WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Держава в політичній системі суспільства - Дипломна робота

Держава в політичній системі суспільства - Дипломна робота

елементів.
В залежності від критеріїв поділу, до структури політичної системи входять: а) суб'єкти (носії) політики; б) політичні норми та принципи; в) політичні відносини (стосунки); г) політичні погляди, політична свідомість та культура; д) зв'язки що об'єднують названі компоненти; е) політичний режим. Тільки в сукупності ці компоненти (підсистеми) можуть забезпечити політичну діяльність, функціонування політичного життя. [32, с. 89]
Розглянемо наведені складові більш детально. Систему суб'єктів політичної системи іноді називають політичною організацією суспільства. Це система всіх інститутів, організацій, установ, включаючи людей (особистостей), а також механізми керівництва і управління, за допомогою яких здійснюється політична влада.
Суб'єкти політики - це класи, нації, соціальні прошарки, різноманітні об'єднання громадян: політичні партії; громадські організації, рухи та інші об'єднання; трудові колективи; кожна людина зокрема, держава. Політичні партії - це добровільні об'єднання людей, що виражають волю певних соціальних груп, прагнуть здобути або утримати політичну владу чи чинити вплив на політику держави відповідно до своєї програми. [16, с. 36-37]
Важливе значення партій полягає у встановлені взаємозв'язків між корпораціями громадського суспільства і групами депутатів у виборних органах влади. Рішення парламентів, які завжди являють собою форму компромісу між основними депутатськими групами, повинні підкріплюватися готовністю до адекватного компромісу в громадському суспільстві.
Таку узгодженість здатні забезпечити партії, в тій мірі, в якій вони виражають інтереси корпорацій громадянського суспільства і користуються впливом в парламенті.
Партії не єдині посередники між державою і громадянським суспільством. Схожі функції виконують і інші інститути, яків не являються виключно політичними. Це засоби масової інформації, профспілки та інші об'єднання, трудові колективи і т. д. Всі вони належать громадянському суспільству і лише в деяких випадках, коли влада не забезпечує умови для їх нормального функціонування, ці інститути "перетворюються" в політичну систему, вступають в політичний процес.
Партії розділяються владою і великими власниками як формальний, недосконалий і незручний компонент сучасного політичного устрою, який, однак не можна відкинути і доводиться пристосовувати до своїх потреб. При цьому і самі партії в модифікованому владою і великим олігархічним капіталом вигляді виявилися цілком придатними для обслуговування вузькогрупових і приватних інтересів. Щонайменше вони розділяються як раціональних механізм входження в парламент і , у форматі фракцій, - ведення кобістської діяльності.
Українська конституція дуже жорстко обмежує політичну роль партій. Та було б недостатнім зазначити лише те, що партії вукраїні мають стандартні умови діяльності, властиві презеденсько-парламенським республікам. Вони не тільки відділені від виконавчої влади, а й значною мірою стали заручниками постійної і нерівної боротьби між Президентом і Верховною Радою [12, с. 8]
Партії не єдині посередники між державою і громадянським суспільством. Схожі функції виконують і інші інститути, які не являються виключно політичними. Це засоби масової інформації, профспілки та інші об'єднання, трудові колективи та ін. Всі вони належать громадянському суспільству, і лише в деяких випадках, коли влада не забезпечує умови для їх нормального функціонування, ці інститути "перетворюються" в політичну систему, вступають в політичний процес.
Важливе значення, наприклад, засоби масової інформації полягає у забезпеченні інформаційної комунікації між прошарками населення, у створенні в ньому єдиного інформаційного простору. Політизація засобів масової інформації перш за все обумовлена наявністю в суспільстві інформаційних бар'єрів соціального характеру. Але й цей постійно діючий фактор не політизує їх до такої межі, як хід масових політичних компаній: тоді з органів інформації вони перетворюються в засіб політичної протидії. [51, с. 121]
Належать до громадянського суспільства і профспілки. Вони займаються головним чином соціально-економічними завданнями, однак якщо вони не можуть виконати їх у рамках установлених правил гри, то вимушені їх змінювати. Активізація політичної діяльності профспілок є сигналом, котрий засвідчує неможливість розв'язувати проблеми, що виникають в соціально-економічній системі країни, наявними засобами.
Якщо в суспільстві не спрацьовує законодавчі механізми, якщо відсутні прозорі способи прийняття рішень, якщо пасивні громадяни, то профспілки просто вимушені йти в політику.
Суттєвою перешкодою для досягнення профспілками своїх цілей є те, що вони не є суб'єктом законодавчої ініціативи, а можуть лише звертатися до органів державної влади з такими пропозиціями про внесення змін у чинне законодавство.[45, с.6]
Існує чимало прикладів коли на активну роль в політичному житті претендує і церква. Навіть з її відділенням від держави їх взаємовідношення не припиняється. Користуючись значним моральним авторитетом перш за все перед віруючими, церква і вданий час впливає сторони політичного процесу. Загально відомий великий рівень політичного впливу релігійних організацій в мусульманських країнах. Велику роль відіграла католицька церква у зміні політичного устрою в Польщі у 80-х роках.
Основою політичної системи є держава. Вона - головне джерело, втілення політичної влади. Без неї втратила б зміст всяка політична діяльність.
Суть держави, її призначення, типологія і багато інших аспектів розкриваються в її взаємодій з громадянським суспільством. Громадянське суспільство об'єднує людей складним переплетенням вільно реалізуючих власних інтересів. Держава як особливий механізм - примусом.
Громадянське суспільство і держава взаємопов'язані, взаємодоповнюють один одного.
Держава виступає в якості суб'єкта управління по відношенню до громадянського суспільства. А отже, їх взаємозв'язок можна розглядати як прямий і зворотній зв'язок в системі управління. Розбіжності у змісті цих взаємозв'язків, співвідношеннядвох їх протилежних компонентів породжують принципові відмінності і в характері політичної влади. Вони можуть бути покладені в основу класифікації політичних режимів і систем. [51, с. 118]
Державна діяльність завжди має безпосередньо політичний характер, тому вона повинна відповідати об'єктивним закономірностям політики, спиратися на них. Держава виконує особливий обсяг діяльності по управлінні, розпорядженню ресурсами суспільства, регулює його життєдіяльність та спроможна задовольнити загально-соціальні потреби, для чого має утворену владу, тобто верховну, самостійну та формально незалежну.[17, с. 41]
Наступним елементом політичної системи є політичні норми, тобто основні правила та принципи, що регулюють політичні відносини між народами, націями, соціальними групами, партіями, політичними особистостями. З одного боку, політичні норми є засобом оцінки тих чи інших соціальних явищ і процесів, а з другого - закріплюють необхідну поведінку суб'єктів у ти чи інших межах відповідно до конкретної політичної ситуації. Складовими політичних норм є норми права, норми політичних партій і
Loading...

 
 

Цікаве