх суб'єктів політичного процесу (партій, громадських організацій, груп тиску) досягти згоди щодо вироблення таких правових норм, які б сприяли стабілізації суспільства, гармонізації інтересів суспільних груп.
Без високої правотворчої здатності суб'єктів політичного процесу політична система перестає діяти в рамка правового поля, стає засобом бюрократичного свавілля і беззаконня. [9, с. 83-85]
У літературі виділяють інші функції політичної системи: екстракціонну, пов'язану із вилученням із громадянського суспільства його ресурсів; політичного рекрутування і символізації, які виражаються у формуванні лозунгів, правил, символів, які спрямовують поведінку людей в політиці [10, с.123-124].
Нездатність реалізації політичною системою своїх функцій викликає її кризу: коли встановлені в суспільстві норми регуляції політичних відносин не сприймаються його членами в якості авторитетних, а структура державних інститутів створюється всупереч традиціям та історичному досвіду народу. [11, с. 121]
Аналіз політичної системи дає змогу розкрити її структуру. Це внутрішня організація цілісної системи специфічного способу взаємозв'язку і взаємодії компонентів, що її утворюють; стійка впорядкованість елементів; закон зв'язку між елементами.
Для того щоб визначити структуру політичної системи необхідно знайти критерії відбору її елементів. Основними вимогами в даному випадку буде їх внутрішня впорядкованість (організаційний критерій) і політична спрямованість діяльності (політичний критерій), яка повинна бути виражена нормативно у відповідних уставах, програмах, положеннях, що відображають мету створення політичної організації, її соціальне призначення, основну сферу діяльності та ін. (програмний критерій) [7,с. 239].
Кожна система суспільства, в тому числі й політична система, являє собою цілісну, впорядковану єдність і взаємодію елементів.
У залежності від критеріїв поділу, до структури політичної системи входять: а) суб'єкти (носії) політики; б) політичні норми та принципи; в) політичні відносини (стосунки); г) політичні погляди, політична свідомість та культура; д) зв'язки що об'єднують названі компоненти; е) політичний режим. Тільки в сукупності ці компоненти (підсистеми) можуть забезпечити політичну діяльність, функціонування політичного життя. [12, с. 89]
Розглянемо наведені складові більш детально.
Систему суб'єктів політичної системи іноді називають політичною організацією суспільства. Це система всіх інститутів, організацій, установ, включаючи людей (особистостей), а також
Loading...

 
 

Цікаве