WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Держава у політичній системі суспільства - Дипломна робота

Держава у політичній системі суспільства - Дипломна робота

органів і інститутів влади. Однак в деяких випадках центральним інститутом влади може бути церква, партія, армія. Але в будь-якому випадку не існує політики безінститутів влади, як центра інтеграції, диференціації, медіації [23; с.11].
Держава виступає як особлива ланка в структурі політичної системи суспільства. Її роль і місце в цій системі не ототожнюються з роллю і місцем, з однієї сторони, правлячої партії, а з іншої - інших ланок цієї системи.
Держава є не просто наймасовішим об'єднанням громадян, а об'єднання всіх без виключення громадян, всіх членів суспільства, які знаходяться в політико-правовому зв'язку з державою, незалежно від класової, вікової, професіональної та іншої приналежності. Держава є виразником їх загальних інтересів. Тому, з діяльністю держави, з втіленням державного управління пов'язані реальні і самі широкі можливості для всіх громадян брати участь в політичному житті суспільства. Ідея проблем відповідальності кожного індивіда а долю держави, суспільства в цілому найшла своє конкретне вираження в цілій групі законів, Декларації прав і свобод людини і громадянина.
Важко погодитися з позицією М.Н.Марченко, який вважає, що держава не виступає, і не може виступати в якості основи чи головного структурного елемента політичної системи. Розглядаючи державу в якості основи привело б її до змішання з такими різнопорядковими явищами, якими являються економічні, соціальні, ідеологічні основи політичної системи [42; с.246].
Місце і роль держави в політичній системі суспільства визначається такими основними моментами:
- держава відіграє важливу роль у вдосконаленні суспільства як власника основних засобів і способів виробництва, визначає основні напрямки його розвитку в інтересах всіх і кожного;
- держава виступає організацією всіх громадян, представляє суспільство в цілому; тільки нею і від її імені приймаються владні рішення, які стосуються всіх членів суспільства і є обов'язковими для виконання кожним громадянином. Це є основною формою політичної інтеграції суспільства на обмеженій території, яка підкоряється певному виду політичного владарювання. Держава є носієм влади, юрисдикція якої розповсюджується на всю територію країни;
- держава володіє спеціальним апаратом управління і примусу;
- держава володіє розгалуженою системою юридичних засобів, які дозволяють використовувати різні методи переконання і примусу. В правових актах законодавчо закріплюються основні політичні принципи, норми і процедури, які визначають допустимі межі і можливості політичної діяльності як правлячих, так і опозиційних структур;
- держава володіє суверенітетом, являється його головним суб'єктом, основним джерелом реалізації політичної влади. Навколо неї об'єднуються всі інші складові політичної системи. Якщо партії та інші інститути представляють інтереси і позиції тих чи інших категорій громадян в політичній системі, то держава виражає всезагальний інтерес;
- держава володіє єдністю законодавчих, управлінських і контрольних функцій [30; с.246].
Недержавні організації такими якостями і функціями не володіють. Вони вирішують локальні за змістом і обсягом завдання у певній сфері суспільно-політичного життя [25; с.48].
Таким чином, не протиставляючи державу, як "особливу ланку" в політичній системі суспільства всім іншим об'єднанням, не зменшуючи її ролі в системі інших демократичних організацій, слід ще раз підкреслити, що поняття головної і особливої ланки (елемента) в структурі політичної системи не є ідентичними. Роль головної ланки, яка охоплює своєю організуючою і направляючою діяльністю активність всіх структурних елементів, виконує особистість, в той час, як особливою ланкою являється держава [5; с.246].
Щодо співвідношення держави і влади, слід зауважити, що найбільш важливими складовими будь-якої влади, що має соціальний характер, є суверенність, воля і сила, якими відрізняються суб'єкти влади. Суверенність означає певну самостійність, незалежність даної влади від будь-якої іншої. Воля як складова влади означає здатність до вибору відповідного рішення і концепції зусиль для його реалізації легітимними методами. Сила означає наявність реальної можливості забезпечення фактичного здійснення прийнятого рішення.
Суб'єктом і об'єктом владовідносин є люди. Тому людина і влада співвідносяться по різному. Так, влада особи у громадянському суспільстві ґрунтується на власності, якою особа може безпосередньо володіти, користуватись і розпоряджатись. Громадянське суспільство обумовлює виникнення держави якраз для того, щоб економічну владу власника забезпечити політично. Держава повинна увібрати в себе всі позитивні риси громадянського суспільства: захист приватного інтересу, свободу особистості, її економічну самостійність і самодіяльність.
Влада громадянина у державі ґрунтується на політичних правах і свободах, які вважаються природними і не відчуженими. Найважливіша проблема полягає в тому, щоб зробити норми щодо цих прав і свобод максимально-конкретними, а також забезпечити їх ефективним механізмом реалізації [13; с.41-42].
2.2.Правові основи взаємодії держави і об'єднань громадян
При розгляді питання про місце і роль держави, як особливої ланки в політичній системі суспільства важливе значення має розкриття характеру взаємодії держави з громадськими організаціями.
У взаємодії держави і громадських організацій відображається загальність їх кінцевої мети і завдань, єдність принципів побудови і функціонування, виникнення всіх державних і недержавних об'єднань тощо.
Укріплення і розвиток загальності і єдності всіх державних і суспільних організацій - свідчення подальшого розвитку демократії, яка забезпечує активну участь всіх членів суспільства в управлінні як державними, так і суспільними справами.
Взаємовідносини між ними будуються по-різному в залежності від місця і ролі тих чи інших суспільних формувань, від характеру їх діяльності, від поставлених перед ними цілей і завдань. Це - співпраця, взаємодопомога, координація, управління зі сторони держави діяльністю деяких суспільних організацій, визначення загального напрямку їх діяльності, нагляд і т.д. При цьому зберігається внутрішня самостійність суспільних організацій, їх відносна незалежність у вирішенні питань на основі принципів самоуправління і самодіяльності.
Правове закріплення різних аспектів діяльності суспільних організацій і їх взаємовідносин з державою сприяє їх укріпленню, розкриттю всіх закладених в них потенціальних можливостей [5; с.246-247].
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про об'єднання громадян", держава забезпечує додержання прав і законних інтересів об'єднань громадян, легалізованих у порядку передбаченому цим законом.
Втручання державних органів та службових осіб у діяльність об'єднань громадян, так само, як і втручання об'єднань громадян у діяльність державних органів, службових осіб та у діяльність інших об'єднань громадян, не допускається, крім
Loading...

 
 

Цікаве