WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Бюджетні відносини в Україні у складі Австрії та Австро-Угорщини - Реферат

Бюджетні відносини в Україні у складі Австрії та Австро-Угорщини - Реферат

органами здійснював крайовий комітет, який був виконавчим і розпорядчим органом сейму.
Кількість депутатів цього сейму постійно зменшувалась - від 49 у 1861 р. до 14 у 1877 р. і 11 у 1883 р.
1862 р. був ухвалений закон про міське самоврядування,і на його підставі в 1866 р. був прийнятий галичанський крайовий закон про громади, згідно з яким створювались повітові громади (гміни), які територіально збігалися з адміністративними повітами. Органом повітової громади була повітова рада (керівний орган) і повітовий комітет (виконавчий орган). Головою повітового комітету був повітовий староста, який вступав на посаду тільки після затвердження імператором. 14 жовтня 1870 р. був затверджений статут для Львова, який діяв до 1933 р. і передбачав, що влада в місті здійснюється міською радою і магістратом1.
Ще гірше було становище у Віденському сеймі. Поволі вся адміністрація Галичини наприкінці XIX ст. опинилась у поляків.
У 1865-1866 рр. Австрія, зазнавши поразки у війні з Пруссією, стала Австро-Угорщиною з двома парламентами.
Буковина після приєднання до Австрії в 1774 р. деякий час управлялась військовою владою, а в 1786 р. її було приєднано до Галичини, де вона перебувала до 1839 р., після чого стала окремою провінцією.
Австрійська влада призначала на державні посади тільки румунів. У 1861 р. Буковина була визнана коронним краєм Австрії з титулом воєводства з подвійними адміністративними
органами: перший орган - центральний уряд - його представляв призначений австрійським урядом крайовий президент, якому підпорядковувалися староства та начальники повітів; другий орган - автономна управа, що складалася з Крайового сейму (парламенту), на чолі якого стояв маршал - найвища особа місцевого самоврядування, та Крайового відділу - виконавчого органу, який призначав місцевих урядовців. Фактично автономні інституції перебували в руках румунів та німців.
Закарпаття протягом XVI сторіччя перебувало під владою Австрії та Семиголову.
Цісар Леопольд відновив кріпацтво, яке тривало до 1848 р.
Нова доба історії Закарпатської України позначена діяльністю А. Добрянського, який виступав послом від Закарпаття на Слов'янському з'їзді в Празі та на зборах Головної руської ради в 1848 р. Після придушення угорського повстання австрійський уряд призначив А. Добрянського комісаром на Закарпатті.
У 1849 р. делегація від Закарпаття звернулася до цісаря з проханням, щоб Угорщина була розподілена на дистрикти за національністю. Це прохання було задоволено і був виділений Руський дистрикт з центром в Ужгороді, а Добрянський отримав пост намісника.
1867 р. Закарпаття знову опинилось під владою Угорщини.
На початку XX ст. у Галичині поляки обіймали всі адміністративні посади.
Буковина на початку XX ст. мала власну автономію в питаннях освіти, науки, культури, ведення господарства.
Закарпаття на початку XX ст. продовжувало перебувати під владою Угорщини.
База оподаткування
Сільське господарство. У Східній Галичині й Закарпатті вирощували здебільшого овес і ячмінь. У 40-х роках XIX ст. у Галичині овес становив 40 % від усього збору зернових. На Закарпатті він займав 46 % посівних площ, а в гірських районах - до 90 %. У господарствах Північної Буковини на кукурудзу припадало 28-71 % посівних площ. У 1837 р. річний збір зернових на західноукраїнських землях становив 1780 тис. т.
Поступово впроваджувалося вирощування картоплі. У 1815- 1840 рр. збір її зріс майже у 18 разів, посіви займали 16 % від загальної площі. Із середини XIX ст. почало розвиватися скотарство, і більшість поміщицьких господарств перебудувались на цей напрямок сільського господарства.
3 1794 до 1845 р. у Мукачево-Чинадіївській домінії поголів'я овець збільшилось у 94 рази, великої рогатої худоби до 25 разів. Худобу продавали як на ярмарках, так і відправляли за кордон. Тільки в Москву і Петербург продавали до 260 тис. голів. У Галичині й Буковині поголів'я овець досягло майже 1,4 млн, що у 20-30-х роках XIX ст. давало прибутку 80 тис. золотих ринських.
У 40-х роках XIX ст. у Галичині виробляли: зерна 13 %, льону 23, тютюну 16, коноплі 25, картоплі 38 % від загального обсягу виробництва цих культур усієї Австрійської імперії. Наприкінці XIX ст." процес розшарування селян призвів до того, що землі концентрува-лись у заможних родин. Це підтверджують дані табл. 6.3.1.
Таблиця1. Розмір селянських господарств у західноукраїнських землях у 1902 р.
Розмір
селянських
господарств,
га Східна Галичина Буковина Закарпаття
Кількість селянських господарств,
% % від усієї землі Кількість
селянських
господарств,
% % від усієї землі Кількість селянських господарств,
% % від усієї землі
До 5 5-10
Більше 10 79,9 14,56
4,89 23,65 13,45 26,15 85 10 4,6 19,2 62
18,8 72,73
16,6
10,32 8,62 26,9 25
У Галичині 1 га землі в 1901 р. коштував 790 крон, а в 1906 р. -o 1264 крони. Валовий збір і середня врожайність наприкінці XIX ст. зросли. У 1898 р. валовий збір зернових культур у Галичині та Буковині становив 13,4 млн. ц, а в 1913 р. - 23,8 млн. ц.
Отже, сільське господарство досягло певних успіхів, але поступалось за темпами розвитку у інших частинах імперії, не могло задовольнити потребу населення в продовольстві, і щорічно Галичині ввозила 2 млн. ц борошна з Угорщини. Це змушувало селян емігрувати на американський континент.
Розглянемо структуру платників податків. Характерною рисок) поміщицького землеволодіння була наявність значних латифундій-У Східній Галичині на одну домінію припадало в середньому 755 моргів1 (286 десятин), а в Північній Буковині - 2977 моргів землі (1183,4 десятин). Значного поширення набувало орендування маєтків: у Стрийському окрузі Галичини із 152 поміщиків 60 орендували маєтки.
На західноукраїнських землях поміщицькі селяни становили 70 % населення. Напередодні селянських реформ у Східній Галичині частка селянських наділів від загальній площі поміщицьких земель становила 48,9 %, у Північній Буковині - 41,9 %.
Поміщики різними способами намагались збільшити свої наділи -урізували наділи селян, заміняли гірші землі на кращі, забирали землі після втеч селян тощо. За період з 1787 по 1834 р. у Галичині було захоплено 1 млн. моргів русти кальних земель.
Згідно з переписом 1844-1859 рр. структура селянських господарств у Східній Галичині мала такий вигляд:
Один морг - 0,56 га.
- повні селяни, що володіли понад 20 моргами землі - 8,3 %;
- пів селяни, що володіли 10-20 моргами землі - 23,4 %;
- чверть селяни (піші), що володіли 2-10 моргами землі - 41,6 %;
- за городники, що володіли менше, ніж 2 моргами землі - 27,2 %.
У Північній Буковині структура селянських господарств була
Loading...

 
 

Цікаве