WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Держава у політичній системі суспільства - Дипломна робота

Держава у політичній системі суспільства - Дипломна робота

правовим компромісом на основі політичної угоди, прийняття Конституції України 1996р., парламентські і президентські вибори, під час яких у рамках демократичної процедури змагалисія різні політичні сили.
Відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 24 вересня 1997р. половина конституційного складу Верховної Ради обиралася засписками від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва. Застосування цього закону сприяло подальшому зростанню ролі політичних партій у політичній системі України. Вони, по-перше, стали повноцінними суб'єктами виборчого процесу; по-друге, отримали більше можливостей для здійснення притаманних їм функцій; по-третє, сприяли структуризації Верховної Ради (була зроблена спроба створити парламентську більшість); по-четверте, зумовили активізацію роботи парламентських фракцій; по-п'яте, деякою мірою стали впливати на фрмування органів виконавчої влади (так, започаткована практика консультацій Президента України з лідерами парламентських фракцій перед внесенням ним на розгляд Верховної Ради кандидатури Прем'єр-міністра та ін); по-шосте, створили такі умови, за яких позапартійні депутати стали менше впливати на перебіг парламентських подій. Тому їх чисельність різко зменшилась. Відповідно збільшилась кількість громадських організацій.
Закон України "Про об'єднання громадян" не відповідав реаліям партійного життя, тенденціям суспільного розвитку. До того ж правове регулювання статусу політичних партій мало відповідати основним положенням Конституції України. Тому через десять років після появи перших політичних партій, 5 квітня 2001р., було прийнято Закон України "Про політичні партії в Україні", на відміну від багатьох країн Західної Європи, де подібні закони були прийняті через 100, а то і більше років з моменту започаткування політичних партій. Прийняття в Україні цього закону після порівняно короткого терміну партійної історії можна пояснити тим, що: по-перше, після набуття Україною незалежності і проголошення шляху до демократії почалося швидке збільшення кількості політичних партій, зростання їх впливу на суспільні відносини; по-друге, розвиток політичних партій, підвищення їх ролі у політичній системі країни значно випередили формування демократичних традицій; по-третє, в останньому десятилітті ХХ ст. політико-правова історія розвивалась більш інтенсивно, ніж у попередні роки, не говорячи вже про ХІХ ст.; по-четверте, за більш ніж 100 років партійної історії країн Західної Європи та інших регіонів світу був накопичений багатий досвід цивілізованої участі політичних партій у боротьбі за державну владу та її реалізацію, в конституційно-правовому регулюванні їх статусу, і цей досвід дедалі більше стає надбанням українських політиків і вчених; по-п'яте, одним з основних напрямів зовнішньої політики України є інтеграція нашої держави до Західної Європи, в тому числі у політико-правовому аспекті.
Право на утворення політичних партій передбачається окремими положеннями, які містяться або у статті про свободу об'єднання, або в інших статтях конституцій більшості країн світу (Вірменія, Бразилія, Іспанія, Італія, Словаччина, Польща, Португалія, ФРН тощо). Наприклад, у ст.9 Основного Закону ФРН проголошується, що "усі німці мають право створювати спілки й товариства", а ст. 21, спеціально присвячена політичним партіям, містить положення про те, що партії "можуть вільно утворюватися" [41, с.301]
Ст. 36 Конституції України закріплює за громадянами "право на об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення й захисту своїх прав і свобод..." [42]
Виділення сучасними конституціями із загального права на об'єднання особливого права на утворення політичних партій далеко не випадкове і відображає також розуміння тієї ролі, яку партії відіграють у політичній системі. Німецькі правники зазначають, що "наявність вільних політичних об'єднань невід'ємна від представницької демократії". Тому ст. 21 Конституції ФРН розглядає свободу партій і участь у них як "особливий вид свободи об'єднання" [41, с.301].
Базовими положеннями політичної партії виступають:
- участь у політичному процесі, завоювання та здійснення державної влади - головна мета діяльності будь-якої політичної партії;
- політична партія - це суспільне об'єднання, що має політичну програму, в якій відображаються погляди цієї партії на устрій суспільства та держави, знаряддя, за допомогою якого партія хоче реалізувати свою програму;
- партія діє постійно та має формалізовану організаційну основу [43, с.38].
У ст.118 Закону України "Про політичні партії в Україні" від 5 квітня 2001р. відсутня вказівка на першу та третю ознаки політичної партії, що свідчить про недооцінку вітчизняними законодавцями політичних партій, які не вважають їх суб'єктами державної влади, що мають активно впливати на формування владних структур.[44]
Виходячи із зазначених критеріїв, політичною партією є будь-яке "добровільне об'єднання громадян". Відтак "спілка філателістів" чи ще щось у цьому роді, зважаючи на "колективність форми", - це достеменно політична партія. "За визначенням" до окремих політичних партій належать і усі зареєстровані релігійні організації, а те, що засади секуляризму досі не скасовані - це лише нормативний казус, непорозуміння. Зрештою, даний досвід правничого визначення політичного феномена має бути визнаний хибним.
На наш погляд, доцільно поставити важливе у теоретичному і практичному плані питання про вираженість даної свободи, тобто чи є вона абсолютною, або ж чи може вона піддаватись хоча би частковому обмеженню. Так, у демократичних державах існує у реалізованому вигляді право на утворення політичних партій, але така правова вираженість ще не тотожна свободі партійної діяльності. Як, зрештою, заборона створювати політичні партії не дорівнює відсутності фактичної політичної свободи.
Законодавець передбачив випадки обмеження утворення і діяльності політичних партій з боку органів державної влади, що цілком відповідає світовій практиці правового регулювання статусу політичних партій. Так, у Португалії з огляду на її недавню історію 6 жовтня 1978р. було прийнято Закон "Про заборону фашистських організацій". У ст. 37 Конституції України передбачено, що забороні підлягають ті політичні партії, програмні цілі або дії яких спрямовані на: ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності України, підрив безпеки держави, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової та релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення. Як і в інших країнах світу, в Україні політичні партії не можуть мати воєнізованих формувань. Це положення Основного Закону України надто важливе, тому що за відсутності в нашій державі глибоких
Loading...

 
 

Цікаве