WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Бюджетні відносини в Україні у складі Австрії та Австро-Угорщини - Реферат

Бюджетні відносини в Україні у складі Австрії та Австро-Угорщини - Реферат

такою:
- заможні господарства, що володіли повним наділом (15- 20 га) - 4,9 %;
- середняки-міклаші - 16,1 %;
- малоземельні-кодаші - 61,2 %;
- безземельні, халупники і комірники - 17,1 %.
Промисловість. У Галичині промисловість розвивалась слабо, тому
що Австрія намагалася тримати Галичину як сільськогосподарську територію - постачальницю дешевих зернових. Дрібні промислові заклади - фабрики сукна, паперу, гути, ливарні, соляні підприємства - невитримували конкуренції з австрійськими.
У першій половині XIX ст. на захоплених західноукраїнських землях розвивались традиційні галузі промисловості - текстильна, шкіряна, соляна, залізорудна, лісова, тютюнова. У кожному селі були фільварки, де виробляли полотно. На тютюнових мануфактурах у Винниках та Монастирській було зайнято 1320 робітників. Розвинене було ґуральництво - в 1812 р. на 4000 ґуралень було вироблено 19,2 млн. австрійських відер горілки1. У маєтках Ягільницького Ключа на Тернопільщині виготовляли пиво. У 1823 р. у Пужниках, недалеко від Станіслава, було збудовано першу цукроварню, і до середини XIX ст. діяло вже 16 цукроварень. 1913 р. почав працювати цукровий завод у Ходорові. На початок XX ст. на західноукраїнських землях працювало п'ять великих державних тютюнових фабрик, але вони не забезпечували потреби населення, і значна частина тютюнових виробів завозилася з інших частин імперії.
У 1807-1811 рр. на території Східної Галичини діяло 12 залізних гут, у 1825 р. - 15, з яких сім належали магнатам, сім - державі й одна - церкві. На них вироблялось близько 16 тис. віденських відер заліза. На цих підприємствах у 20-х роках XIX ст. працювало 1400 найманих робітників. У 1841 -1848 рр. продукція за-лізничих гут досягла 66,6 тис. віденських відер.
Видобуток солі здійснювався переважно в Закарпатті. На соляних рудниках у першій половині XIX ст. працювало близько 1200 осіб. У Східній Галичині однією з найпродуктивніших була солеварня у с. Стара Сіль.
У 70-80-х роках XIX ст. під впливом збільшення попиту на нафтопродукти набула розвитку нафтова промисловість. У 1887 р. почало застосовуватись глибинне буріння, а з початку XX ст. - буріння свердловин понад 1000 м. Якщо в 70-х роках видобуток нафти становив 20-30 тис. т на рік, то вже у 80-х роках - 40 тис, у 1900 р. - 325 тис'. у 1909 р. - 2 млн. т. Потім видобуток зменшився, але і в 1913 р. він становив 1,1 млн. т. Найбільше нафти видобувалось у районах Борислава і Дрогобича. Галицька нафта перероблялась на австрійських та угорських нафтопереробних заводах.
Наприкінці XIX- на початку XX ст. на західноукраїнських землях почали інтенсивно вкладати іноземний капітал, здебільшого у промисловість. У 1892 р. був створений картель з метою нормування цін на нафту. Протягом 1905-1906 рр. виникло понад 50 акціонерних компаній з видобутку нафти, найбільшими з яких були "Галицько-Карпатське товариство" з капіталом 16 млн. крон та компанія "Галичина" з капіталом 6 млн. крон.
Спочатку це були капітали австрійських підприємств, а згодам інвестиції робили німецькі, англійські та американські підприємці.У 1911 р. англійцям лише в Бориславі належала 71 свердловина з 363, які давали 1/4 частину від нафтовидобутку цього басейну. У 1912 р. німецькі та англійські фірми об'єдналися в концерн, що контролював 1/3 частину видобутку нафти в Галичини, володів усіма нафтопроводами та чотирма з семи нафтопереробних заводів.
