WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Право першої половини XIX ст. - Реферат

Право першої половини XIX ст. - Реферат

Право першої половини XIX ст.
Перша половина XIX ст. була останнім етапом офіційного існування української правової системи, дії українського законодавства, інших юридичних норм, які раніше визнавались Російською імперією.
У 1840-1842 pp. на території України, що входила до складу Росії, було введено в дію "Свод законов Российской империи". Це призвело до уніфікації системи джерел права, що діяли в Україні, і виключило застосування норм попереднього права. В той же час у всіх районах України глибоко шанувалися звичаї. Тому як джерело права норми звичаєвого права не були викорінені до кінця періоду, який досліджується.
Кодифікація права. Всі роботи по кодифікації українського права проводилися паралельно та з огляду на кодифікацію права Російської держави.
ифщійний привід кодифікації місцевого права України пов'язувався з необхідністю упорядкування норм, що діяли в Лівобережній і Правобережній Україні, а також максимально наблизити правові системи України і Росії шляхом поширення на Україну загальноімперського законодавства. Загальне керівництво кодифікаційними роботами з 1804 по 1808 pp. здійснював М.Сперанський. Головою Української кодифікаційної комісії був граф П.Завадовсь-кий. Групу кодифікаторів права Правобережжя очолював А. Повстанський, Лівобережжя - Ф.Давидович. Їх зусиллями були складені "Свод местных законов губерний и областей, присоединенных от Польши" та "Собрание гражданских законов, действующих в Малороссии" ("Собрание малороссийских прав 1807 г.").
"Собрание малороссийских прав" стало першою в Україні систематизованою збіркою реально діючих норм цивільного права. Наприкінці 1807 p. його відредагований примірник було передано для перевірки у II експедицію кодифікаційної комісії, де він і залишився на довгі роки.
У 1826 р. "Комиссию составления законов" перетворено у друге відділення власної його імператорської величності канцелярії, яке повинно було постійно займатися кодифікаційними роботами. Результатом діяльності відділення стали "Полное собрание законов Российской империи", публікація якого почалася у 1830 р., та "Свод законов Российской империи", що почав виходити з 1833 p. У 1830-1833 pp. у складі відділення працювала група під керівництвом І.Даниловича, яка підготувала "Свод местных законов западных губерний") (Правобережної України та Білорусії). У 1838 p. проект Зводу затвердила Державна рада, але юридичної сили чинного джерела права він так і не набув- За своїм характером Звід був збіркою цивільного матеріального та процесуального права.
У процесі запровадження єдиної правової системи на усій території Російської імперії на Україну в 1840-1842 pp. було поширено загальноімперське цивільне та кримінальне законодавство. При підготовці другого видання "Свода законов Российской империи'' у 1842 р. було затверджено до включення в 10-й том Зводу ряду норм "Свода законов западных губерний" для застосування їх лише у Чернігівській та Полтавській губерніях.
На Правобережну Україну поширювалося виключно російське законодавство. У двох зазначених губерніях законом допускалася дія норм місцевого цивільного права, але лише тих, що увійшли до "Свода законов Российской империи". Таких норм налічувалося 53 з 3979 статей.
Цивільне право. З розкладом феодалізму і загостренням класових суперечностей у кінці XVIII і початку XIX ст. значна частина земельних наділів вільних селян і козаків перейшла до поміщиків. У 1828 p. право власності козаків на землю було обмежено. Іменним наказом заборонявся продаж землі, що належала козакам на правах власності. Зміст цієї заборони був дещо змінений у 1845 p.
Виходячи з правової традиції, на Правобережжі допускалося право власності дворян-татар (нехристиян) на кріпаків, придбаних до введення загальноросійського законодавства. Право дворян розпоряджатися нерухомою власністю не мало обмежень. Кріпосний стан селян визначався не тільки положеннями, закріпленими у "Своде законов Российской империи", а й сеймовими постановами про пожалування селян, а також судовими рішеннями. Звід встановлював на Правобережній Україні більш високий вік настання дієздатності.
