WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Право (1945 — середина 1950-х pp.) - Реферат

Право (1945 — середина 1950-х pp.) - Реферат

причин цього явища була, безумовно, відірваність правового регулювання організації та діяльності колгоспів від об'єктивних законів економічного розвитку, нехтування принципом матеріальної заінтересованості виробника у результатах його праці.
Кримінальне право. Період, що розглядається, розпочався з доброї події: в ознаменування перемоги над гітлерівською Німеччиною було оголошено амністію. Вона звільняла від покарання:
1) осіб, засуджених до позбавлення волі на строк не більше 3 років;
2) засуджених за самовільне залишення підприємств; 3) військово-службовців, засуджених з відстрочкою виконання вироку. Наполовину скорочувався строк покарання, що залишався, для осіб, засуджених до позбавлення волі на строк більше 3 років. Амністія не поширювалась на осіб, засуджених за "контрреволюційні злочини", розкрадання соціалістичної власності, бандитизм, фальшивомонет-ництво, навмисне вбивство та розбій, а також на осіб, засуджених за розтрату, крадіжку, грабіж та хуліганство.
У мирні дні припиняється дія окремих норм кримінального права, які належало відмінити. В умовах мирного життя вони не знаходили собі застосування (наприклад, указ про відповідальність за поширення у воєнний час чуток, що породжували тривогу серед населення). Але в подальшому розвиток кримінального права йде старим шляхом - захисту передусім інтересів держави, посилення покарань. При цьому союзний законодавець прагнув все більше уніфікувати кримінально-правоверегулювання. Тому Кримінальний кодекс УРСР був приведений у відповідність з нормами союзного законодавства. У багатьох нормативних актах в галузі кримінального права, прийнятих у перші повоєнні роки, містилося таке формулювання: "з метою встановлення єдності законодавства про кримінальну відповідальність..."
"Холодна війна", напружена міжнародна обстановка викликали до життя норму, що встановила склад нового особливо небезпечного злочину, - 12 березня 1951 p. був прийнятий Закон про захист миру. Виходячи із прагнення до зміцнення миру та дружніх стосунків між народами. Закон проголошував, що пропаганда війни підриває справу миру, створює загрозу нової війни і тому є найтяжчим злочином проти людства.
Гуманізм цього акта не викликає сумнівів, але з юридичної точки зору Закон від 12 березня 1951 р. не був бездоганний. Він не давав точної кваліфікації складу злочину і не визначав конкретного виду покарання, на яке заслуговував злочинець.
З'явилися нові склади і в групі "інші державні злочини". Указ Президії Верховної Ради СРСР від 9 червня 1947 p. привернув увагу карних органів до таких злочинів, як розголошення державної таємниці, втрата документів та інших матеріалів, зміст яких складав державну таємницю, а також заявления чи передавання за кордон винаходів, відкриттів та технічних удосконалень, що складали державну таємницю. Указ відокремлював ці злочинні дії від тих випадків, які кваліфікувалися як зрада Вітчизні або шпигунство, посилював покарання за ці злочини у порівнянні з тими, які передбачав Указ від 15 листопада 1943 p.
Як завжди, багато уваги кримінально-правове регулювання приділяло захисту соціалістичної власності. Тому й відбулися істотні зміни в цьому регулюванні. Указ від 4 липня 1947 р. про кримінальну відповідальність за розкрадання державного та громадського майна встановлював, по-перше, єдине поняття розкрадання соціалістичного майна і посилював покарання за цей злочин, тобто збільшував строк позбавлення волі до 25 років. По-друге, вперше встановлювалася кримінальна відповідальність за недоносительство про кваліфіковане розкрадання соціалістичної власності, яке достовірно відомо готується чи уже вчинене. По-третє, з виданням цього Указу всі чинні норми про кримінальну відповідальність за розкра-дання соціалістичної власності, включаючи і Закон від 7 серпня 1932 p., а також відповідні норми КК УРСР було скасовано.
Уявлення про розвиток кримінального права у повоєнні роки буде неповним, якщо не додати, що 26 травня 1947 p. було скасовано смертну кару. Визнавалось, що застосування такої міри покарання в мирний час вже не було необхідним. Пояснювалося це тим, що у випадках, коли в чинних тоді законах передбачалась смертна кара, вона замінювалась позбавленням волі на 25 років у виправно-трудових таборах.
Проте 12 січня 1950 p. знову було санкціоновано застосування смертної кари, правда в обмежених випадках: до зрадників, шпигунів, підривників, диверсантів. Як було прийнято у цей час, застосування смертної кари мотивувалося нібито численними заявами й проханнями трудящих та умовами напруженої міжнародної обстановки.
У той же час кримінальний закон посилював боротьбу зі злочинами проти життя, здоров'я, свободи, гідності особи, проти особистої власності. Тут у першу чергу слід сказати про посилення покарання за зґвалтування у вигляді позбавлення волі від 10 до 15 років, а при наявності кваліфікованих обставин - від 15 до 20 років.
У травні 1949 p. уперше було встановлено кримінальну відпо-відальність за відмову прийняти на роботу матерів, які годують грудну дитину, чи за зниження їм плати за тими ж мотивами.
Захищаючи право особистої власності, союзний законодавець у липні 1947 p. запроваджує єдину на всій території СРСР і більш просту, ніж раніш, систему складів крадіжки та розбою. Склад грабежу як проміжний було анульовано. Це анулювання, як показала подальша практика, було безпідставним. Збільшилися строки покарання: за крадіжку - позбавлення волі у виправно-трудових таборах від 5 до 10 років, та розбій - від 10 до 20 років. Вперше встановлювалась кримінальна відповідальність за неповідомлення про розбій.
У визначенні кримінальної відповідальності за посягання на особисту власність громадян були й прорахунки, як і в регулюванні кримінальної відповідальності за розкрадання державного та громадського майна: санкції були занадто високі і явно недостатньо диференційовані залежно від тяжкості злочину.
У групі господарських злочинів посилювалося покарання за виготовлення та збут самогону і за виготовлення та збут у вигляді промислу апаратів для виготовлення самогону.
Не слід також забувати, що в республіці тривали позасудові розправи, які чинили органи МВС, КДБ та надзвичайні органи, створені ще у передвоєнні роки.
Loading...

 
 

Цікаве