WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Історія розвитку концепцій про права людини. - Реферат

Історія розвитку концепцій про права людини. - Реферат

полі його , ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його...". Право навідпочинок - "пам'ятай день суботній, щоб святкувати його, шість днів працюй і зроби всі діла твої, а день сьомий - суботній Господу, Богу твоєму". Обов'язок кожної людини піклуватися про батьків своїх зафіксований в заповіді -"шануй батька і матір твою, щоб добре тобі було та щоб довголітнім був ти на землі".
Біблійні ідеї про права і свободи людини одержали подальший розвиток в політично-правових вченнях таких християнських мислителів як Августін, Фома Аквінський та ін.
Августін (354-430 pp.) в низці своїх богословських творів доводив, що Бог - вище буття, в ньому знаходяться вічні і незмінні ідеї, які обумовлюють існуючий у світі правопорядок. Бог створив світ з нічого за своєю доброю волею, а не через необхідність. Світ не однорідний, а представлений безперервним ланцюгом істот, які піднімаються до Бога. Особливе місце в цьому ланцюгу займає людина - малий світ ("мікрокосм"). Людина розумна душею і свободою волі. Душа нематеріальна, безсмертна і вільна в своїх рішеннях. Суб'єктивно людина діє вільно, але все, що вона робить, робить через неї Бог. Своїм одвічним рішенням Бог одних людей вибрав для спасіння і блаженства в майбутньому житті, інших - для осудження на вічні муки в пеклі.
Важливу роль в поглибленні ідей Біблії відіграв Фома Аквінський (1225-1274 pp.), який розробив християнську доктрину права і держави. Він стверджував, що державна влада походить від Бога, а її метою є досягнення загального блага членів держави, забезпечення умов для їх розумного і гідного життя. При цьому Аквінський протиставляв політичну монархію (тобто політичну форму правління на засадах законів і для "загального блага") тиранії (тобто правлінню в інтересах самого правителя в умовах беззаконня) і обгрунтовував право народу на повалення тиранії.
Суттєве значення в розвитку християнських концепцій прав людини мало вчення Фоми Аквінського про природний закон, який на його думку наказує всім людям прагнути до самозбереження і продовження роду, шукати істину і справжнього Бога, поважати гідність кожної людини. Це положення про божественну за своїм першоджерелом гідність всіх людей і природ не їх право на цю гідність було значним внеском Фоми Аквінського, і в цілому християнського гуманізму, в концепцію невід'ємних природних прав людини.
Визнаючи природні права людини Дуне Скот (бл. 1265-1308 рр.) вважав, що вони, як і все на світі, повністю залежать від Бога. Люди, на його думку, не здатні збагнути дії Бога, оскільки він володіє абсолютною свободою вибору. Він міг би, наприклад, створити зовсім інший світ або зовсім його не створювати. А звідси, він міг би дати людям зовсім інші закони, права та норми поведінки, ніж ті, які він їм приписав.
Взагалі ж, в середні віки, у поглядах мислителів на права і свободи людини, відбувається заміна поляризації правосуб'єктності вільного і безправ'я раба на більш розгалужену і деталізовану структуру права і правових відносин між людьми відповідно до станово-ієрархічного принципу побудови і функціонування феодального ладу в цілому. Відповідно до правового і політичного значення того чи іншого стану в соціальній структурі суспільства почали визначатися і його права. Тобто, різні соціальні статуси обумовлювали і різні рівні (кола) прав - привілеїв людей у загальній піраміді феодальної системи права -привілею. Принцип правової рівності (і, відповідно, право як таке) став поширюватися на ширше (ніж раніше) коло людей і відносин, але згідно з їх становою диференціацією і обмеженістю. Права людини на цьому історичному етапі розвитку залишаються різними за змістом і обсягом правами - привілеями членів різних станів.
Але все ж таки ідея загальної рівності людей, яка виникла в стародавні часи, зовсім не зникла. Вона продовжувала розвиватися далі з різних позицій, у нових формах і напрямах у творчості світських і релігійних авторів середньовіччя. Тому в контексті історії прав людини потрібно відзначити певний змістовий зв'язок, логіку послідовності і момент розвитку в ланцюгу багатьох актів цього періоду. Серед них слід виділити "Велику хартію вольностей 1215", яка з'явилася в Англії. В ній проголошувалися як права і свободи окремих станів і інститутів (графів, баронів, лицарства, міського населення, церкви та ін.), так і ті, які стосувалися широкого кола людей. Наприклад, ст. 41 надавала право усім купцям, у тому числі й іноземним, вільно і безпечно виїжджати з Англії і в'їжджати в Англію, і перебувати і їздити по Англії "як по суші, так і по воді, для того, щоб купувати і продавати без усіляких незаконних мит". Особливе місце займала ст. 39 Великої хартії, в якій передбачалося, що "жодна людина вільна не буде оштрафована, або запроторена у в'язницю, або позбавлена володіння, або оголошена поза законом, або вигнана, або будь-яким (іншим) способом знедолена, і ми не підемо на неї і не пошлемо на неї інакше, як на підставі законного вироку рівних їй за законом країни". Близька до цієї статті і стаття 40: "нікому не будемо продавати права і справедливості, нікому не будемо відмовляти в них". Велика хартія вольностей традиційно вважається першим правовим документом, в якому закладено основи концепції прав людини, створено передумови для подальшого утвердження свободи і панування закону в житті суспільства.
Одним з видатних мислителів середньовіччя був Пікколо Макіаосллі (1469-1527). У своїх поглядах на права та свободи особи він відходить від середньовічних уявлень про залежність людини від Бога та обґрунтовує свою концепцію про те, що людина на половину залежить від своєї долі, а на половину від своєї активності, творчості, вміння подолати перешкоди, тобто від свого таланту. Макіавсллі розглядає розвиток держави шляхом зміни двох форм державного правління:
а) спочатку абсолютна влада монарха, завданням якої є об'єднання і перетворення феодальної роздробленості на централізовану державу;
б) наступний етап розвитку державності в нових умовах - республіка.
Для вирішення завдань першої форми державності, на думку Макіавеллі, монарх не повинен зважати на свої обіцянки. Він має хитрістю заплутати тих, хто вірить в ного порядність. Завжди слід бути відважним, як лев, і хитрим, як лисиця. Монарх повинен діяти за принципом: "Мета виправдовує засоби".
Після того, як буде досягнуто централізації держави, усунуто абсолютний вилив церкви, що відповідало інтересам буржуазії та утверджувало нові капіталістичні виробничі відносини, Макіавеллі вважав за необхідне перейти до наступного ступеня державності, де державною формою правління повинна бути республіка. Тільки за умови існування цієї форми держави свобода і недоторканність людини набувають позитивного змісту: закріплюється в нормативно-нравовнх актах формальна рівність, недоторканність економічної, політичної, соціаль-
ної, культурної та особистої свободи. Як ідеолог буржуазії, Ма-кіавеллі закликав додержуватися недоторканності
Loading...

 
 

Цікаве