WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Економічний розвиток Київської Русі - Курсова робота

Економічний розвиток Київської Русі - Курсова робота

результаті половецьких набігів невільниками, призначеними для продажу, часто ставали і слов'яни - жителі південних окраїн князівства. Продавали іноді і своїх, православних, захоплених у ході князівських усобиць. Новгородці, наприклад, продавали полонених суздальців по 2 ногати за душу.(12)
Князівські усобиці, як свідчать джерела, негативно позначалися на міжрегіональній торгівлі. Коли Святополк Окаянний, що осліпив захисника західних рубежів держави князя Василька, одумавшись, затіяв проти підбурю-вача рать, - то купців з Галича і Перемишля не пустили на Подніпров'я. "Внаслідок цього знемагали, - пише літописець, - люди від голоду і від раті, не маючи ні пшениці, ні солі". Цікаво, що в цій ситуації своєрідним кон-курентом продавцям солі на київському ринку виступив Києво-Печерський монастир. Чернець Прохор почав безкоштовну роздачу продукту всім нужденним. Доходи купців знизились і вони звернулися за допомогою до головної регулюючої інстанції - князя. Зазіхання на торговий прибуток, тих
Розвиток торгівлі сприяв еволюції грошової системи. Довгий час грошовими одиницями служили худоба і хутра ("купи"). В обігу знаходилися також арабські візантійські, західноєвропейські монети. З активізацією торгових відносин і посиленням влади Київського князі никла необхідність у власній монеті. її почали чекав наприкінці X століття. Грошовою одиницею Київської стала гривня - це був злиток срібла визначеної ваги частіше 200 грамів). Гроші виконували в розгляду! період майже усі властиві їм функції: засобу обігу, жу, міри вартості, засобу нагромадження. У XII ст. посилюється роль грошей як засобу заощаджені збільшення багатства.(12)
"Слово о полку Ігоревім" згадуються шоломи аварські, яйці (короткі списи) польські, угорські іноходці. Водно-французький епос "Пісня про Роланда" свідчить, що давньоруські кольчуги поширювались далеко на Заході.
Зовнішня торгівля впливала на розвиток окремих галузей ремісничого виробництва (імпорт кольорових металів), озброєння дружин, умови життя і побуту феодалів. Зона була могутнім фактором економічного підйому Києва, фундаментом його політичної ролі. Разом з тим, активність і ефективність торгових зв'язків залежала від цілого ряду зовнішніх історичних явищ і ситуацій. Нашарування негативних факторів поступово звужувало можливості торгівлі. Негативно позначилися на зовнішньоторговельних зв'язках Русі хрестові походи і зв'язане з ними зруйнування Константинополя, конкуренція генуезців і венеціанців у Чорноморському регіоні (XII століття), панування половців у Причорноморських степах та ін. Нашарування сукупної дії цих негативних факторів на таке внутрішньодержавне явище, як феодальні усобиці, поступово підточувало економічну і політичну роль Києва, наближаючи період розпаду Давньоруської держави. (15)
Висновки
У результаті тривалого процесу політичної, економічної та етнокультурної консолідації східнослов'янських племен на рубежі УІІІ-ІХ ст. виникла Київська Русь з центром у Києві. З IX ст. по 30-ті роки XII ст. Київська Русь як єдина централізована держава пройшла великий шлях, багатий на різноманітні події та позначений жвавими політичними і культурними процесами. Особливу роль в становленні держави відіграли соціально-економічні фактори.
Провідне місце в економіці Київської Русі займало сільське господарство, збагачене давніми традиціями. Для обробітку грунту і вирощення врожаю використовувалися досконалі для того часу знаряддя праці. Вживання парової системи землеробства з двопільною та трипільною сівозмінами, висока продуктивність праці давали змогу виробляти зерна значно більше, ніж це було необхідно для задоволення біологічних потреб населення.