Політику лавірування царський уряд здійснював у Правобережній Україні, де поміщиками переважно були поляки, прямо чи побічно пов'язані з польським національно-визвольним рухом. У 1848 p. було проведено інвентаризацію їх земельних володінь. Інвентарні правила визначали розміри селянських господарств, форми взаємовідносин між селянами і поміщиками. Зафіксовані інвентарними правилами земельні наділи, формально не підлягали змінам.
У першій половині XIX ст. деяка своєрідність у договірних відносинах в Україні порівняно з Росією полягала у наданні власникам вотчин права продавати свої вотчини тоді, коли вони за договором чи судовим рішенням перебувають у тимчасовому володінні третіх осіб.
Укладення шлюбу передбачало договір між двома сторонами, усний чи письмовий. Шлюб вважався законним, якщо додержувалися усі обряди весільного процесу, які не завжди збігалися з церковним обрядом. Крім так званих законних шлюбів з церковним вінчанням, в Подільській, Київській та Волинській губерніях існував шлюб "на віру", по суті, цивільний шлюб. Тут жінка була рівноправною з чоловіком.
Кримінальне право. Основними джерелами кримінального права в Україні стали 15-й том Зводу законів (1832 р.) та введене у дію з 1846 р. Уложення про покарання кримінальне та виправне (1845 p.). Поняття злочину у Зводі визначалося як заборонена законом дія під загрозою покарання, в Уложенні - як дія, що полягає "на недоторканість прав власті верховної й установлених нею властей, або ж на право і безпеку суспільства або приватних осіб". Злочинні дії поділялися на тяжкі злочини, звичайні злочини та проступки. Відповідальність встановлювалася при наявності як умислу, так і необережності.
За вчинення політичних злочинів Уложення встановлювало рівні міри покарання незалежно від стадій злочину, а також ступенів співучасті. Перелік складу злочинів значно розширився. Уло-ження передбачало нові види злочину, серед яких особливо визначалася участь селян в антикріпацьких виступах, а робітників - у страйках. Вони розглядалися як політичні злочини.
Метою покарання в першу чергу ставало залякування, про що свідчить наявність великої кількості санкцій із смертною карою, а також введення нерозмірне суворих покарань. Система покарання складалася з 35 видів - від смертної кари до догани.
У 1832 p. був прийнятий "Свод учреждений и уставов о содгржащихся под стражей и о ссыльных" - перший документ загальноросійського тюремного законодавства, яким регламентувалися такі види покарань, як заслання, каторга, тюремне ув'язнення.
Судочинство. Царським указом від 15 квітня 1842 р. в Чернігівській і Полтавській губерніях було введено російське законодавство з судочинства. З цього часу на усю територію України були поширені єдині загальноросійські джерела процесуального права.
У своїх діях судові та поліцейські органи керувалися Х і XV томами Зводузаконів, а також Сільським судовим статутом 1839 p.
У провадженні кримінальних справ особливу роль відігравала поліція, яка здійснювала слідство та виконувала вироки. Кримінальна справа починалася за доносом або ініціативою прокурорів, стряпчих чи поліції. Судового слідства не було. Справа докладалася одним з членів суду або секретарем. Як правило, свідки чи експерти у суд не викликалися. Обвинувачений був не суб'єктом, а об'єктом процесу. Звід закріплював систему формальних доказів. При недостатній кількості доказів суд не оголошував вирок, а залишав підсудного під підозрою, що для селян і міщан інколи закінчувалося виселенням до Сибіру. Злочини проти держави та віри розглядалися у спеціальних судах, утворених за указом царя.
Справи селян, замішаних у виступах проти поміщиків, які були придушені військовими командами, розглядав військовий суд в особливому порядку.
Дрібні кримінальні справи (крадіжки до 20 крб., легкі побої, пияцтво тощо) вирішувалися у скороченому порядку поліцейськими чиновниками.
Закон надавав право поміщикам здійснювати "розправу за маловажні злочини, учинені поміщицькими селянами".
Loading...

 
 

Цікаве