WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Держава і громадянське суспільство - Курсова робота

Держава і громадянське суспільство - Курсова робота


Курсова робота
Держава і громадянське суспільство
?
План
Вступ.
1. Поняття громадянського суспільства та його ознаки і структура.
2. Співвідношення особи і держави, держави і громадянського суспільства, їх взаємодія (зв?язки).
3. Стан та перспективи розвитку громадянського суспільства.
Висновок.
Список використаної літератури.
Вступ
Досліджувана мною тема вибране не випадково. А в зв'язку з тим, що я, як свідомий громадянин нашої держави не байдужий до політики нашої держави і до політики взагалі. Тому, вибираючи тему, я насамперед намагався об'єднати ті питання та проблеми, які б могла містити в собі вибрана мною тема. Отож не випадково я обрав саме тему "Держава і громадянське суспільство".
Виявлення закономірностей і співвідношення суспільства і держави дозволяє правильно проаналізувати весь шлях, пройдений людством, зрозуміти сучасні проблеми державності, побачити перспективи політичних й власне державних форм, в яких розвиваються живі суспільні формації різних країн.
Свобода, що є сутністю права, виявляє себе в правових явищах легітимується та забезпечується за допомогою юридичних засобів. У цивілізованому суспільстві, що перебуває на високому щабелі розвитку, свобода людини є не тільки напрямком, метою, але й засобом його прогресивного руху. Об'єктивні закономірності цього процесу виявляються через діяння членів суспільства, котрі є умовою, процесом і результатом його життєдіяльності. Межі свободи суспільства обумовлені не тільки ефективністю його функціонування взагалі, але й наявною сферою свободи кожного з його членів, причому умови прогресивного розвитку суспільства створюються переважно не будь-якою окремою групою, прошарками членів суспільства, а їх більшістю.
Суспільство як складна соціальна система не може перебувати в хаотичному стані, соціальні взаємини людей повинні так чи інакше бути впорядкованими, однак державні і самоврядні засади в їх організації та регулюванні можуть мати неоднакову питому вагу. Низький рівень соціальної активності громадських утворень компенсується повсякденним втручанням у суспільні взаємини з боку державної влади. і, навпаки, значне коло питань спільної життєдіяльності людей, які вирішуються на автономних засадах, не дає підстав для широкого використання державно-примусових заходів, що за таких умов розглядається скоріше як виняток, ніж як правило.
До тих часів панувало уявлення, згідно з яким не розрізнялись громадські і політичні засади суспільного устрою, все спільне вважалось одержавленим і, відповідно, державне - суспільним, а тому й ототожнювалися поняття "держава" і поняття "суспільство". Яскравим прикладом такого підходу була трактовка сутності давньогрецького полісу як такого, що охоплює різноманітні сфери сумісної життєдіяльності людей - економічну, політичну, сімейну, культурну тощо. Тому поліс вважався досить своєрідною формою суспільного устрою, яку визначали як місто-держава, що не є ані державою, ані общиною в чистому вигляді.
Тому й право як сфера свободи формується не державою, політиками, вченими тощо, а безпосередньо членами суспільства. Держава, її політики виробляють ймовірні напрямки розвитку суспільства, базуючись на тих тенденціях, умови для яких вже почали створюватись у ньому. Правові ідеї, державні чи політичні рішенні ще не є правом, вини лише є тією чи ін. мірою суб'єктивним відображенням можливого напрямку дії об'єктивних закономірностей. Правом вони стануть лише тоді, коли, втілюючись у діяннях членів суспільства, зазнають перевірки на вірогідність, набудуть кількісних характеристик, наберуть сили домінуючих тенденцій суспільного життя.
Громадянське суспільство спирається на самоврядний потенціал суспільства на те, у яких межах воно здатне самоорганізовуватися на основі виявлення і реалізації своїх власних потреб, що обмежує претензії з боку державної влади на всеохоплюючу (тотальну) опіку індивіда та суспільства.
Щодо структурних особливостей, то державна організація на відміну від системи самоврядування засновується на чіткому розподілі суб'єкта і об'єкта владних відносин, характеризується виокремленням певного прошарку людей - державних службовців, що займаються управлінням на постійних професійних засадах.
Громадянське суспільство формується історично, відображає певні якісні характеристики суспільства, набуті лише на певному етапі його розвитку. Бачення особливостей громадянського суспільства як відносно відокремленого від суспільства явища, що має власний зміст і структуру, притаманне філософам і юристам, починаючи з середини XVIII століття. Уперше на чіткі відмінності між громадянським суспільством і державою вказав видатний німецький філософ Гегель1.
1) Аналіз проблематики громадянського суспільства, співвідношення з державою як органом управління суспільством дає можливість визначити і дослідити джерела демократичного процесу формування державної влади.
Держава виділилась із суспільства на відомій стадії його зрілості. Суспільство - дитя держави і відповідно держава - дитя суспільства, продукт суспільного розвитку.
Яке суспільство така й держава, так і держава проявляє опіку над громадянами, або навпаки, паралізує чи навіть цнотить суспільний організм. По мірі того як суспільство переходить в своєму поступальному розвитку від одної формації до іншої, від нищого ступеня до вищого, міняється й держава.
Вона теж стає більш розвиненою і цивілізованішою.
Виявлення закономірностей і співвідношення суспільства і держави дозволяє правильно проаналізувати весь шлях, пройдений людством, зрозуміти сучасні проблеми державності, побачити перспективи політичних й власне державних форм, в яких розвиваються живі суспільні формації різних країн.
Саме суспільство не являється простою сукупністю індивідів. Це складний соціальний організм, продукт взаємодії людей, визначена організація їх життя, перш за все з виробництвом, обміном, і споживанням корисних благ.
Суспільство - складена лініями складна система зв?язку людей, об?єднаних сімейними зв?язками, груповими, умовними класовими відносинами. Це така сукупність індивідів, де діють вже не біологічні, а соціальні закони.
Глобальні проблеми виживання людського роду нині являються визначальними для нормального суспільного розвитку.
Бачення суспільство в якості сукупності відносин позволяє, по-перше, подходити до нього конкретно-історично (виділити різні суспільні формації, розрізняти етапи розвитку суспільства). По-друге, виявити специфіку головних сфер суспільного життя (економічної, духовної).
Loading...

 
 

Цікаве