Важливу роль у господарському розвитку Київської Русі відігравало розвинене ремісниче виробництво, в першу чергу чорна металургія та металообробка. Давньоруські ковалі опанували всіма видами і прийомами технічної і технологічної обробки заліза, які були відомі тоді. Майстерність давньоруських ремісників набула міжнародного визнання.
Ремесло розвивалося як у структурі господарства феодалів, так і на вільній міській основі. У ХІІ-ХІІІ ст. посадські ремісники починають об'єднуватися в корпорації, подібні до ремісничих цехів країн Західної Європи. Свідченням цього є назви міських кінців (районів) - гончарський, теслярський, міських воріт - ковальські та ін., а також згадки письмових джерел про артілі городників, теслярів, мостників.
Стан сільського господарства і ремісничого виробництва визначав рівень розвитку торгівлі - як внутрішньої так і зовнішньої. Найбільшими торговельними комунікаціями були шляхи -"Грецький", який зв'язував Русь з балтійськими і чорноморськими ринками, "Соляний" і "Залозний", котрі вели в Галичину і на Кавказ. Шлях Київ - Галич - Прага - Регенсбург сполучав Київську Русь з країнами Центральної і ЗахідноїЄвропи. Для захисту торговельних шляхів від половців неодноразово виступали з'єднані дружини руських князівств.
Основними торговельними партнерами Давньоруської держави були Візантія, Волзько-камська Булгарія, Хозарія, країни Арабського Сходу, скандінавські, центральні та західноєвропейські. Об'єм і рівень торговельних операцій був досить значним, про що свідчить існування купецьких об'єднань, що спеціалізувались на торгівлі з певними країнами, або певними видами товарів. У великих містах розташовувались торговельні двори іноземних купців. Широкою була практика кредитних операцій.
Торгівля викликала до життя грошовий обіг. Якщо на ранньому етапі на Русі оберталися арабські дірхеми, візантійські номісми і міліарісії, західноєвропейські динари, то з Х ст. карбуються свої гроші - срібники та златники, а у великих торговельних операціях використовується гривна.
Як бачимо, давньоруські міста були значними центрами внутрішньої і міжнародної торгівлі, розвинутих ремесел. Це забезпечувало поступальний розвиток всієї держави. Напередодні монголо-татарської навали Давньоруська держава досягла високого європейського рівня, але цей поступ був насильно зупинений.
Використана література:
1. Ганжа О.І. Соціально - економічні відносини часів Київської Русі. -К.: Просвіта, 2002. ст. 23-26
2. Царенко О.М., Захарчук А.С. Економічна історія України і світу. - С.: Проща, 2001. ст. 83-86
3. Звєряков М.І. Давньоруська держава розквіт та занепад // Україна в історії -1999.-№3. - С.8-12
4. Звєряков М.І. Очерки истории в економическом аспекте. - К.:Тета, 2000. ст. 183-189
5. Амвросієв А.А. Економічні проблеми розвитку Давньої Русі //Вісник соціально-економічних досліджень. - 2001. - № 8. - Ч. 1.
6. Майорчук А. В. Економічний розквіт Давньоруської держави // Історичний очерк -1995.-№3.-С3-12
7. Грушевський М.С. Очерки истории украинского народа. - К.: Вакор, 1990. ст.233-238
8. Грушевський М.С. Нарис Історії Київської землі. - К.: Освіт, 1991. ст. 203-221
9. Дорошенко Д.І. Нарис історії України. - Л.: Юноза,2003. ст..32-36
10. Грушевський М.С. Історія України-Руси. - К.: Теза, 1992. Т.2, ст.136-139
11. Галяцький П.П. Ремесло, торгівля та побут Давньоруської держави. -Л: Мапа, 2002. ст. 325-333
12. Крип'якевич П.А. Історія України. Економічний аспект. - К.: Тета, 1992. ст.89-95
13. Триба В.В Економічна історія світу. - О.: Еко, 2003. ст. 126-129
14. Ковальчук П.П. Київська Русь. Економічна сторона розвитку // Історичний очерк - 1996.-№5.-ст.9-15
15. Михасюк С.С. Економічний розвиток Давньоруської держави. - К.: Освіта, 2003. ст. 19-25
Loading...

 
 

Цікаве