WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Економічний розвиток Київської Русі - Курсова робота

Економічний розвиток Київської Русі - Курсова робота

вручну підготовляти її для виробництва на гончарному крузі, забезпечувати сушіння і випал виробів. З розвитком будівельної справи гончарі все більше втягуються у виробництво випаленої цегли, черепиці, ко-льорової поливної плитки. Потреби давньоруського населення в різного роду прикрасах та предметах побуту (кільця, браслети, хрести, підвіски, кубки, чари, блюда і т. д.) задовольняли майстри-ювеліри. їх вміння і навички вклю-чали виготовлення виробів за допомогою лиття, кування, карбування, позолоти, черні, скані, виробництва емалей. Масова продукція випускалась з допомогою спеціальних багаторазових матриць. (10)
3. Міста і торгівля в Київській Русі
Загальною економічною основою формування | розвитку міст було відокремлення ремесла від землероб ства. У країнах Західної Європи нові міста, як правило, засновували вільні ремісники і торгівці. І цей споконвічний дух економічно вільної людини, незважаючи на тим часову залежність від сеньйора, багато в чому визначив їхню історію. У Київській Русі частина міст виростає із сільських поселень, а частина створюється державою, як адміністративні й оборонні центри. Структура населення включала представників феодальної знаті (князів, бояр, дружинників, адміністраторів), залежне населення (челядь, раби, напівкріпаки, кріпаки-смерди) і формально вільних ремісників, що вносили чи відпрацьовували податки. При цьому факт такого роду відробітків, певною мірою, також робив їх залежними людьми. Активна боротьба цілого ряду західноєвропейських міст з сеньйорами вже до кінця XII століття завершилась формуванням вільних міських комун (Тулуза, Марсель, Суассон, Амьен, Монпельє, Бове та ін.). Вони організують самоврядування, захист інтересів городян, гільдій, цехів, визначають тверді дисциплінарні вимоги до особистості. Це істотно посилило їхню економічну роль. У Східній Європі такого роду процеси не спостерігаються. Правда, кількість міст тут росте. Якщо в ІХ-Х ст. їх було 24, то до кінця XII століття - близько 300. Серед них Київ, Чернігів, Переяслав, Новгород-Сіверський, Володимир, Галич, Бужськ, Червень та інші. Внутрішньоміські економічні процеси, зокрема, розвиток ремесла, мали свою специфіку. Об'єднання ремісників за формою організації спочатку нагадували артілі, їх очолювали старійшини.(8)
Але в ряді виробництв виявлялися і тенденції цехового характеру: виробництво очолював майстер, під його керівництвом трудились учні-підмайстри (будівельна справа, іконопис і ін.). Та рух у цьому напрямку пізніше, був перерваний татаро-монгольською навалою. Документів, що регламентують час і умови праці, виробництво продукції, збут, вимоги до якості й особистості виробника розглянутого періоду не виявлено. Міське життя регулювала князівська адміністрація. Вільні і напіввільні ремісники не брали участь у міському керівництві. В містах зберігався такий пережиток родоплемінного ладу, як віче. Збиралося воно, щоправда, в різних екстрених випадках і найчастіше було пов'язане з невдоволеннями міських низів.
Місто, як правило, оточували ровом і дерев'яними стінами. Більшість будівель також була з дерева. У зв'язку з цим час від часу вставала проблема ремонту дерев'яних укріплень, веж, мостів. З цією метою збиралось спеціальне мито - "городнє". Значна частина городян займалася сільським господарством, мала ділянки землі, тримала велику і дрібну рогату худобу, свиней, птахів. В економічному відношенні місто являло собою сполучення ремесла сільського господарства, торгівлі. Його верхній феодальний прошарок (князі, бояри, дружинники, церковнослужителі) існували за рахунок додаткового продукту, що збирався в залежних селах. Феодальне місто виконувало функцію адміністрування і насильства. Життя ремісників і дрібного служи! люду в значній мірі залежало від попиту на їх товари також від розміру, структури і рівня цін тієї частині даткового продукту, що попадала на ринок. В умовах панування натурального господарства з його обмеженим попитом на товари ремісничого виробництва, економ становище цієї категорії населення було дуже хитким, роки неврожаїв - катастрофічним. (11)
