WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Політичні вчення Стародавньої Індії - Реферат

Політичні вчення Стародавньої Індії - Реферат

а й способи їх подолання. Тому, називаючи перемогу над почуттями найважливішою умовою справжнього лідера, вона відразу ж говорить, що перемогти шкідливі гени можна або самостійно, через наполегливе вивчення політичної науки (принагідно зазначу, що Артхашастра політичну науку вважає найвищою з усіх, які тоді існували, тобто вищою за право, економіку і навіть філософію) і самовиховання. Якщо ж навіть це не допомагає, тоді особлива роль у приборканні почуттів відводиться міністрам лідера, у яких є два основні способи примусити свого лідера жити не почуттями, а справою. Це або переведення уваги лідера з власних почуттів на державні справи, або просто тримання його в постійному тимчасовому цейтноті, коли на емоції і почуття просто не залишається часу.
Тобто тут виникає вже ключова роль міністра. І тому найважливіший розділ Артхашастри називається Призначення міністрів.
Призначення міністрів
Чи можна призначати міністрами людей, з якими ти разом учився? Відповідь негативна. Рано чи пізно, говорить Артхашастра, колишні товариші по навчанню замучать і лідера, і один одного тією фамільярністю.
Чи можна призначати міністрами тих, з ким разом, кажучи сучасною мовою, вдавався до якихось надмірностей або мав якісь спільні таємні справи? Відповідь негативна. Той, хто знає слабкі чи таємні сторони лідера, рано чи пізно, швидше за все, ними скористається.
Чи можна, питає Артхашастра, призначати міністрами людей відданих? Відповідь, як не дивно, знову-таки негативна. А все тому, що, на її думку, відданість, як сказали б сучасні соціологи, має негативну кореляцію з розумом. А простіше кажучи, чим відданіша людина, тим вона, як правило, дурніша. Вади ж дурості, як правило, переважають всі переваги відданості.
Чи можна призначати людей абсолютно прагматичних і таких, що реально довели (мабуть, перш за все, фінансово) свою користь лідерові? Знову ні. Причому цього разу - без пояснень.
Артхашастра сформулювала великий принцип ставлення влади до опозиції, який чомусь потім, через півтори тисячі років, приписали Нікколо Маккіавеллі, хоча той лише майже повністю його повторив. А саме - влада ніколи не повинна лякати своїх опонентів, а має або підкуповувати їх і схилити до співпраці, або відразу без погроз і моралей одномоментно знищити їх чи фінансово, чи юридично, чи фізично.
Давши таку пораду, Артхашастра з чистою совістю переходить безпосередньо до обов'язків лідера, присвячуючи їм, знову-таки, цілий розділ.
Обов'язки лідера
Першу восьмушку він повинен займатися заходами з безпеки країни, а також її бюджетом.
Другу - розглядом конкретних скарг громадян.
Третю - вивченням законів своєї країни, суміщаючи це з їжею. (Нічого не змінюється в підмісячному світі. Мабуть, правителі завжди погано знали закони своєї країни. І завжди їх вивчали між ділом, під гарну закусь).
Четверта - поточні фінансові й кадрові питання.
П'ята - нарада з радниками.
Шоста - продовження нарад і консультацій.
Сьома - робота з силовиками з конкретних проблем.
Восьма - обговорення геостратегічних і геополітичних аспектів і доктрин.
Потім перерва на молитву, і після цього до половини ночі прийом працівників своєї адміністрації.
Потім ще консультації з духовним вчителем, короткий сон і, власне, можна вже приступати знову до денних обов'язків.
А із загальних порад Артхашастра чомусь виділяє тільки одну: ніколи не змушуйте чекати в приймальні тих, хто має до вас реальну справу. Справи ж треба розглядати "у порядку їх важливості й терміновості". А "будь-яку термінову справу треба вислухати негайно і не відкладаючи". І лише такою "напруженістю в роботі досягаються її плоди і повнота матеріальних благ для моєї країни".
Висновки
Отже, Період з ІІ тисячоліття до першої половини І тисячоліття до н.е. дістає назву Ведійський. З посиленням суспільної нерівності людей очолює - "раджа", який спочатку обирається всім населенням а потім ця посада стає спадковою. Деяка роль належить народним зборам які поступово трансформуються у збори знаті. Специфіка суспільного ладу Стародавньої Індії полягала в розподілі людей за варнами - замкненими групами. Поділ людей на певні замкнені групи мав місце в Стародавніх Єгипті та Ірані, але в Індії станова замкненість жителів набула найзавершенішою форми.
У буддійській і джайнистской літературі стародавності описується високе положення багатих купців, що, усупереч розпорядженням дхармашастр, зараховувалися до варни кшатриєв, користалися великою владою, у тому числі й у суді.
Люди нижчих варн не можуть свідчити проти людей вищих варн. Показання "рабів, родичів і дітей" "ненадійні", і тому краще до них не прибігати. При розбіжності між відмінним і гарним свідком перевага повинна бути віддана показанням відмінного і т.д.
Офіційна наука брахманів - брахманізм - зустріла реакцію в новій релігії буддизмі. Стародавня Індійська держава виникає як рабовласницька. проте в праві відсутне чітке розмежування положення людей і рабів. Це мало свій прояв у тому, що закони говорили більш чітко положення каст ніж відмінність у положенні вільних і рабів. Праця рабів не набула вирішального значення в економіці стародавньої Індії. Суттєвою особливістю рабства у стародавній Індії було законодавство, що обмежувало свавілля власників по відношенню до рабів.
Приблизно в ІІ ст. до н.е. появляється відомий політико-правовий пам'ятник - "Закони Ману". В цьому документі поділ населення держави на касти найшло дальше закріплення. Але визначна роль надається брахманам, їх прав в питаннях встановлення, тлумачення і захисту законів. Навіть цар за своїм статусом повинен перш за все поважати брахманів, слухатися їх порад і повчань, вчитись у них знанню Вед, я потім уже стояти на стражі встановленої системи.
Нерівність прав і обов'язків членів різних каст включає і їх нерівність перед законом в питаннях проступків і покарання. В цьому питанні брахмяни користувались певними превілеями.
Основна посадова особа - цар. Посада ця спадкова. Ще за свого життя цар призначає одного з своїх синів (не обов'язково старшого). Цар має законодавчу владу, виконує управління, є верховним суддєю, главою фіскальної адміністрації. Оскільки при царському дворі частими випадками були заколоти то особливу уваги приділяють охороні царя.
Список використаної літератури:
1. Бодуен Ж. Вступ до політології. - К., 1995.
2. Брегеда А.Ю. Політологія : Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. - К., 1999.
3. Гелей С., Рутар С. Основи політології. - Львів, 1996.
4. Лазоренко О.В., Лазоренко О. О. Теорія політології: Навч. посібник. - К., 1996.
5. МакарчикВ.С. Історія держави і права зарубіжних країн. К.:2000, стр. 19-25.
6. Мудрак І.Д. Історія держави і права зарубіжних країн. Ірпінь, 2001. Ч.1. стр. 18-69.
7. Муляр В.І. Політологія. Курс лекцій. - Житомир, 1999.
8. Піча В.М. Соціологія. Загальний курс. - К., 2000.
9. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн. К.: Вен турі, 1995. стр. 92-95
Loading...

 
 

Цікаве