WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Держава у політичній системі суспільства - Дипломна робота

Держава у політичній системі суспільства - Дипломна робота

демократичних традицій воно має забезпечити політичним партіям вплив на громадян, реалізацію права формувати органи державної влади і місцевого самоврядування тощо виключно цивілізованими засобами в межах Конституції та законів України.
Досить розповсюдженою є заборона на створення і діяльність регіональних політичних партій. Подібна заборона пояснюється двома обставинами:по-перше, загрозою сепаратистських тенденцій, виразниками яких нерідко виступають такі партії; по-друге, за наявності чисельних дрібних етнічних груп регіональні і місцеві партії фактично є політичними організаціями цих груп. Але варто відзначити, що заборона на утворення релігійних і місцевих партій притаманна і законодавству деяких європейських країн (Португалія, ФРН). У багатьох країнах, які розвиваються та в яких існує племінна ворожнеча, заборонені партії, що спираються на одне плем'я, одну мову, одну релігію. У деяких країнах забороняється створення при політичних партіях жіночих і молодіжних організацій.
Критерії, які слугують класифікації політичних партій, як фашистських і, навіть, комуністичних, також вельми формальні й історично обмежені. Жодних нормативних запобіжників відновленню впливу комуністичних і фашистських партій не існує, адже партія, яка звертається до забороненої символіки, начебто вже й не є ні комуністичною, ні фашистською. Таким чином, усі наявні нормативні заборони щодо діяльності політичних партій або неефективні, або антидемократичні (або й перше, й друге разом взяті) [45, с.25].
Але окрім основних видів обмежень щодо діяльності політичних партій, у конкретних країнах існують й інші заборони. Так, обмеження на членство в політичних партіях для окремих категорій осіб передбачають ст. 22 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 11 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод. Основною метою таких обмежень є запобігання втручанню політичних партій у діяльність ключових органів державної влади. Конституції Угорщини, Словаччини, Чехії, Болгарії закріплюють принцип відокремлення політичних партій від держави, пов'язують його з обмеженням свободи членства в партіях для певних категорій посадових осіб.
У зв'язку з реформою виборчого законодавства та переходом до пропорційної системи виборів актуальним є дослідження інституту загороджувального (виборчого) бар'єру, сутність якого полягає у тому, що при розподілі мандатів за пропорційною системою виключаються партії, які не набрали визначеного законом відсотка голосів. Поширеним серед науковців та політиків є схвальне застосування загороджувального бар'єра. Але зазвичай оцінка його подається не з правової точки зору, а виключно з огляду політичної доцільності. Основний аргумент прихильників бар'єра - він не допустить формування величезного числа дрібних фракцій у парламенті та буде сприяти таким чином політичній структуризації парламенту і його дієздатності [46, с.10]. Але попри укорінене уявлення про необхідність цього інституту, деякі науковці ставлять під сумнів його доцільність та відповідність принципам демократії. О.Тодика вказує на певну абсурдність ситуації при розподілі голосів між партійними списками при застосуванні загороджувального бар'єра, коли голоси політичних формувань одного спрямування переходять до партій з протилежною ідеологією[47, с.59]. Зазначалося також, що "застосування загороджувального бар'єра призводить до порушення основних принципів правової, демократичної держави через те, що значна частина виборців виявляється нерепрезентованою" [48, с.124]. .
На сьогодні майже всі країни, де застосовується пропорційна виборча система, використовується інститут загороджувального бар'єра. Частіше за все - це 3-5%. У Данії він становить всього 2 %, у Греції та Іспанії - 3%, у Словаччині - 5%, у Молдові - 6%, у Грузії - 7%. Винятком із загального правила є Нідерланди, де немає бар'єра.
Проаналізувавши партійну систему з 1991р., зазначимо, що з цього часу відбувається значне розширення партійного спектра. Існуючи становище у сучасному політичному житті дає підстави стверджувати, що, по-перше, велика строкатість політичних партій, а відповідно і їх представництво у парламенті України утруднює досягнення компромісів при прийнятті певних рішень. До того ж "дрібні" політичні партії відіграють незначну роль у політичному житті країни. По-друге, як свідчать парламентські вибори 2006, велика кількість партій утруднює волевиявлення народу.
Тому доцільним є, на нашу думку, збільшення загороджувального бар'єра від 3% до 7 - 10 %.
Висновки
Проведене дослідження дозволяє зробити ряд висновків:
1. Політична система виникла на певному етапі розвитку суспільства внаслідок його поділу на класи та появи держави. У процесі еволюції державно-організованого суспільства політична система стає більш складною та розгалуженою. Тому структура, механізм її функціонування завжди мають конкретно-історичний характер, зумовлений рівнем економічного, соціального, духовного розвитку суспільства та іншими чинниками.
2. Політична система є центральною проблемою різних наук, зокрема правової, політичної, соціологічної та ін. Вона дає загальне, цілісне уявлення про організацію та функціонування політичного життя суспільства, його структуру тощо.
3. Існують різні підходи у дослідженні політичної системи, проте не зважаючи на їх багатоманітність, можна стверджувати, що вона виступає складним комплексом відносин між класами, націями, іншими соціальними групами і організаціями, особистостями і їх політичними інститутами.
Зокрема існують такі підходи у дослідженні політичної системи, як: інституціональний, функціональний, регулятивний, комунікативний, особистісний та інші.
4. Структуру політичної системи становлять:
- суб'єкти (носії) політики;
- політичні норми та принципи;
- політичні відносини (стосунки);
- політичні погляди - політична свідомість та культура;
- зв'язки, що об'єднують названі компоненти.
5. У політичній системі особливе місце належить державі, яка надає їй цілісності і стійкості, зорієнтованості на важливі суспільні справи. Вона виконує винятковий і необхідний обсяг діяльності з управління, розпорядження ресурсами суспільства і регулює його життєдіяльність, є центром, ядром політичної системи суспільства.
6. Взаємовідносини держави і громадських об'єднань завжди мають двобічний характер. Більшість із них опосередковується відповідними нормами права, набуваючи в залежності від того різний характер (державно-правовий, громадсько-правовий, адміністративно-правовий і т.д.). Деякі відносини ще не мають правового вираження, що, звичайно, потребує подальшого вдосконалення законодавства про об'єднання громадян, їх правового статусу, дослідження питань по таких напрямках, як межі втручання держави в діяльність громадських організацій, суспільні організації як суб'єкти прав і обов'язків тощо.
7. Базовими положеннями політичної партії виступають:
- участь у
Loading...

 
 

Цікаве