WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Історія розвитку концепцій про права людини. - Реферат

Історія розвитку концепцій про права людини. - Реферат

самозбереження, що спонукає процеси подолання природного стану, виживання одного індивіда за рахунок іншого.
Гоббс розрізняє кілька природних законів: а)необхідність людей прагнути до миру, додержуватися його; б) готовність кожної людини відмовитися від своїх прав у тій частині, в якій це необхідно для збереження миру і самозахисту; в) необхідність людей виконувати в повному обсязі укладені ними угоди, бо в іншому випадку вони не матимуть значення. Ці закони, як вважав Томас Гоббс, не обов'язкові до виконання і примусити їх виконувати може тільки спеціально утворена сила.
Гоббс розрізняє право і закон (обов'язок). Якщо право для нього означає свободу робити будь-що, то закон (громадянський) забезпечується відповідною примусової силою і обов'язковий до виконання. Таку силу Гоббс вбачає в державі, яку утворюють люди шляхом взаємної домовленості між собою. Але Гоббс не залишає права за народом на можливість змінити одного разу вибрану форму правління, що була затверджена суспільним договором. Він обґрунтовує необмежену владу суверена, який сам видає закони, організує їх виконання і розглядає спори між людьми. Суверен має необмежену владу на своїх підданих, які стають такими після вручення суверену влади. Тільки держава може гарантувати своїм підданим свободу. Під свободою Гоббс розуміє право робити все, що не заборонено громадянським законом.
Представником доктрини ранньобуржуазного лібералізму в Англії, був Джоп Лон (1632-1704). Він повністю поділяв ідею природного права, суспільного договору, народного суверенітету, невідчужешш прав і свобод особистості, права на повстання проти тирана, збалансованості законодавчої, виконавчої та судової влад. Свободу і недоторканність людсіі у цілому і кожної людини зокрема він визначав як можливість за власним бажанням робити все, що не заборонено нормативне-правовими актами, а також не залежати від невизначної волі інших людей. Гарантії такої свободи він бачив у рівному для кожної людини і для всіх людей загальнообов'язковому законі.
Отже, вчення Джона Лока було гуманістичним за змістом і мало певну спрямованість. Він сформулював концепцію прав людини, де назвав такими, що не залежать від волі держави, право на власність, рівність і свободу. Цю теорію використали в подальшому різні дослідники прав людини. Наприклад, вона увійшла як складова частина до французької Декларації прав людини і громадянина 1789 року,
До видатних теоретиків належить Шарль Луї де Монтеск'є (1689-1775). Його вважали одним із засновників географічної школи. Політична та правова доктрина Монтеск'є зводиться до пошуків оптимальної форми держави та місця в ній людини. Монтеск'є розглядав три основні форми правління в державі: демократію,
Посильний внесок у розвиток доктрини і конституційно-правової практики у сфері прав людини зробили також такі американські мислителі, як Т. Пейн, Т. Джефферсон, А. Гамільтон, Д. Медісон та ін.
Одним із палких прибічників ідеї природних невід'ємних прав людини був відомий громадський і політичний діяч США Томас Пейн (1737-1809 pp.). Захищаючи ці ідеї, він в панфлеті "Здоровий глузд" (1774 р.) та в трактаті "Права людини" (1791-1792 pp.) характеризував права людини як необхідну властивість її соціального буття і як принцип організації і діяльності державної влади в цілому. Права людини були для Пейна невід'ємним атрибутом республіканської форми правління у всіх цивілізованих народів.
З демократичних позицій права і свободи людини обгрунтовував американський державний і політичний діяч, філософ і юрист, а з 1801 по 1809 pp. президент США Томас Джефферсон (1743-1826 pp.). Він був автором Декларації незалежності, що була прийнята конгресом 4 липня 1776 р. в період війни за незалежність у Північній Америці 1775-1783 pp., і проголосила утворення США. Декларація протиставляла панівній у той час теорії божественного походження влади ідею суверенітету народу, його право на революцію, проголошувала рівність всіх людей (перед законом) і їх невід'ємні права на "життя, свободу і прагнення до щастя". Джефферсон мав намір поширити ці права і на негрів - рабів, але конгрес виключив із проекту Декларації пункт про засудження рабства. Історичне значення Декларації полягає у тому, що вона стала першим офіційним документом, який закріпив на державному рівні невід'ємні права людини.
Теоретичні уявлення мислителів, філософів, юристів про невід'ємні права людини здійснили значний вплив на формування ранньобуржуазного конституційного законодавства і державно-правову практику. Так, у 1628 р. в Англії була прийнята Петиція про права, яка конкретизувала багато положень Великої хартії вольностей (1215р.). Зокрема, в ній наголошувалося на неможливості ув'язнення вільного громадянина без законних підстав, проголошувалася неприпустимість існування таємних судів та позасудових депресій.
Подальшим кроком на шляху до закріплення прав та свобод людини стало ухвалення в цій же країні у 1679 р. так званого Habeas Corpus Akt (Хабеас Корпус Акт). Цим актом встановлювалися процедурні гарантії особистої недоторканності особи обмеження строків тримання під вартою, вводився інститут поруки та застав.
У 1689 р. в Англії був прийнятий Білль про права, який став юридичною основою конституційної парламентської монархії. Він гарантував право підданих звертатися з петицією до короля, обмежив розмір судових стягнень і штрафів, проголосив свободу виборів до парламенту, свободу слова та суджень у його стінах.
Паралельно з цим дедалі більшого поширення набувають ідеї свободи, природних прав людини, суспільного договору, поділу влади. Важливими правовими документами, які розвинули та конкретизували ці положення стали Декларація незалежності США (1776 p.), Конституція США (1787 p.), Білль про права (1789-1791 pp.), французькі Декларації прав людини і громадянина (1780 р.) Конституція (1791 р.) та ін. Показовим у цьому відношенні є Білль про права 1791 р. (перші десять поправок до Конституції США 1787 p.). У першій статті цього акта проголошуються свобода слова, друку, віросповідань, зібрань та петицій. У статті 4 проголошувалася недоторканність особи, житла, майна. У 5-8 статтях передбачалося дотримання прав громадян, притягнутих до судової відповідальності (право на захист, право не свідчити проти себе в суді та ін.). В 9-й статті містилося застереження, що зазначені в Біблії права не повинні скасовувати або обмежувати права, якими уже користується народ.
Декларація прав людини і громадянина", ухвалена Установчими зборами Франції 26 серпня 1789 p., природні і невід'ємні права людини називає священними.
Проголошені в Декларації прав людини і громадянина ідеї мали особливо значний вплив на погляди передових мислителів тих країн Німеччини, Росії, інших країн Східної Європи), де на порядок денний була поставлена необхідність здійснення прогресивних буржуазних перетворень, складовою яких була боротьба за права і свободи людей.
Loading...

 
 

Цікаве