WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Значення поділу володіння на незаконне, добросовісне та незаконне недобросовісне - Реферат

Значення поділу володіння на незаконне, добросовісне та незаконне недобросовісне - Реферат

числі на підставі договору чи закону. Таке володіння завжди підлягало захисту, оскільки опиралося на правову основу (правовий титул). На думку представників наведеної теорії, захисту підлягає тільки титульне володіння, тобто таке, яке основане на праві. Безтитульне володіння(без правової підстави) захищатися не повинно.
Зазначені теорії існують уже багато віків. Поки що ніякого компромісного рішення не прийнято. Зазначені наукові течії позначилися і на сучасному приватному праві. В одних країнах інструмент, який дається працівникові для виконання ним робочих функцій, автомашина підприємця, якою керує найманий водій, визнаються володінням. Безперечно, таке володіння підлягає захисту. В інших країнах володінням визнається лише фактична наявність речі у певної особи, яка вважає останню своєю, тобто вона належить їй на праві власності. Але насправді дана особа права власності чи будь-якого іншого права не має. Смисл розбіжностей цих теорій в сучасних умовах полягає у тому, що безтитульному володінню надається правовий захист. Противники вказаної теорії дорікають їх прихильникам: ви захищаєте крадіїв. Між тим інколи виникає необхідність надати захист тому володільцеві, який не має право на нього. Одним словом, це - тривала і складна дискусія. Нас же цікавить володіння за чинним цивільним законодавством.
Цивільний кодекс УРСР такого інституту не знав. Його позиція була не чітка. З одного боку, цей Кодекс володіння як такого не визнавав. З іншого - він не міг не рахуватися з тим, що у реальному житті володіння таки було. Так, ст. 144 (вилучена) проголошувала: власник має право витребувати своє майно з чужого незаконного володіння (курсив -- М.М.). Зазначену норму повторив Закон УРСР від 7 лютого 1991 р. "Про власність". Отже, цивільне законодавство України визнавало наявність незаконного володіння. Оскільки є незаконне володіння, то є й законне. Цивільний кодекс УРСР у ст. 145 і у ст. 148 передбачав: законне володіння може бути добросовісним і недобросовісним, їх режим різний.
Стаття 387 нового Цивільного кодексу України ще чіткіше і конкретніше окреслила цю норму: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Володіння як такого не було, але було законне і незаконне володіння. Незаконне, у свою чергу, поділялося на добросовісне і недобросовісне. Новий ЦК також визнає наявність добросовісного і недобросовісного володіння (ст. 388 і ст. 390). Більше того, ст. 387 ЦК підкреслює: незаконне володіння - це володіння без відповідної правової підстави, тобто те саме безтитульне володіння. Дану норму запам'ятаємо. Вона матиме значення для подальших міркувань.
Передусім слід з'ясувати, чи має сучасна реальність це саме безтитульне володіння, тобто володіння, яке не опирається на будь-яку правову основу. На дане запитання потрібно відповісти ствердно. Таке володіння є і воно визнане ЦК. Так, ст. 344 "Набувальна давність" у ч. 1 проголошує: особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (надувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом (курсив - М.М.). Постає запитання: який правовий режим цього майна до набуття права власності на нього. Ця ж стаття містить відповідь - володіння, набуте добросовісним заволодінням. Останнє має місце тоді, коли той, хто володів, не знав і не міг знати, що він заволодів чужим майном. ЦК не уточнює, яким чином сталося вказане заво-лодіння. Важливо, щоб було добросовісним. Отже, безтитульне володіння є.
Ще один приклад. Стаття 658 ЦК проголошує: право продажу товару, крім випадків примусового продажу, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, то покупець набуває права власності лише у разі, якщо власник не має права вимагати його повернення. З'ясуємо, у яких випадках власник не може витребувати своє майно від володільця. Стаття 388 ЦК такими визнає: якщо майно набуте безоплатно у особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. Якщо ж майно добросовісним набувачем набуте за плату, то власник має право його витребувати лише у випадках, визначених ч. 1 ст. 388 ЦК. Це такі випадки:
1) майно загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) майно викрадене у власника або у особи, котрій він передав це майно у володіння;
3) майно вибуло з володіння власника, якому він передав дане майно у володіння, не з їх волі іншим чином.
У інших випадках власник не може витребувати своє майно у володільця-власника. Постає питання: який же статус особи, котра з тих чи інших підстав заволоділа майном власника, але останній відповідно до закону не має право на його витребування. Стаття 658 ЦК проголошує: коли продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності, якщо власник цього майна не може його витребувати з чужого незаконного володіння відповідно до ст. 388 ЦК.
У ст. 658 ЦК йдеться тільки про продаж товару, продавець якого не є його власником. Про будь-яке інше відчуження товару, відчужувачем котрого є не власник даного майна, зазначена стаття не згадує. З цього випливає, що правило ст. 658 ЦК на інші випадки відчуження товару не власником не поширюється. Який же правовий статус набувача майна, відчужувачем якого була особа, котра не була його власником і права на відчуження не мала. Під дію ст. 388 вказані випадки не підпадають. Хто вони ці набувачі? Вони - володільці, добросовісні володільці і потребують захисту свого володіння, яке не грунтується на правовому титулі.
Проте зазначена проблема полягає не тільки в цьому. За ст. 658 ЦК, як кажуть, не сходяться кінці з кінцями. Чому покупець майна, придбаного у продавця, який не був власником останнього і не мав права його продавати, відповідно до ст. 388 ЦК може стати власником цього майна. На якій підставі ЦК визнає такого покупця власником чужого майна. Новий ЦК відмовився від принципу стародавнього римського приватного права, за яким ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам. ЦК визнав право власності названого покупця з нічого. Правової підстави для такого визнання немає. Вказаний покупець є лише володільцем цього майна, але не власником (добросовісним володільцем, але володільцем без правової підстави, тобто безтитульним володільцем).
Отже, новий ЦК, ринкова реальність визнають наявність незаконного володіння. Незаконного - значить, безтитульного, тобто (ще раз наголошуємо) без правової підстави. Це володіння особи, котра володіє чужим майном
Loading...

 
 

Цікаве