WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Державотворчі процеси 1994-2001 рр. - Реферат

Державотворчі процеси 1994-2001 рр. - Реферат


Реферат на тему:
Державотворчі процеси 1994-2001 рр.
ПЛАН
Вступ
1. Основні українські державотворчі процеси 90-х років ХХ ст.
2. Головні події 1994-2001 років в державотворенні
Висновки
Використана література
Вступ
Історія держави і права України, багатовікової боротьби її народу за створення своєї національної державності показує, що ця боротьба відбувалася у виключно складних умовах. Доводилося постійно протидіяти прагненню агресивних сусідів запровадити на території України колоніальний режим, ліквідувати не тільки паростки української національної державності, але навіть таке державне утворення, як українська козацька республіка і держава Богдана Хмельницького.
Українська національна державність бере початок від могутньої середньовічної східнослов'янської держави - Київської Русі.
Ідея розбудови української національної державності розвивалася одночасно із формуванням української народності. Вже Данила Галицького сучасники не без підстав називали "українським королем".
У боротьбі з підступними намірами Литви та Польщі, зазіханнями кримського хана формувалася й міцніла козацька держава - Запорізька Січ. Вона й до сьогоднішніх днів зберігається у пам'яті народній як символ української державності, яскравий взірець української державної ідеї, зразок самореалізації народної волі.
Новий спалах боротьби та, на жаль, тільки тимчасові перемоги у відродженні української національної державності почався після Лютневої демократичної революції 1917 p. Важливою віхою на цьому шляху стало проголошення Української Народної Республіки у листопаді 1917 p. Але процес розбудови незалежної демократичної держави був припинений тоталітарним радянським режимом. Сім десятиріч Україна входила до складу колишнього Союзу РСР. її державність в цей період мала переважно формальний характер.Лише у 1991 p. Україна остаточно стала незалежною державою. Перебудовуються державні структури, формується нове де-мократичне право, прийнято Конституцію суверенної України. На політичній карті світу з'явилася нова незалежна країна європейського рівня, визнана майже 140 державами.
Останньою віхою державотворчих процесів називають період 1994-2001 рр.
1. Основні українські державотворчі процеси 90-х років ХХ ст.
Здобувши незалежність, народ України розпочав активну діяльність по створенню своєї демократичної правової держави.
Незалежність України відкрила широкі можливості для створення власного демократичного державного апарату, без втручання в цей процес сторонніх сил, з усуненням залишків командно-адміністративної системи управління.
До 1996 року розбудова державного апарату першу стадію практично пройшла. Її можна умовно визначити такими подіями: проголошенням незалежності України 24 серпня 1991 p., підписанням 8 червня 1995 p. Президентом України Л.Кучмою і головою Верховної Ради України О.Морозом Конституційного договору, покликаного усунути кризовий стан влади в країні.
На першій стадії створення нового державного апарату України одним з важливих моментів стало прийняття Закону від 14 лютого 1992 р. про внесення змін і доповнень у Конституцію України. Було зроблено спробу більш чітко розмежувати повноваження між законодавчою, виконавчою і судовою владою. Були також затверджені символи України як незалежної держави: Державний герб, Державний прапор і Державний гімн.
За Конституцією єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада - представницький орган, депутати якого обираються населенням на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні. Верховна Рада правомочна розглядати і вирішувати будь-які питання, не віднесені до компетенції органів державної виконавчої або судової влади. Ті ж них які не є такими, вирішуються виключно всеукраїнським референдумом. Порядок призначення, підготовки, проведення референдуму, порядок визначення його результатів передбачено Законом України від 3 липня 1991 р. "Про всеукраїнський і місцеві рефе-рендуми".
Склад Верховної Ради - 450 народних депутатів, правовий статус яких визначався Законом України "Про статус народного депутата України"*.
Порядок роботи Верховної Ради України визначався її регламентом, прийнятим українським парламентом 27 липня 1994 p. Верховна Рада працювала сесійно. Для організації її роботи утворювалась Президія.
З метою здійснення законопроектної роботи, попереднього розгляду і підготовки питань, віднесених до відання Верховий Ради, а також сприяння втіленню в життя законів та підзаконних актів, контролю за діяльністю державних органів і організацій Верховна Рада обирала з числа народних депутатів постійні комісії. їх організацію і діяльність регламентував Закон "Про постійні комісії Верховної Ради України".
Уособленням виконавчої влади стали Президент і Кабінет Міністрів. Президент - главою держави і виконавчої влади в республіці. Його повноваження визначили Конституція і закон "Про Президента України". Президент обирався на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні строком на 5 років.
Невід'ємною умовою побудови демократичної правової держави, втілення в життя верховенства права є проведення судово-правової реформи, головне завдання якої - становлення сильної, незалежної при здійсненні своїх функцій судової влади. У квітні. 1992 p. Верховна Рада схвалила Концепцію судово-правової реформи. Незабаром після її схвалення Верховна Рада прийняла закони "Про Конституційний Суд України", "Про статус суддів", "Про організацію судового самоврядування". Судове самоврядування розглядається як одна з найважливіших гарантій забезпе-чення незалежності судів і суддів. Отже, в Україні було зроблено певні кроки в напрямі становлення судової влади.
Найважливою умовою досягнення мети судово-правової реформи є й також удосконалення організації та діяльності попереднього слідства, прокуратури, адвокатури, чітке визначення компетенції Міністерства юстиції, Міністерства внутрішніх справ. Служби безпеки та їх органів на місцях. Цьому завданню підпорядковано, зокрема, закони: від 5 листопада 1991 р. "Про прокуратуру", від 19 грудня 1992 р. "Про адвокатуру", від 25 березня 1992 р. "Про Службу безпеки України", від 18 лютого 1992 р. "Про оперативно-розшукову діяльність".
У процесі розбудови державного апарату створювалась правова база реформування місцевої влади. У березні 1992 p. був прийнятий Закон "Про місцеві Ради народних депутатів, місцеве і регіональне самоврядування" Ним діяльність Рад обмежувалася здійсненням функцій місцевого та регіонального
Loading...

 
 

Цікаве