WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Держава у політичній системі суспільства - Дипломна робота

Держава у політичній системі суспільства - Дипломна робота

матеріальними носіями ставали нетільки церкви (церковні общини), але й монастирі, монаші ордени (бенедиктів, тамплієрів і ін.).
Із всіх існуючих чинників політичних систем феодалізму найстійкішим був церковний, який об'єднував фактично адміністративними зв'язками стійкість державної політичної системи, зумовлював темпи формування внутрішнього ринку держави.
Буржуазна епоха породила принципово нове соціальне явище в політичному житті суспільства - стійке політичне протистояння двох протилежних політичних систем: буржуазної і пролетарської. Привілейоване становище в ній займала буржуазна політична система, тому що вона включає в себе органи державної влади. Держава виступала головним політичним інститутом. Тільки вона наділена законодавчими і виконавчими функціями влади, що дає можливість для збереження свого пріоритетного становища використовувати будь-які засоби політичної протидії аж до застосування примусу. Крім держави політична система буржуазії спиралася на політичні партії (не тільки правлячу, але й опозиційні), релігійні, а також суспільні організації, які допомагали буржуазії утримувати політичну владу.
На відміну від буржуазної, політична система пролетаріату лишень боролася за владу, оскільки через механізм влади можна втілити свої програми. Саме тому його партія виступає системоутворюючим суб'єктом, який об'єднує на основі програмних вимог свого класу різні форми революційних і демократичних рухів [3, с. 24-25].
Впродовж декількох десятків років ідея політичної системи була невитребуваною у радянській державно-правовій науці, її використання було тут обмеженим: чи як аналог політичної організації, тобто інституційної її сторони, чи в ролі чисто пропагандистського кліше, про сутність якого ніхто особливо не задумувався; коли мова йшла, наприклад, про "політичну систему розвинутого соціалізму", як це робилось в Конституції СРСР 1977 р.
1.2. Поняття, функції та структура політичної системи суспільства
Політична система суспільства досліджувалася протягом багатьох століть, починаючи від Аристотеля. Але справді вагомих результатів було досягнуто лише у ХХ ст., після застосування американським теоретиком
Д.Істоном методу системного аналізу. Це дало можливість вченим перейти від визначення фактів до розроблення загальної теорії, поза як окремі факти мають вагу лише в рамках загальних моделей, які сприяють чіткішому уявленню про функціонування політичних систем. Політична система, на думку Д. Істона, - цілісна множина багатьох елементів, кожний з яких складається з простіших явищ і процесів. У дослідженнях політичної системи, на думку вченого, необхідно застосувати два підходи: соціально-психологічний, спрямований на вивчення поведінки особи і мотивації учасників, та ситуаційний, який дозволяє організувати активність груп під впливом навколишнього середовища. Політичне життя, за Д. Істоном, є нестійкою системою, у якій весь час відбувається порушення та встановлення рівноваги. Тому системи бувають стійкими і нестійкими [4, с.18-19, 153].
Моделі функціонування політичної системи були також розроблені Т. Парсонсом, Г. Спіро, К. Кулчаром, А. Лопаткою та ін.
Існують різні підходи у дослідженні політичної системи, однак не дивлячись на їх багатоманітність, можна уявити, що вона виступає складовим комплексом відносин між класами, націями і іншими соціальними групами і організаціями, особистостями і їх політичними інститутами. Розглянемо деякі з них.
Інституціональний підхід полягає не тільки у виділенні і визначенні формуючих політичну систему (організацію) суспільства інститутів, але і в організації елементно-структурних, суб'єктивно-інституціональних і в деякій мірі формально-юридичних сторін.
Функціональний підхід пов'язаний з розглядом політичної системи з точки зору напрямків її діяльності, особливостей політичного процесу і реалізації політичного режиму як системою в цілому так і її окремими інститутами чи групами інститутів.
Регулятивний підхід відображає особливість функціонування політичної системи суспільства на основі політичних норм всієї системи нормативного регулювання (звичаїв, традицій, принципів, поглядів, норм права, моралі, корпоративних норм і т. д.). ідеологічний підхід відображає особливість поглядів, ідей, уявлень тих чи інших дослідників на проблему буття політичної системи суспільства, направлений на формування конкретної політичної теорії.
Комунікативний підхід являє собою аналіз політичної системи з позицій системоутворюючих зв'язків і відносин між різними її інститутами.
В якості самостійного слід виділити особистісний підхід при дослідженні політичної системи, тим більше, що у філософському розумінні первинним елементом системи вважається людина, сутність якої є сукупністю всіх суспільних відносин. Особистість в політичній системі виступає в різному політико-правовому статусі. Функціонування будь-якої системи (економічної, політичної, соціальної, правової і т. д. ) в кінцевому результаті визначається людиною. Люди формують політичну систему і беруть участь в реалізації її можливостей, вони складають і те громадянське суспільство, в якому функціонує політична система, тому її характер, тип, форма завжди визначається культурою, традиціями, психологією людей.
Мислителі минулого виходили із політичності людей, визначали їх велику роль як суб'єктів політики. Ще Аристотель писав, що людина за своєю природою - істота політична. Слід зазначити, що в сучасному цивілізованому суспільстві політика здійснюється для людей і через людей. [5, с. 243]
Російський вчений А.І.Демидов вважає, що політична система - це сукупність взаємодіючих між собою норм, ідей і політичних інститутів, заснованих на них, установ і дій, що організують політичне життя, взаємозв'язок громадян і держави. [6, с. 116]
О.Ф.Скакун вважає, що політична система суспільства - це упорядкована на засадах права система всіх політичних явищ, що функціонують і взаємодіють (або протидіють) у суспільстві з метою завоювання, утримання або участі у політичній владі; це механізм організації і функціонування політичної влади.[7, с. 62]
М.Н.Марченко вважає, що під політичною системою слід розуміти сукупність державних, партійних і громадських органів і організацій, які приймають участь у політичному житті певної країни [8, с. 324].
Таким чином, в юридичній науці не склалося однозначного підходу до розуміння політичної системи суспільства. Одні вчені вживають даний термін у вузькому розумінні, інші - в широкому.
Специфіка функціонування будь-якого суспільства виявляється через функції політичної системи.
А.І. Демидов зазначає, що політична система в суспільстві виконує ряд функцій: владно-політичну, національної інтеграції, стабілізації соціально-політичного життя, соціально-політичної модернізації, управління, правову[6, с. 120].
Владно-політична функція. Суть її зводиться до механізму формування, використання і підтримки влади відповідно до рівня
Loading...

 
 

Цікаве