WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Держава в політичній системі суспільства - Дипломна робота

Держава в політичній системі суспільства - Дипломна робота

виступати в якості основи чи головного структурного елемента політичної системи. Розглядаючи державу в якості основи привело б її до змішання з такими різнопорядковими явищами, якими являються економічні, соціальні, ідеологічні основи політичної системи.
Місце і роль держави в політичній системі суспільства визначається такими основними моментами:
- держава відіграє важливу роль у вдосконаленні суспільства як власника основних засобів і способів виробництва, визначає основні напрямки його розвитку в інтересах всіх і кожного;
- держава виступає організацією всіх громадян, представляє суспільство в цілому; тільки нею і від її імені приймаються владні рішення, які стосуються всіх членів суспільства і є обов'язковими для виконання кожним громадянином. Це є основною формою політичної інтеграції суспільства на обмеженій території, яка підкоряється певному виду політичного владарювання. Держава являється носієм влади, юрисдикція якої розповсюджується на всю територію країни;
- держава володіє спеціальним апаратом володіння і примусу;
- держава володіє розгалуженою системою юридичних засобів, які дозволяють використовувати різні методи переконання і примусу. В правових актах законодавчо закріплюються основні політичні принципи, норми і процедури, які визначають допустимі межі і можливості політичної діяльності як правлячих так і опозиційних структур;
- держава володіє суверенітетом, являється його головним суб'єктом, основним джерелом реалізації політичної влади. Навколо неї об'єднуються всі інші складові політичної системи. Якщо партії та інші інститути представляють інтереси і позиції тих чи інших категорій громадян в політичній системі, то держава виражає всезагальний інтерес;
- держава володіє єдністю законодавчих, управлінських і контрольних функцій, це єдність повновладна організація в масштабі всієї країни [20; с.246].
Недержавні організації такими якостями і функціями не володіють. Вони вирішують локальні по змісту і об'єму завдання у певній сфері суспільно-політичного життя [49; с.48].
Таким чином, не протиставляючи державу, як "особливу ланку" в політичній системі суспільства всім іншим об'єднанням, не зменшуючи її роль в системі інших демократичних організацій, слід ще раз підкреслити, що поняття головної і особливої ланки (елемента) в структурі політичної системи не є ідентичними. Роль головної ланки, яка охоплює своєю організуючою і направляючою діяльністю активність всіх структурних елементів, виконує особистість, в той час, як особливою ланкою являється держава [20; с.246].
Щодо співвідношення держави і влади, слід зауважити, що найбільш важливими складовими будь-якої влади, що має соціальний характер, є суверенність, воля і сила, якими відрізняються суб'єкти влади. Суверенність означає певну самостійність, незалежність даної влади від будь-якої іншої. Воля як складова влади означає здатність до вибору відповідного рішення і концепції зусиль для його реалізації легітимними методами. Сила означає наявність реальної можливості забезпечення фактичного здійснення прийнятого рішення.
Суб'єктом і об'єктом владовідносин є люди. Тому людина і влада співвідносяться по різному. Так, влада особи у громадянському суспільстві ґрунтується на власності, якою особа може безпосередньо володіти, користуватись і розпоряджатись. Громадянське суспільство обумовлює виникнення держави якраз для того, щоб економічну владу власника забезпечити політично. Держава повинна увібрати в себе всі позитивні риси громадянського суспільства: захист приватного інтересу, свободу особистості, її економічну самостійність і самодіяльність.
Влада громадянина у державі ґрунтується на політичних правах і свободах, які вважаються природними і не відчуженими. Найважливіша проблема полягає в тому, щоб зробити норми щодо цих прав і свобод максимально-конкретними, а також забезпечити їх ефективним механізмом реалізації [16; с.41-42].
Держава відноситься до числа власне політичних організацій. Таким чином, будучи оснащеною спеціальним апаратом примусу і придушення з відповідними "вещественными придатками" у вигляді тюрем та інших примусових закладів, держава виступає як головна сила в руках політичних сил, які стоять при владі, як головний провідник їх волі і інтересів в життя, як важливий засіб втілення політичноївлади [20; с.246].
Розділ 3. Механізм взаємодії державних і недержавних організацій
Право громадян на свободу об'єднання є невід'ємним правом людини закріпленим загальною декларацією прав людини і гарантується Конституцією та законодавством України. Держава сприяє розвитку політичної та громадської активності, творчої ініціативи громадян і створює рівні умови для діяльності їх об'єднань [3; с.1].
Зокрема в ст.36 Конституції України зазначається, що громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадянського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей [1; с.13].
На сьогодні, хоча недержавні об'єднання знаходяться на етапі формування вони стають невід'ємною частиною сучасного життя в Україні.
В Україні процес переходу від тоталітарної держави до демократії західного стилю торкається суспільства на всіх рівнях та вимагає докорінної зміни соціально-політичної та економічної системи в країні та переосмислення стосунків між особою та державою. Ці зміни вимагають докорінної переорієнтації особистих цінностей та відмови від старих поглядів. Паралельно до цих змін у ставленні є створення структур і організацій, спрямованих на захист громадянських інтересів та організацій, що відповідають занепокоєнням громадськості.
Дані соціологічного дослідження говорять, що хоча близько половини населення країни позитивно ставляться до недержавних організацій, багато є непоінформованих та недовірливих, переважно через брак досвіду щодо таких організацій та брак обізнаності з концепцією. До груп, що найбільше підтримують розвиток недержавних організацій, належать дорослі, молодші 55 років та політично заангажовані - зацікавлені в питаннях політики та в уряду, також як і ті, що вважають західноєвропейську країну взірцем для політичного розвитку. Ці дані свідчать, що успіх недержавних організацій може значною мірою залежати від широкої та інтенсивної інформаційної кампанії про недержавні організації в демократичному суспільстві. Подібна кампанія не лише б поінформувала населення про роль недержавних організацій, як захисників інтересів та занепокоєнь громадськості, але могла б дати підтримку громадськості щодо прав на вільні об'єднання, і, таким чином, підсилити їх цінності, які тримають, об'єднують та є підставою демократичного суспільства [36; с.12-13].
3.1. Держава та об'єднання громадян
При розгляді питання про місце і роль держави, як особливої ланки в політичній системі суспільства важливе значення має розкриття характеру взаємодії держави з громадськими організаціями.
У взаємодії держави і громадських організацій відображається
Loading...

 
 

Цікаве