WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Рабовласницька держава і право країн Стародавнього Сходу - Реферат

Рабовласницька держава і право країн Стародавнього Сходу - Реферат

позову і позбавлення посади за зміну вже винесених судових рішень. Ст. 14.)
Розділ другий присвячений врегулюванню проблем власності, володіння, які встановлюють покарання за грабунок, крадіжку чужого майна та ін.
Розділ третій присвячений шлюбу сім'ї, успадкуванню. В ньому розглядаються питання про форми та умови укладення шлюбу, про умови допустимості багатожонства, розлучення, про майнові та особисті взаємовідносини подружжя, батьків і дітей.
Четвертий розділ - це норми, які передбачають злочини проти особи та відповідальність за них, тобто присвяченні захисту особи, її життя, честі, здоров'я.
Останній розділ присвячений праці, умовам праці її оплати, знаряддям праці. Таким чином система Хаммурапі виглядає так:
1. Суд (5 статей);
2. Власність (121 стаття);
3. Шлюб і сім'я (69 статей);
4. Захист особи (19 статей);
5. Праця і знаряддя праці (68 статей);
Характерні риси права власності. Основними видами власності у Вавилоні була власність на землю, рабів, будівлі, нерухомі і рухомі речі. Розрізняють такі власності на землю:
1. Державна або царська.
2. Храмова.
3. Общинна.
4. Приватна.
5. Земля "Ілку".
Державною землею розпоряджався цар. Це були великі маєтки, які обробляли раби, або ділянки, які здавали в оренду за платню натурою чи грішми та ін. Прибутки з неї ішли у царську скарбницю. Він міг наділяти цією землею різних осіб - надавати її у власність, на правах користування і т.п.
Храмові землі належали храмам на правах колективної власності. Всі прибутки з цих земель надходили храмам. У свою чергу, храми часто практикували надання своєї землі в оренду, великім і дрібним орендаторам.
Общинна власність зберігалась поряд з самою общиною, чому сприяла необхідність спільного організованого користування водою для зрошування полів, прокладання по цій землі каналів, проведення осушувальних робіт общинну землю розподіляли між поселеннями де її ділили на дрібні ділянки - парцелли, які надавались для обробітку окремим сім'ям. Власність общини на землю була непорушною, як і на їх урожай.
Отже, відсутність приватної власності на землю є характерною рисою країн Стародавнього Сходу. Земля належала общинам, храмам, царям.
Зобов'язальне право. Зобов'язання у Вавилоні виникали з догорів та правопорушень. Договірне право було досить розвинутим. Існували ціла система договорів, що свідчать про високий ступінь розвитку обігу, товарно - грошових відносин, а також про значну роль лихварства, банків тогочасного суспільства. Для укладення договорів не вимагали дотримуватись якоїсь обрядовості. Переважала письмова форма угод і обов'язково при свідках. При укладенні де яких договорів вимагали ще й принесення клятва, яка підкріплювала непорушність угоди. Наприклад, при купівлі - продажу раба, обміні повинно бути 2-3 або більше свідків. Вони не ставили своїх підписів але їх імена зазначались у тексті угоди.
За не виконання договорів встановлювали різну відповідальність. У ранню епоху боржник, як правило, відповідав своєю особою і у випадку не виконання умов договору втрачав волю, ставав рабом. Така відповідальність в епоху першої Вавилонської династії збереглась тільки стосовно договору позики.
Купівля - продаж і обмін. Щодо договору купівлі - продажу, то в законнику Хаммурапі йому присвячено не багато статей. Угода укладалась в присутності свідків, в письмовій формі. У договорі фіксували волю сторін щодо передачі права власності. Акт передачі супроводжувався символічним доторком палички, про що зазначено у договорі. Щось подібне з'явилось у стародавніх римлян з їх символічним накладанням на річ палички - vindicta.
Предметом купівлі - продажу були рухомі та не рухомі речі: тварини, зерно, прикраси, поля, сади, будівлі, канали та ін.
Часто трапляються договори купівлі - продажу рабів. Ціни на рабів були різні - залежно від їх статі, віку, виучки, професії. В законах передбачені гарантії якості купленого раба, якщо протягом місяця після купівлі у раба виявиться хвороба, названа "бену" (очевидно епілепсія), то покупець може повернути раба і одержати свої гроші.
Часто трапляються акти продажу нерухомості з приводу боргів. Відомі також угоди щодо продажу - купівлі дітей.
Шлюб і сім'я, спадкове право. Шлюбному обряду передували укладення певної угоди між нареченим чи його батьком та батьком нареченої. Це були свого роду заручини. При цьому наречений вручав певну суму грошей - "тірхату", та шлюбний дарунок самій нареченій та її сім'ї - "біблу" (ст. 139, 159). Також допускали шлюб вільного за рабинею (ст. 170). Дітей від такого шлюбу вважали вільними, так само, як і від шлюбу вільної з рабом.
Спадкове право. Спадкування спочатку врегульовували звичаями а потім закон. Протягом тривалого часу у Вавилоні спадкоємцями визначали тільки синів. А дочок покликали до спадкування тільки якщо у спадкоємця не було синів. Діти успадковували майно батьки чи матері порівну - його ділили на відповідну кількість частин. Одружені сини також мали право спадкування. Щодо заміжніх дочок то про їх спадкування у законах нічого не сказано. Але у ст. 183 зазначено, що дочка наложниці, яка при одруженні отримала від батька придане, не брала участі у спадкуванні його майна. Дочка - жриця, яка одержала від батька придане, могла ним користуватись, але якщо це була нерухомість, то продати чи подарувати вона немала права.
Майно раба після його смерті переходило до господаря. Проте якщо раб був вільни або одружений з вільною то їй повертали придане, а все інше майно ділили на половину: одна частина господарю, друга - дружині померлого.
Про іншу форму спадкування - заповіт - в законах Хаммурапі не згадується.
Кримінальне право. Нормам кримінального права присвячено багато статей в законниках Хаммурапі та інших законів тих часів. Зокрема, в законнику передбачена ціла система злочинів і покарань. Злочини можна поділити на такі групи:
1) проти держави - недонесення про змову, бунт (ст. 109); невиконання військового обов'язку (ст. 28, 33);
2) проти здійснення справедливого правосуддя (ст. 1, 2, 3, 11, 126, 127) зокрема не справедливе звинувачення;
3) проти життя і здоров'я;
4) проти майна - грабунок (с. 22-24); крадіжка звичайна і кваліфікована (ст. 6, 14, 16, 21, 25 та ін.);
5) проти моралі;
6) проти честі і гідності;
7) злочини скоєні через невміле виконання професійного обов'язку (наприклад: лікарня, ветеринара, будівельника та ін.).
Злочини. Злочини проти особи - життя, здоров'я, честі, гідності. Вбивство - навмисне чи ненавмисне - каралось смертю. Коли дружина вбивала чоловіка, то за це її саджали на палю (ст. 153). У випадку смерті господаря будинку, спричиненого обвалом, карали смертю будівельника (ст. 229); якщо загинув син господаря, то страті підлягав син будівельника (ст.230). Так, якщо лікар-хірург спричинив хворому каліцтво або в результаті операції хворий помер, тойому належало відрізати руку (ст. 218). Коли від операції помирав раб, то лікар відшкодовував його вартість.
Loading...

 
 

Цікаве