WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Розуміння римськими юристами права власності - Реферат

Розуміння римськими юристами права власності - Реферат

що не володіє, від не власника, що не володіє.
2) Негаторний позов - позов про заперечення. Він застосовувався для усунення перешкод, що заважали власнику здійснювати правоможність користування річчю.
3) Прогібіторний позов - був подібний до негаторного позову, однак відрізнявся від нього тим, що міг бути пред'явлений, якщо порушення права власності ще не відбулося, але відбудеться в майбутньому.
4) Actio in rem Publiciana - за змістом був практично подібний до індикаційного, але стосувався конкретних юридичних казусів.
Висновки
Важливою рисою римського права власності був поділ речей на два типи - res mancipi і res nec mancipi. До першого типу відносилася земля (спочатку біля Риму, а потім уся земля в Італії взагалі), робоча худоба, раби, будинки і спорудження, тобто об'єкти традиційно общинної власності.
До другого типу відносилися всі інші речі, володіння якими могло бути індивідуалізоване.
Для відчуження речей першого категорії-продажу, міни, дарування й ін. - було потрібно дотримання формальностей, що носили назвуманципації. Слово це відбулося від "manus" - рука й укладає в собі образне уявлення про перехід власності при накладенні руки на придбану річ. Наклавши руку, потрібно було ще сказати: "я затверджую, що ця річ належить мені по праву квірітів..." (тобто нащадків обожненого Ромула-Квіріна).
Манципація повідомляла набувачу незаперечне право власності на річ. Сплати грошей без манципації було ще недостатньо, як бачимо, для виникнення права власності.
Варто ще сказати, що передача манціпованої речі відбувалася в урочистій формі, у присутності 5 свідків і ваготримача з вагами і міддю. Останнє вказує на те, що обряд манципації виник до появи карбованої монети - аса, але мідь у визначеній сторонами вазі уже фігурувала як загальний еквівалент. Формальності ж служили запам'ятовуванню угоди, якщо коли-небудь, у майбутньому часі, виникне зв'язана з нею суперечка про власність.
Всі інші речі, навіть і дорогоцінні, переходили за допомогою простої традиції, тобто безформальної передачі на умовах, установлених договором закупівлі-продажу, міни, дарування й ін.
Старий раб, як і старий кінь, вимагали - при переході з рук у руки - манципації. Дорогоцінна ваза - традиції. Перші дві речі відносилися до розряду знарядь і засобів виробництва; по своєму походженню вони тяжіють до верховної колективної власності римської громади, тоді як ваза, прикраса, як і всяка інша повсякденна річ були як споконвічно, так і в наступному часі предметами індивідуальної власності. І в цьому вся справа!
Вже в найдавніший період складається порядок, відповідно до якого, право власності на річ могло виникнути внаслідок тривалого володіння річчю. (VI,3: Давнина володіння у відношенні земельної ділянки (установлювалася) у два роки, у відношенні всіх інших речей - в один рік. ).
Особливим видом речового права, зафіксованим у Законах XII таблиць є сервітути, норми права, що обмежують права власників на приналежне їм майно а також наділяє суб'єкта поруч прав на майно йому не приналежне.
У Законах XII таблиць власнику прямо пропонувалося:
" Залишати незабудоване місце навколо будинку (VII.1.);
" Відступати від границь ділянки на визначену відстань (VII.2.);
" Обрізати дерева на висоті 15 футів, щоб не заподіювати шкода сусідній ділянці (VII. 9а);
Крім цього надавалося право проходу по чужій землі "Нехай (власники пришляхових ділянок) огороджують дорогу, якщо вони не мостять її каменем, нехай їде на в'ючній тварині, де побажає" . Власники ділянок мали право при визначених обставинах користатися продуктами принесеними чужою власністю: "VII.9б. Законом XII таблиць дозволялося збирати жолуді, що падають із сусідньої ділянки" , а також звертатися з позовом до власника власності, що наносить збиток "VII.10. Якщо дерево із сусідньої ділянки схилилося вітром на твою ділянку, ти на підставі Закону XII таблиць можеш пред'явити позов про збирання його".
Згідно ХІІ таблиць викликаний повинен з'явитися в суд. Закони Дванадцяти таблиць починалися словами: "Якщо викликають на суд, нехай йде" (Si in jus vocat, ito). Влада, однак, не приймає заходів до виклику відповідача; позивач повинен привести його сам. Суд являє собою передусім змагання, державні органи регулюють судовий процес і виступають як би в ролі третейського судді. Однак закони Дванадцяти таблиць передбачають обов'язкове виконання рішень, винесених судовою владою. Закони Дванадцяти таблиць свідчать про успіх світського права (jus), але разом з тим судоговорення обставлено рядом формул і обрядів, недотримання яких може привести до втрати позову.
Закони Дванадцяти таблиць в своїх встановленнях відображають розвиток обміну. Нам відомий один з основних способів придбання власності манціпація.
Це був особливий обряд, який передбачав обов'язкову присутність придбавача речі і колишнього власника (відчуждателя). Крім того, повинні були бути присутніми п'ять повнолітніх громадян як свідки і шостий, що тримав мідну вагу. Придбавач, торкаючись рукою предмета, що передається, ударяв шматочком міді (що символізував плату за річ) об вагу, передавав його відчуждателю і вимовляв певну формулу.
Список використаної літератури
1. Бартошек М. Римское право: понятие, термины, определения. - М., 1989.
2. Методическое пособие по изучению курса основ римского права. Составитель Е. А. Скрипилев. Москва. 1995.
3. Пидопрыгора А.А. Основы римского частного права. - М., 1999.
4. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підручник. - Вид. 2-е. - К., 2003.
5. Римское частное право: Учебник/под ред. Проф. И.Б.Новицкого и проф. И.С.Перетерского. - М.: Юриспруденция, 1999. - 512с.
6. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. Под.ред. Черениловского З.М.. Москва: фирма Гардарика, 1996.
Loading...

 
 

Цікаве