WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Держава в політичній системі суспільства - Дипломна робота

Держава в політичній системі суспільства - Дипломна робота

якої зводиться до того ,. Що президент самостійно призначає прем'єр міністра і формує уряд, призначає і звільняє голів обласних адміністрацій, за згодою парламенту, формує склад вищих судових інстанцій. Конституційний договір передбачає процедуру прийняття нової конституції України: узгоджений проект виноситься на всеукраїнський референдум.
У контексті конституційного процесу виявилися різні підходи до форми державного правління і форми державного устрою в Україні. Домінуючою стала позиція, яка передбачала модель президентсько-парламентської республіки на кшталт французької, де президентська влада врівноважуватиметься однопалатним парламентом.
Нова конституція, яка була прийнята 28 червня 1996р., закріпила цивілізовані стандарти прав і свобод громадян, принципи верховенства закону і поділу влади, визначила статус української держави, як суверенної, демократичної, правової і соціальної [11; с.160-161].
2.2. Значення держави для політичної системи суспільства
З появою держави і права в суспільстві виникли нові види суспільних відносин: політичні і правові. Це спонукало до виникнення політичної і правової систем. Держава є одним з найважливіших інститутів будь-якого суспільства, що формувався і вдосконалювався разом із розвитком людської цивілізації. За нинішніх умов державі не знайдено адекватного замінника і напевне, не буде знайдено в найближчому майбутньому.
Роль держави в організації суспільства і здійсненні політичної влади зумовлена тим, що вона є центром, ядром політичної системи суспільства.
Політика держави охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства. В її основі лежать потреби народу, нації, соціальних верств і груп, особи і держави, інших соціальних суб'єктів. Організація суспільства і здійснення політичної влади державою залежать і від того, який зміст вкладається у визначення суспільства. Тут є дві точки зору: широка і вузька.
В широкому розумінні суспільство - це частина матеріального світу, що відокремилась від природи і є формою життєдіяльності людей, що історично розвивається.
У вузькому розумінні суспільство - це певний етап історії людства, внутріформаційні чи міжформаційні ступені історичного розвитку чи індивідуальне, окреме суспільство.
Прикладом такого розуміння можуть бути:
а) суспільно-економічна формація;
б) ранньофеодальне суспільство, докапіталістичне суспільство та інші;
в) французьке, радянське, американське чи інше суспільство [26; с.11-12]
розглядаючи місце і роль держави у політичній системі, слід зупинитися на проблемі співвідношення держави з громадянським суспільством. Визначальними при співвідношенні держави і громадянського суспільства у більшості країн світу є такі засади: а) держава сприяє створенню громадянського суспільства і підпорядковує свою діяльність його служінню; б) вона забезпечує рівні для всіх можливості у сферах життєдіяльності людей, базуючись на принципі соціальної справедливості; в) чітко окреслює межі свого втручання у справи людини і суспільства. Регулювання суспільних відносин здійснюється за допомогою права, яке диференціюється на публічне і приватне, а виявлення влади обмежене її поділом на законодавчу, виконавчу і судову.
І громадське суспільство, і держава функціонують для задоволення потреб та інтересів людини. Людина у співвідношенні з громадянським суспільством і державою виступає як особистість і громадянин. Ці два її соціально-політичні статуси повинні повною мірою забезпечувати розвиток індивіда. Для цього кожна правова демократична держава зобов'язана інтенсивно використовувати такий інститут, як народовладдя, і дотримуватися принципу суверенітету народу. Разом з тим сама людина не повинна бути пасивним спостерігачем політичного життя, як це було за радянських часів, коли у теорії політичної системи її суб'єктами вважались виключно відповідні інституції (держава, громадські об'єднання, трудові колективи) [16; с.41].
Як політичний принцип і для громадянського суспільства виражається у відмовленні держави від претензій на регулювання всієї багатоманітності соціальних зв'язків, від її тотальної відповідальності за вирішення будь-якої соціальної проблеми. Дійсно, чи може держава брати на себе зобов'язання зробити кожну людину щасливою, здоровою і т.д.? Ні. Вона може лише сприяти створенню комплексу умов, реалізація яких в життєво важливі цінності - справа самої людини.
Тому в умовах громадянського суспільства держава відмовляється від дрібної регламентації поведінки людей на користь вироблення у них відповідногоставлення до свого призначення, можливостям і ресурсам. При чому реальною базою такого ставлення може бути тільки безперечно визнане державою право індивіда на розпорядження тим що йому належить [44; с.123].
Слід зазначити, що державу не можна ототожнювати з політичною системою, її слід розглядати в якості важливої складової частини цієї системи, яка входить в неї не як сукупність різних органів, а як цілісний інститут.
У вітчизняній і зарубіжній літературі дослідженню питань, які стосуються різних сторін внутрішньої організації і діяльності держави, приділяється значна увага. Держава вивчається в різних аспектах: структурному функціональному плані, з точки зору його статики і динаміки, з позицій філософських категорій форми, змісту, сутності. Однак при цьому нерідко залишається без уваги ряд питань, безпосередньо пов'язаних з функціонуванням держави, як складового елемента політичної системи суспільства. Розгляд держави в цьому ракурсі дає змогу охарактеризувати державний механізм через втілені ним політичні відносини в тим самим дає можливість більш правильно виділити місце і роль держави в політичній системі суспільства [20; с.244].
В системі інститутів владовідносин виділяється особлива ланка, якою виступає держава. Досвід показав, що для сучасного суспільства, яке керується принципами гуманізму і демократії, держава є найбільш вдалою системою органів і інститутів влади. Однак в деяких випадках центральним інститутом влади може бути церква, партія, армія. Але в будь-якому випадку не існує політики без інститутів влади, як центра інтеграції, диференціації, медіації [9; с.11].
Держава виступає як особлива ланка в структурі політичної системи суспільства. Її роль і місце в цій системі не ототожнюються з роллю і місцем, з однієї сторони, правлячої партії, а з іншої - інших ланок цієї системи.
Держава є не просто наймасовішим об'єднанням громадян, а об'єднання всіх без виключення громадян, всіх членів суспільства, які знаходяться в політико-правовому зв'язку з державою, незалежно від класової, вікової, професіональної та іншої приналежності. Держава є виразником їх загальних інтересів. Тому, з діяльністю держави, з втіленням державного управління пов'язані реальні і самі широкі можливості для всіх громадян брати участь в політичному житті суспільства. Ідея проблем відповідальності кожного індивіда а долю держави, суспільства в цілому найшла своє конкретне вираження в цілій групі законів, Декларації прав і свобод людини і громадянина.
В юридичній літературі зустрічається розуміння держави як політичної системи. Слід приєднатися до точки зору М.Н.Марченко, що держава не виступає, і не може
Loading...

 
 

Цікаве