WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Перший Всеукраїнський з’їзд Рад та його акти - Реферат

Перший Всеукраїнський з’їзд Рад та його акти - Реферат

увечері 12 грудня. У своїх постановах з'їзд вітав жовтневе збройне повстання і встановлення радянської влади та "диктатуру пролетаріату, підтриману найбіднішйм селянством". У резолюціях "Про організацію влади на Україні" і "Про самовизначення України" з'їзд проголосив створення Української радянської республіки, про організацію влади та її відносини з Російською радянською республікою. 12 грудня з'їзд постановив, що "Україна проголошується Республікою Рад робітничих, солдатських та селянських депутатів". Українську робітничо-селянську радянську республіку в офіційних радянських актах відразу ж після її утворення іменували також Українською Народною Республікою.
Таким чином, в Україні фактично склалося двовладдя: більша частина України була підвладна Центральній Раді, а менша - радянському уряду.
Структуру органів влади 1 Всеукраїнський з'їзд Рад визначив, орієнтуючись на зразок, який склався в радянській Росії. Влада на місцях закріплювалася за повітовими, міськими, губернськими та обласними Радами. Здійснення влади у центрі покладалося на Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих, селянських та солдатських депутатів, обраний ними ЦВК й ті вищі органи виконавчої і розпорядчої влади, які мав створити ЦВК. Із передбаченого 61 члена ЦВК з'їзд обрав лише 41, вказавши, що 20 його членів мають бути дообрані наступним з'їздом Рад селянських депутатів. У числі обраних було 35 більшовиків, 4 лівих есери, 1 лівий український соціал-демократ та 1 меншовик-інтернаціоналіст. Головою ЦВК був обраний лівий український соціал-демократ Ю.Медведев.
17 грудня було опубліковане повідомлення, що ЦВК Рад України утворив радянський уряд - Народний Секретаріат.
Постанови І Всеукраїнського з'їзду Рад про створення Радянської республіки, що стосувалися проблем України, були, на жаль, сформульовані в демагогічному дусі, навіяному перемогою проле-тарської диктатури.
Щодо відносин з радянською Росією, Всеукраїнський з'їзд Рад вирішив: "Встановити між Робітничо-Селянським Урядом Російської Федерації, а також урядами інших частин Росії та Робітничо-Селянським Урядом України повну узгодженість в цілях та діях". З'їзд проголосив Українську республіку федеративною частиною Російської республіки з необмеженими федеративними зв'язками. ЦВК Рад України доручалося "негайно розповсюдити на територію Української республіки всі декрети і розпорядження Робітничо-Селянського Уряду Федерації, які мають загальне для всієї Федерації значення", і в першу чергу ленінські декрети. Раднарком РРФСР призначив надзвичайним комісаром в Україні Г.Орджонікідзе, а український радянський уряд своїм представником в Раднаркомі затвердив В.Затонського.
Основним завданням більшовиків тепер стала боротьба проти Центральної Ради, повсюдне встановлення радянської влади на місцях. Це у підсумку мало привести до однопартійної більшовицької державної системи.
3. Наслідки від проведення І Всеукраїнського з'їзду Рад
та прийнятих актів
У грудні 1917 р. до Харкова прибули загони російських червоногвардійців під командуванням комісара по боротьбі з контрреволюцією на Півдні В.Антонова-Овсієнка. Вони включилися у збройну боротьбу проти Центральної Ради. Зокрема, російські війська прийшли на допомогу робітникам Катеринослава, які наприкінці грудня виступили за владу Рад, проти військ Центральної Ради. Загони харківських червоногвардійців і солдат взяли під контроль залізничні шляхи на Дон. На початку 1918 p. вони разом з російськими червоногвардійцями визволили від каледінців більшу частину території Донбасу. Сформований з місцевих робітників 1-й Донецький полк Червоної гвардії брав участь в остаточному їх розгромі.
4 січня 1918 p. Народний Секретаріат віддав наказ радянським військам розпочати похід у напрямку Полтава-Київ. У ньому брали участь червоногвардійські загони, сформовані в Україні, а також війська, надіслані Раднаркомом з Росії. Брав участь у боях проти військ Центральної Ради також полк Червоного козацтва, сформований Народним Секретаріатом з солдатів українізованих частин. Його очолив В.Примаков. Головнокомандуючим радянськими військами, які після вступу в Полтаву розгорнули наступ на Київ, Народний Секретаріат призначив Ю.Коцюбинського. Він заступив на цьому посту лівого есера, колишнього полковника царської армії М.Мура-вйова, який дискредитував радянську владу безпідставно жорстокими наказами про масові розстріли "ворогів революції".
Центральній Раді довелося поспіхом формувати нові загони "вільних козаків" і гайдамаків.
У січні 1918 p. радянська влада була встановлена у Вінниці, Олександрівську, Миколаєві, Херсоні, Єлисаветграді, Кам'янець-Подільському, багатьох інших містах і селах, а також у Криму. Вірні Центральній Раді війська не змогли стримати наступ радянських військ. Крім того, в самому Києві почалося збройне повстання. 28 січня 1918 р. в Києві встановилася радянська влада. 30 січня до міста прибув Народний Секретаріат.
Соціалістична революція набирала жорстоких, трагічних форм громадянської війни. Драматичним виявилася окупація України австро-німецькими військами відповідно до мирного договору Центральної Ради з державами Почетвереного Союзу від 9 лютого 1918 p. Цей договір був помилковою акцією Центральної Ради.
Події революції, громадянської війни та воєнної інтервенції займають чільне місце в історії України. Оцінка їх була неоднозначною. І це природно, адже йшлося про долю й саме існування цілих класів, верств населення - мільйонів живих і зведених у могилу людей. Останнім часом вчені піддають науковому, критичному аналізу цю найбільш значущу і водночас трагічну подію XX ст.
Висновки
Конфлікт між Центральною Радою та більшовиками був невідворотним. Якщо Центральна Рада критикувала Леніна за насильство при захопленні влади в Петрограді, то Ленін скаржився на те, що українці пропускають козацькі війська через свою територію, дозволяючи їм зосередитися на півдні, де формувався російський антибільшовицький рух. Тим часом на Україні більшовики зазнали кількох політичних невдач. У грудневих виборах до Всеросійських Установчих Зборів, пізніше розігнаних більшовиками, українські партії отримали понад 70% голосів, тоді як більшовики - лише 10%.
Ще відчутнішою була їхня невдача на Всеукраїнському з'їзді Рад, який-вони самі скликали 17 грудня в Києві й який сподівалися поставити під свій цілковитий контроль. Але українські партії закликали на з'їзд своїх прибічників із села, переваживши близько сотні більшовицьких делегатів двома з лишком тисячами своїх. Розлючені члени невеликої більшовицької фракції покинули з'їзд, переїхали до Харкова, кваліфікували Центральну Раду як "ворога народу" й проголосилистворення Радянської Української Республіки. Одночасно на Україну з Росії почали наступ більшовицькі війська.
Список використаної літератури
1. Історія держави і права України. Частина 2: Підруч. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 ч. / За ред. акад. Академії правових наук України А. Й. Рогожина. - К.; 1н Юре. - 1996. - 448 с.
2. Лановик Б, Матейко Р., Матисякевич З. Історія України. - К., 2000.
3. Рибалка К.І. Історія України. - Ч.І. - К., 1994.
4. Семененко В.І, Л.О.Радченко. Історія України. - Харків, 2000.
5. Субтельний О. Історія України. - К., 2000.
Loading...

 
 

Цікаве