WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Фашистська диктатура в Німеччині - Реферат

Фашистська диктатура в Німеччині - Реферат

наказувалось всім чиновникам слідкувати за характером виказувань державних службовців, повідомляти міністерству про будь-яку критику та вводилась практика донесення серед робітників та службовців. 10 лютого 1936 року Геринг, як прем'єр-міністр Прусії, підписав текст наказу, який назвали потім основним законом Гестапо. Він проголошував, що Гестапо доручається розслідування діяльності усіх ворожих державі сил на всій території; в ньому також говорилося, що накази та справи Гестапо не можуть підлягати розгляду адміністративними судами. В червні 1936 року імперським керівником Гестапо був призначений Гіммлер. Декретом від 17 червня 1936 року гестапо був наданий законний статус. Після створення РСХА Гестапо ввійшло до нього в якості 4 управління. З цього моменту і до кінця "Третього рейху" гестапо очолював Мюллер. Його центральна служба складалась з 1500 співробітників. Внутрішня структура Гестапо налічувала п'ять відділів:
А - боротьба з супротивниками нацизму, здійснював заходи проти саботажу та заходи загальної безпеки;
В - нагляд за політичною діяльністю католицької та протестантської церков, релігійних сект, євреїв, франкмасонів та опозиційнихтечій молоді;
С - картотека, друк, складання досьє, а також превентивні арешти та слідкування;
D - справи окупованих територій;
Е - контррозвідка, боротьба зі шпигунством.
Після реорганізації у 1943 році Гестапо як 4 управління РСХА отримало назву "Виявлення та боротьба з супротивником". Сфера діяльності залишилась без змін, був створений відділ F, що складався з двох секторів: прикордонної поліції та бюро паспортів. У боротьбі з супротивниками нацистського режиму Гестапо широко застосовувало катування над заарештованими. З кожним роком зростала кількість розстріляних заложників. По всій Німеччині та на окупованих нею територіях створювалась широка агентурна мережа з осіб, котрих вдалось зламати за допомогою фізичного та психологічного тиску, різних форм шантажу та загроз. Після розгрому "Третього рейху" Гестапо у 1945 році було визнано поза законом.
Міжнародний військовий трибунал в Нюрнберзі у 1946 році визнав всі каральні органи фашистської Німеччини злочинними організаціями. Більшість з їх головних організаторів та керівників були засудженні до смертної кари та різних строків ув'язнення за злочини перед людством.
5. Висновки
Майже без переходу, немов одна мить змінила іншу, зі смертю Гітлера і капітуляцією зник і націонал-соціалізм, ніби він був лише рухом, станом оп'яніння та катастрофою, який він же й породив. Ще раз з'ясувалось, наскільки націонал-соціалізм - та і фашизм взагалі - по своїй суті залежав від переважаючої сили, амбіційності, тріумфу, і яким непідготованим він був, по суті, на момент поразки. Недарма ж вказувалось на те, що Німеччина була єдиною країною, що не породила ніякого руху Опору. Ця відсутність не в останню чергу наглядно простежується в поведінці провідних діючих осіб і функціонерів режиму. Насамперед хід Нюрнберзького процесу продемонстрував явні спроби ідеологічно дистанціюватися від того, що відбувалось, а злочинні діяння зменшити чи оспорити, щоб в кінцевому результаті все - насильство, війна, геноцид - набуло характеру якогось страшного і прикрого непорозуміння. Все це допомагало створенню враження, нібито націонал-соціалізм зовсім не був явищем, що охоплювало цілу епоху, а був породженням жаги влади у одної конкретної людини, а також комплексу почуттів заздрості та зневаги у одного неспокійного, що прагнув завоювань, народу, бо якщо б націонал-соціалізм мав глибші корені в свій час і був одним з неодмінних рухів його, то воєнна поразка на змогла б усунути і так круто витіснити його в забуття. Але ж він всього лиш за якісь-то дванадцять років надав світові новий вигляд, і вочевидь, що такі потужні процеси не можуть бути достатнім образом пояснені капризом одиночки, котрий дорвався до влади. В такому вигляді ще раз постає роль та значення Гітлера по відношенню до оточуючих його сил: існував гігантський, невпорядкований потенціал агресивності, страху, самовіддачі та егоїзму, що лежав у спокої і потребував тільки того, щоб якесь владне явище збудило, сфокусувало та використало його. Однак Гітлер був не тільки фігурою, що б'єднувала так багато тенденцій часу; в ще більшій мірі він і сам надавав подіям їх напрямок, масштаби та радикальність. Сприяло йому при цьому ще й те, що його думки не були обтяжені якими-небудь попередніми умовами і що буквально все - антагонізми супротивників, партнерів по спілці, нації, ідеї - він також холоднокровно, як і маніакально підкоряв своїм цілям. Його екстремізм відповідав тій внутрішній дистанції, котрі він зберігав по відношенню до всіх сил. Змісту та правоти того, що здійснилося, він не усвідомлював зовсім. Саме таким чином йшов він на здійснення своїх замислів. В той же час як інші державні діячі враховували реальність існуючого співвідношення сил, він відштовхувався від чистого місця: саме так, як почав він не дивлячись на існуюче проектувати новий мегаполіс Берлін, планувалась і ним повна перебудова Європи та всього світу. Не звертаючи увагу на кордони на географічній карті Європи, що закріплені в результаті війн та зміни співвідношення сил, він переробив цю карту на свій лад, зруйнував держави та допоміг піднятися новим силам, визвав революції та поклав край століттю колоніалізму. Оскільки фашизм занурюється своїми коренями в почуття кризи епохи, він бере свій кінець тільки разом з епохою. Так як він значною мірою являє собою реакцію та відчайдушний оборонний рефлекс, то його природі належне, що передумови, на яких він базується, і є всього лиш передумовами, тобто фашистські рухи потребують більше, чим інші політичні угрупування, видатного вождя. Саме він акумулює всі негативні емоції, називає по імені ворогів, перетворює депресію в оп'яніння та призводить безсилля до усвідомлення ним своєї сили. До найбільш значних досягнень Гітлера і відноситься як раз те, що він зміг вгадати великі перспективи в кризі нерві та використати їх; як ніхто інший, зумів він підкорити собі ідеологічні та динамічні можливості міжвоєнних років. Але з його кінцем все це неминуче рухнуло, і зведені в ступінь, сфокусовані та цілеспрямовано введені у дію почуття негайно повернулись до свого розслабленого, невпорядкованого початкового стану.
Л І Т Е Р А Т У Р А
1. О.О. Шевченко "Історія держави та права зарубіжних країн". - "Вентурі" К, 1994.
2. "История государства и права зарубежных стран" Под ред. О.А. Жидкова и Н.А. Крашенинниковой - "Норма - Инфра-М" М., 1998.
3. "Энциклопедия Третьего Рейха" Сост. С. Воропаев. - "Локид-Миф" М., 1996.
4. З.М. Черниловский "Всеобщая история государства и права". - "Юрист" М., 1996.
Loading...

 
 

Цікаве