Етнічний склад населення давньоруських міст характеризується перевагою місцевого східнослов'янські населення. Та в ряді міст проживали і представники цих груп: чорні клобуки, берендеї, торки поселені з дозволу влади. У Києві, існували єврейські колонії.
Розвиток міст являв собою якісно новий етап з еволюції духовної культури східних слов'ян. До цього протягом багатьох сторіч елементи духовного характеру (вірування, досвід, обряди, уявлення про красу, правду, система колективно-регулюючих почуттів і емоцій). Тепер же, ряд з цим процесом, виникає інший, певною мірою альтернативний процес розвитку міської духовної культури: включав досягнення попереднього їй періоду і духові досвід інших народів. Безумовно, спочатку він був випробуванням порівняно вузької освіченої еліти. З прийняттям у 988 році візантійського варіанта християнстві Київській Русі з'являються переклади "Біблії" і "Нового завіту" (Євангелія). Починається навчання грамоті, і . никає перша бібліотека при Софійському Соборі в Києві.
В розглянутий період були створені також такі твори давньоруської літератури, як "Повчання Володимира Мономаха", "Києво-Печерський Патерик", "Сказання про Бориса і Гліба", "Ходіння ігумена Даниїла", "Слово о полку Ігоревім" тощо. Слід зазначити все ж, що формування системизнань і уявлень розглянутого періоду проходило в умовах слабкого впливу античної спадщини. Про Аристотеля, Платона, Сократа давньоруський читач дізнавався тільки з "Джерела знань" Іоанна Дамаскіна. Очевидно, обмеженість знань про зміст вчень цих авторів стала однією з причин негативного відношення східнослов'янських церковників до античності. (13)
В умовах панування натурального господарства поступове поглиблення процесу поділу праці стало загальне основою певного росту товарного виробництва і торгівлі. Розвитку торгівлі сприяв також ряд внутрішьоекономічних факторів. Найважливішими з них були наступні: 1) ріст кількості міст, чисельності їх населення;2) охоронно-стимулюючі заходи держави: торгові договори з Візантією в 907, 944 і 971 рр., контроль торговими мірами ваги і довжини, правове регулювання суперечок, що виникали при продажі низкоякісного товару, охорона власності, раціоналізація грошового обігу (перехід до-карбування монети); 3) активний розвиток торгівлі Києва не тільки як внутрішнього, а й міжнародного торгового центру на шляху з "варяг у греки" (вісім міських ринків при стотисячному населенні, торгові двори (функціональні представництва) західноєвропейських і східних купців, широкі зовнішньоторговельні зв'язки. В територіальному плані торгівля була представлена місцевими локальними ринками. Існували також міжрегіональні торгові зв'язки (постачання і продаж солі з Галича, хутра з північних областей князівства). Успішно розвивалась зовнішня торгівля. Асортимент товарів на внутрішньому ринку відбивав обсяг і структуру потреб давньоруського суспільства і включав продукцію сільського господарства, ремесла, тваринництва, промислів (полювання, рибальство, бортництво), дріб-ну і велику рогату худобу, коней і та ін. Предметами купівлі-продажу були також книги і живий товар - раби. На динаміку цін впливали: коливання врожайності, ситуації, що складались у тваринництві, промислах, відносини з кочівниками та інше. Автор "Слова о полку Ігоревім" свідчить, наприклад, що при вдалих походах князів проти половців, ціни на рабів і рабинь у Києві знижувалися. Князі часто брали викуп за полонених. В
Loading...

 
 

Цікаве