WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Право (друга половина 1950-х — перша половина 1960-х pp.) - Реферат

Право (друга половина 1950-х — перша половина 1960-х pp.) - Реферат

Право (друга половина 1950-х - перша половина 1960-х pp.)
Право України у період, що вивчається, розвивається, як і держава, по шляху демократизації. XX з'їзд КПРС закликав усі партійні та радянські органи пильно стояти на сторожі законності. Адже командні риси права виявилися сильнішими і в багатьох випадках перемагали демократичну тенденцію.
Гарантією зміцнення законності мала стати кодифікація зага-льносоюзного і республіканського законодавства. В історії права УРСР це була уже друга кодифікація. Кодифікаційні роботи розпочинаються тут у травні 1956 p. Особливо вони пожвавилися після того, як Верховна Рада СРСР 11 лютого 1957 p. віднесла до відання союзних республік законодавство про устрій судів союзних республік і прийняття цивільного, кримінального та процесуального кодексів. У віданні Союзу РСР залишилося лише видання Основ законодавства в цих галузях. Це нововведення мало за мету зміцнити демократизм федеративної структури радянського права.
Вводився такий порядок кодифікації: щодо принципу верховенства союзного закону спочатку розроблялися та приймалися Основи законодавства Союзу РСР та союзних республік, а згодом, в розвиток цих Основ, в союзних республіках розробляли та приймали кодекси.
Кодифікація провадилась зважено, забезпечувалась високок-валіфікованою підготовкою актів, що кодифікувалися. Поступово кодифікація перетворилась в постійну частину повсякденної законодавчої діяльності України.
Під час кодифікації, в період, що вивчається, в УРСР були прийняті та стали чинними Закон про судоустрій УРСР (1959 p.), Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси (набрали чинності з 1 квітня 1961 p.). Цивільний та Цивільно-процесуальний кодекси (набрали чинності з 1 січня 1964 p.)**, а також багато принципових нормативних актів майже з усіх галузей законодавства. Однак не всі вони мали послідовно демократичний характер, чимало з них були консервативними, що об'єктивно відображало зусилля командно-адміністративної системи зберегти свої позиції. Зокрема, зберігалася така з її основ, як участь партії, її центральних органів у нормо творчому процесі, їх керівний вплив на цю діяльність.
У лютому 1962 p. Рада Міністрів УРСР доручила Міністерству юстиції до 1 жовтня 1962 p. підготувати до друку рукопис у шести томах хронологічного зібрання чинних законів, указів Президії Верховної Ради, постанов і розпоряджень уряду, що були прийняті у період 1917-1961 pp. Це зібрання призначалося до загального використання*.
Цивільне право. Основа цивільно-правового регулювання - право державної власності - залишилася непохитною. Як завжди, воно спрямовується на розвиток і зміцнення державної власності.
У цей період значно збільшується кількість об'єктів права державної власності.
З відання Союзу РСР у безпосереднє відання України було передано чимало промислових підприємств та галузей народного господарства (вугільна, нафтова, паперова, деревообробна та ін.). Разом із тим були поширені права України з управління підвідомчими господарствами. У 1953-1956 pp. під управління України перейшло приблизно 10000 підприємств і організацій. Це підвищило частину республіканської продукції з 36 до 76%**. Промисловість залишалась пріоритетною галуззю економіки. Старі підприємства модернізувались, будувалось багато нових.
^Збільшення об'єктів державної власності було досягнуто також за рахунок реорганізації, точніше - ліквідації промислової кооперації. Це безпідставно, ненауково мотивувалося тим, що, нібито, кооперативні підприємства, у порівнянні з державними хоча і були недосконалим видом підприємств, але в процесі побудови соціалізму вони вже втратили характер кустарно- кооперативного виробництва і по суті не відрізнялись від державних. З 1956 p. розпочалось згортання промкооперації. Згодом вона була повністю знищена, а її артілі передано до державної власності.
У середині 50-х років коло об'єктів державної власності поповнили нові зернові радгоспи, а також радгоспи, у які були перетворені деякі колгоспи.
Врешті-решт Україна виявилась перенасиченою промисловими підприємствами. Але це поспішне перенасичення мало не лише позитивні наслідки, воно негативно відбилося на стані природи та якості продукції.
Вже на початку 1957 р. обсяг промислової продукції в Україні у порівнянні з 1940 p. збільшився у чотири рази.
Частина фонду державної власності направлялась на посилення колгоспного ладу. У 1958 р. МТС були реорганізовані в ремонтно-технічні станції (РТС), а їх техніка вводилась у цивільний обіг, щоб її могли купувати колгоспи. Це нововведення розглядалося як юридична база зближення власності державної і власності кооперативно-колгоспної. Головне ж полягало у тому, що воно означало принципове визнання можливості запроваджувати об'єкти державної власності - знаряддя виробництв - до цивільного обігу.
Була визнана нова, третя форма соціалістичної власності - власність громадських організацій, у тому числі, як виявилося, і власність компартії.
Як і раніш, закон піклувався, щоб майно, яке знаходиться в особистій власності, не використовувалось для одержання нетрудових доходів.
Розширюються житлові права громадян. Було скасовано адмі-ністративне виселення з будинків державних підприємств, установ і організацій робітників і службовців, які припинили з ними трудові відносини.,
Цивільне право багато займалося врегулюванням договірних відносин між підприємствами, господарськими організаціями. У травні 1955 p. було знято заборону на продаж, обмін та відпуск на сторону обладнання і матеріалів. Цей акт усував серйозні перешкоди цивільному розподілу та перерозподілу об'єктів державної власності між їх володарями і доцільному, за прямим призначенням, їх використанню.
Але підприємства і господарські організації все ж не мали необхідної самостійності для участі у цивільному обігу. Вони підлягали централізованому плануванню та адміністративному розпорядженню з боку відповідних відомств.
Тим часом, особливо на початку 60-х років, усе більше усвідо-млюється необхідність використання вартісних важелів управління, йдеться про підготовку до впровадження на підприємствах повного госпрозрахунку. На жаль, цей напрямок у розвитку економіки і права не був належним чином забезпечений.
Трудове право. У період, що вивчається, основним джерелом правового регулювання праці залишався КЗпП 1922 p. Але його постійно доповнювали норми, які розширювали трудові гарантії.
23 квітня 1956 p. було скасовано кримінальну відповідальність за самовільне залишення роботи*. На початку 1957 p. відмовилися від призивів-мобілізацій молоді до ремісничих та залізничних училищ. Відтепер, як і до 26 червня 1940 p., працівник мав право припинити трудові відносини, попередивши про це адміністрацію за два тижні до вказаного ним строку залишення роботи. Таким чином було відновлено право громадянина за власним бажанням укладати та розривати трудовий договір.
З метою поліпшення охорони праці підлітків заборонялося приймати на роботу осіб, якимне виповнилося 16 років.
Йде процес скорочення робочого часу. З 10 березня 1956 р. для
Loading...

 
 

Цікаве