WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Господарство франків кінця 5 – початок 6 ст. - Реферат

Господарство франків кінця 5 – початок 6 ст. - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Господарство франків кінця 5 - початок 6 ст."
ПЛАН
Вступ
1. Соціально-економічні умови держави франків
2. Феодальне господарство франків
3. Землеволодіння держави франків
4. Формування феодального суспільства
Висновок
Використана література
Вступ
На величезній території Римської імперії була розсіяна безліч варварських племен: готи, франки, бургунди, аламани, англосакси й ін.
Римляни все частіше використовували германців як найманих солдатів і поселяли їх на своїх границях. У V ст. вищі звання римських магістратів стали носити вожді варварських племен, що очолювали союзні Риму армії, що уклали угоду про перехід під владу Рима.
Занепад імператорської влади, все зростаюча непопулярність римського правління створювали сприятливі умови королям-союзникам Рима для розширення повноважень, для задоволення їхніх політичних претензій. Вони часто з посиланням на імператорське доручення привласнювали всю повноту влади, стягували податки з місцевого населення й ін.
Вестготи, наприклад, оселені Римом як своїх федератів у 412 році в Аквітанії (Південна Франція), згодом розширили територію свого Тулузького королівства за рахунок територіальних завоювань, визнаних у 475 році римським імператором. У 507 році це королівство було скорено франками. У 476 році влада в Західній Римській імперії була захоплена одним з варварських воєначальників Одоакром. Він був убитий у 493 році засновником королівства остготів Теодоріхом I, що установили своє одноособове правління у всій Італії. Це королівство упало в 555 році. Виникали і поглиналися в результаті кривавих воєн, міжусобиць і інші "племінні держави" варварів.
Але особливу роль у Західній Європі призначено було зіграти салічним (приморським) франкам, що входили в союз німецьких племен, що склався в III ст. на північно-східній границі Галлії, провінції Римської імперії.
Салічні франки, на чолі зі своїм вождем Хлодвігом (481- 511 р.), у результаті переможних воєн у Галлії, іноді в протиборстві, іноді в союзі з Римом, створюють велике королівство, що простиралося до 510 року від середньої течії Рейну до Піренеїв. Хлодвіг же, затвердившись як представник римського імператора, стає володарем земель, володарем єдиного, уже не племінного, а територіального королівства. Він здобуває право диктувати власні закони, стягувати податки з місцевого населення й ін.
1. Соціально-економічні умови держави франків
Держави, що утворилися на території Римської імперії, були дофеодальними. Вони характеризуються одночасним існуванням у них у тих або інших формах трьох укладів - первісного, рабовласницького і феодального.
У дофеодальній державі продовжують існувати рабовласники і раби. Зародження феодальних відносин веде до виникнення класу феодалів і феодально залежного населення. Проте основна маса населення, особливо на початку існування дофеодальної держави, складається з вільних. З розвитком феодального укладу рабовласники вливаються у клас феодалів. Стосовно ж рабів і вільних селян, то вони переходять у ряди залежного населення.
У політичному ладі дофеодальної держави збереглися деякі риси родоплемінних союзів. Дофеодальна держава являла собою з'єднання ряду земель, що перебували на різних стадіях суспільно-економічного розвитку. Глава дофеодальної держави був переважно військовим вождем. Його адміністративні і судові повноваження були обмежені. Протягом тривалого часу у такій державі зберігається інститут виборної королівської влади. Діяльність глави держави спрямовувалась радою, що складалася із представників родоплемінної знаті і найближчих дружинників. У дофеодальній державі існували у різних формах народні збори. Припинення їх діяльності здійснювалось, як правило, уже у феодальний період.
2. Феодальне господарство франків
Феодалізм є суспільно-економічною формацією, що замінює рабовласницьку. Головною і домінуючою галуззю феодальної економіки є сільське господарство. Тому панівним класом у феодальному суспільстві є клас, який зосереджує у своїх руках право власності на землю - клас землевласників. Визначальними ознаками феодалізму є: панування натурального господарства, наділення безпосереднього виробника засобами виробництва взагалі і землею зокрема, особиста залежність селянина від землевласника.
Феодальному способові виробництва властиві низький стан техніки, незначний розподіл праці, слабкий розвиток обміну, а також поєднання сільськогосподарського виробництва з домашнім ремеслом.
Феодальний порядок характеризується злиттям поняття власності з верховною владою (суверенітетом): власник землі має всі, або частину прав, сукупність яких складає суверенітет, який у даний час належить державі. Територія розділена на володіння, які називають по різному (сеньйорії - у Франкції, менор - в Англії). У кожному з них править свій сеньйор, лорд, якому підкоряється населення його володіння. На користь цього ж володільця (а не короля) населення відбуває різного роду повинності. Основною формою повинностей є феодальна рента, яка складається із трьох видів: відробітної ренти (панщини), продуктової ренти (або натурального оброку) і грошової ренти (грошового оброку).
Феодальні власники (сеньйори, лорди) залежать не тільки від короля, але й один від одного. Така залежність наступає тому, що кожен земле володілець одержував своє володіння від іншого, а тому залежав від останнього.
Зберігаючи свої загальні риси, феодалізм проте, набував в окремих країнах Європи особливих рис у залежності від місцевих умов його розвитку.
Не дивлячись на ієрархічну феодальну залежність усього населення, власне, у середньовіччі розвинулась свобода у повному розумінні цього слова.
Реальна свобода - це одночасно свобода і соціальна, і особиста. Особиста свобода - це свобода від суспільства, точніше від держави і подібних їй примусових, громадських об'єднань. Проте свобода людини є відносною, адже не існує абсолютної свободи. Разом з тим, головним у свободі людини, є свобода переконань - релігійних, моральних, наукових, політичних та їх політичного вираження у слові, друці, в організованій громадській діяльності.
У феодальному суспільстві зародилася свобода тіла. Адже барони не тільки пани, але й одночасно васали. Їх стосунки із сюзерном визначаються договором і звичаєм, а не волею монарха. На своїй території вони самі здійснюють права монарха над своїми кріпаками і, навіть, вільним населенням. Їх особистість захищена від волі монарха, їх не можна ображати. Вони, навіть, мають право вести війну проти монарха. Під час коронації, наприклад, англійських королів, коли
Loading...

 
 

Цікаве