Перед Першою світовою війною інвестиції в нафтову промисловість Прикарпаття оцінювались у 310 млн. австрійських крон, з них третина була австрійською, 1/5 - англійською, 12-15 % мали німці, французи й місцеві промисловці, 2 % - американці й бельгійців
Зростання промисловості вимагало шляхів сполучення, і протягом 1870-1910 рр. залізнична мережа в Галичині збільшилась на 1430км і становила в 1910р. 4120 км. Наприкінці ХІХ ст. залізниці в Закарпатті становили 500 км.
Незважаючи на певні зрушення в промисловості, цей край залишався слабо розвинутим порівняно з іншими регіонами імперії. У промисловості Галичини на початку XX ст. було зайнято лише 9 % населення, у Закарпатській Україні - не більше 5 %. Великих міст було також небагато. Отже, наприкінці XIX-на початку XX ст. промисловість західноукраїнських земель розвивалась меншими темпами, ніж в інших регіонах Австро-Угорської імперії і мала переважно сировинний характер.
Торгівля. На західноукраїнських землях протягом XIX ст. набули подальшого розвитку усі форми торгівлі, зокрема ярмарків налічувалось наприкінці XIX ст. близько 1 тис. Найбільші ярмарки проводилися у Львові, Бродах, Тернополі, Станіславі, Чернівцях. На ярмарки Ужгорода, Берегова, Мукачевого в 1897-1900 рр. приганяли,
в середньому, по 123 тис. голів великої рогатої худоби, коней, овець за рік, у 1901-1905 рр. - 130 тис, у 1906-1910 рр. - 120 тис
У 30-40-х роках XIX ст. на західноукраїнських землях було більше 6 тис. базарів і торгів, а на початку XX ст. - понад 9 тис. У великих містах, наприклад Львові, базари відбувались щоденно, в менших - Снятию, Золочеві, Роздолі - тричі на тиждень. Під кінець XIX ст. поступово почала впроваджуватись стаціонарна торгівля. Так, якщо у Львові в 1812 р. функціонувало вісім оптових магазинів і 222 крамниці роздрібної торгівлі, то вже в 1850-1851 рр. у львівській торгівлі було зайнято 2700 осіб, а в допоміжній - майже 8 тис осіб, а всього в Східній Галичині в 1902 р. уже було 45,5 тис. стаціонарних магазинів.
Торгівлю суворо регламентували цісарські укази і циркуляри, згідно з якими товари до провінцій переміщались вільно, а в зворотному напрямі через "високі митні бар'єри". Унаслідок цього, а також відсталості промисловості Галичини, можливості для ввозу були значно кращими, ніж для вивозу.
Бюджетні процеси. Бюджет монархії Габсбургів був, як і бюджет Росії, хронічно дефіцитним. Так, у 1882 р. надходження становили 448,2 млн. золотих ринських, а витрати - 485,7 млн. Населення Галичини платило як прямі, так і непрямі податки. Прямі податки становили значну суму: лише податок на землю у 1883 р. становив 4,33 млн. золотих ринських, податок на будинки - 3,67 млн. та інші доходи - 2,38 млн., на заробітну плату - 745 тис, екзекуційні штрафи - 36 тис. 3 цих сум на населення української частини Галичини припадало: податок на землю - 2,67 млн., податки на будинки - 2,26 млн., з інших доходів - 1,47 млн., на заробітну плату - 459 тис. Податки із селянських господарств у Галичині з 1862 до 1905 р. зросли на 770 %, у Буковині - на 470 %. У Галичині в 1910 р. заборгованість усіх землевласників становила значну суму - 1960 млн. крон.
на західноукраїнських землях переконливо свідчать дані державної статистики. Так, у 1883 р. було отримано прибутків з Галичини 43,1 млн. золотих ринських, а
Loading...

 
 

Цікаве