WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Держава в політичній системі суспільства - Дипломна робота

Держава в політичній системі суспільства - Дипломна робота

положення в якості єдиного інструмента політики. В останні роки наука досягла значних успіхів у розвитку теорії політичної системи в аналізі її практики. Втілюється розробка загальних питань, аналізуються елементи політичної системи, досліджуються політичні партії, політичні норми, політичний режим, політична ідеологія тощо. [20, с. 237]
Кожне суспільство складається з певної кількості досить складних підсистем (сфер): виробничої, соціальної, духовної та політичної, до якої входять інститути держави і влади. Усі ці підсистеми характеризуються притаманним лише їм структурою, функціями, цінностями, нормами, цілями тощо. Виробнича підсистема забезпечує матеріальну основу життя суспільства. Соціальна і духовна, складаючи в сукупності громадське суспільство, сприяють нормальному функціонуванню різних соціальних інститутів. Політична підсистема покликана створювати сприятливі умови для ефективної діяльності всіх ланок суспільної системи для повної реалізації інтересів усіх членів суспільства.
Політична система має низку суттєвих характеристик, які відрізняють її від усіх інших систем: забезпечення неперервності, зв'язаності, ієрархічної координації діяльності різних політичних суб'єктів для досягнення визначених цілей; сприяння досягненню консенсусу різних сил із приводу основних цінностей, цілей та напрямків суспільного розвитку. [10, с. 32]
Політична система виникла на певному етапі розвитку суспільства в наслідок його поділу на класи та появи держави. У процесі еволюції державно-організованого суспільства політична система стає більш складною та розгалуженою. Тому структура, механізм її функціонування завжди мають конкретно-історичний характер, зумовлений рівнем економічного, соціального, духовного розвитку суспільства та іншими чинниками. [29, с. 147]
В суспільстві з протилежними класовими інтересами, як правило, складаються дві політичні системи: господарюючого класу і класу пригнічених. Якщо перші складають суб'єкт влади то другі - суб'єкт боротьби проти неї.
Матеріальною основою політичних систем є економічні зв'язки. Вони в свою чергу обумовлені суспільним поділом праці, в рамках якого набувають стійкості і стабільності політичні відносини. Але це означає, що таких межах виникають державні організації, а саме в них вони стають найбільш оптимальними. [52, с. 17]
В умовах рабовласництва політична система виступала перш за все як система державних органів. Причому вона включала в себе зв'язки як по вертикалі так і по горизонталі (створюючи єдність для всіх адміністративно-територіальних органів). І якщо зв'язки по горизонталі при унітарному устрої політичного життя були прерогативою представника вищої влади (намісника монарха), то вертикальні - найвищої влади (монарха). При федеративному і конфедеративному устрої політична система являла собою сукупність зв'язків між державами як суб'єктами федерації і конфедерації.
Поява вже в рабовласницькому суспільстві політичних партій означало формування нової політичної системи - системи партійної. На відміну від системи державних органів вона з'єднувала невладні органи, а суспільні організації. Взаємодія партійних і державних політичних систем вело до створення до третьої їх різновидності - партійно-державних, де обидві системи виступали підсистемами. Це, безперечно, не означало наділення партій владними повноваженнями, але забезпечувало їм більш безпосередній вплив на політику держави.
Однак цілісність політичної системи визначалось межами стійкості економічних зв'язків. Найповніше це появилося в ранньофеодальний період, коли держава натурального господарства могла створити життєздатні державні утворення в межах власності феодала. Саме він виступав в ролі системоутворюючого суб'єкта.
Особливу політичну систему, створювала церква. В ролі системоутворюючого суб'єкта виступало папство, а матеріальними носіями ставали не тільки церкви (церковні общини), але й монастирі, монаші ордена (бенедиктів, тамплієрів і ін.).
Із всіх існувавших умовах феодалізму політичних систем, найстійкішою була церковна, яка об'єднувалася фактично адміністративними зв'язками стійкість державної політичної системи зумовлювалася темпами формування внутрішнього ринку держави.
Буржуазна епоха породила принципово нове соціальне явище в політичному житті суспільства - стійке політичне протистояння двох протилежних політичних систем: буржуазної і пролетарської. Привілейоване становище в ній займала буржуазна політична система, тому що вона включає в себе органи державної влади. Держава виступала головним політичним інститутом. Тільки вона наділена законодавчими і виконавчими функціями влади, що дає можливість для збереження свого привілейованого становища, використовувати любі засоби політичної протидії на протилежну систему аж до застосування насильства. Крім держави політична система буржуазії спиралася на політичні партії (не тільки правлячу, але й опозиційні), релігійні, а також суспільні організації, які допомагали буржуазії утримувати політичну владу.
На відміну від буржуазної, політична система пролетаріату лишень бореться за владу оскільки через механізм влади можна втілити свої програми. Саме тому її партія виступає системоутворюючим суб'єктом, який об'єднує на основі програмних вимог свого класу різні форми революційних і демократичних рухів.[6, с. 24-25]
Розглядаючи політичну систему суспільства, слід підкреслити, що в її основі лежать політичні відносини; політика, яка формується в державно-зорганізованому суспільстві у відповідних формах, але на перших порах вона характеризується нерозривністю, хоча вже з появою держави виникають перші формальні і неформальні об'єднання. Помилкова була б думка про те, що партії - це феномен нового часу. Вони існували ще з часів рабовласництва, хоча вони могли існувати в іншому вигляді.
У Стародавніх Афінах протистояли партії Перікла і партія Алківіада, демократи і аристократи. Партія братів Гракхів в Стародавньому Римі могла проголосити себе народною, а протилежна їй партія Сулл - патриціанською. В основних своїх проявах вони мало чим відрізнялися від партій сьогоднішнього типу. І проблеми в них були схожі: боротьба за лідерство в правлячій групі, складності з формуванням програми, пошуками соціальної бази, залученням на свою сторону виборців і т.д. Аристотель згадує про три партії: гори, рівнина і прибережна частина. В процесі еволюції політичної системи посилився вплив церкви на її функціонування, що відобразилося у відомому протистоянню прибічників світської влади папи і сильної королівської влади.
Політична система - це універсальна правляча система державно-зорганізованого суспільства, складові якої пов'язані політичними відносинами і яка в кінцевому рахунку регулює виробництво і розподілсоціальних благ на основі використання державної влади великими соціальними організаціями. [20, с. 239]
Політична система суспільства досліджувалася протягом багатьох століть, починаючи від Аристотеля. Але справді вагомих результатів пощастило досягти лише у ХХ ст. після застосування американським теоретиком Д. Істоном методу системного аналізу. Це дало можливість вченим перейти від визначення фактів до розроблення загальної теорії, поза
Loading...

 
 

Цікаве