WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Суверенітет України - Курсова робота

Суверенітет України - Курсова робота

представництв за кордоном;
на власний розсуд - Прем'єр-міністра, міністрів та їх заступників, керівників інших центральних органів виконавчої влади;
4). Зовнішньополітичні - представляє державу на міжнародній арені, здійснює керівництво її зовнішньополітичною діяльністю, приймає вірчі та відкличні грамоти представників іноземних держав;
5). Військово-політичні - Президент України є Верховним головнокомандуючим Збройних Сил, очолює Раду Національної безпеки і оборони, приймає рішення щодо використання Збройних Сил України в разі збройної агресії проти неї, про запровадження воєнного стану;
6). Символічно-церемоніальні - нагороджує державними нагородами, встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними, присвоює вищі спеціальні звання і класні чини.
Щодо державного устрою, то Україна є простою унітарною (ст.2 Конституції) державою. Проста - це така держава, складові частини якої не мають власного суверенітету і не можуть виступати як суб'єкти політичних відносин; унітарна - держава, яка має автономне утворення - в Україні це Автономна Республіка Крим, яка згідно з Конституцією є невід'ємною складовою частиною України і в межах її повноважень вирішує питання, віднесені до її відання. Унітарна є найбільш виправданою формою державного устрою України, так як відповідає її етнічному складу, історичному минулому, економічним та культурним реаліям.
Сьогодні відповідно до чинної Конституції України в Україні існує трирівневий адміністративно-територіальний устрій (ст. 133). Перший рівень складається з областей (ст. 133), Автономної Республіки Крим (розділ X), міст Києва і Севастополя (ст. 133). Другий рівень - це райони і всі міста, крім Києва і Севастополя (ст. 133). Третій рівень - райони в містах, міста районного підпорядкування, селища і села (ст. 133).
За формою політичного режиму Україна є демократичною державою (ст.1). Демократичний - це такий режим, коли державна влада здійснюється з дотриманням основних прав людини, коли враховуються інтереси всіх соціальних верств населення через демократичні інститути - вибори, референдуми, засоби масової інформації.
Система закріплених в Конституції прав і свобод людини і громадянина свідчить про високий рівень демократії в Україні. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи, багато з яких є визначальними для розуміння України як демократичної держави. Зокрема, це право на свободу і особисту недоторканність, право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, свободу світогляду і віросповідання, об'єднання у політичні партії та громадські організації , право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнських та місцевих референдумах тощо.
ІІ. Принцип суверенітету України.
Принципи та ознаки суверенітету України були закріплені в Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року, згідно з якою принципи суверенітету України зводяться до наступного:
1) верховенство - відсутність іншої більш високої суспільної влади на території держави: державна влада може відмінити, признати недійсним будь-який прояв іншої суспільної влади;
2) самостійність - можливість самостійно приймати рішення усередині країни та зовні при дотриманні норм національного та міжнародного права;
3) вичерпність - розповсюдження державної влади на всі сфери державного життя, на все населення та суспільні організації країни;
4) неподільність влади держави в межах її території - єдність влади в цілому і тільки функціональний її поділ на гілки влади: законодавчу, виконавчу та судову; безпосереднє здійснення власних велінь по їх каналам;
5) незалежність у зовнішніх зносинах - можливість самостійно приймати рішення зовні країни при дотриманні норм міжнародного права та повазі суверенітету інших країн;
6) рівноправ'я у зовнішніх зносинах - наявність в міжнародних відносинах таких прав та обов'язків, як і в інших країнах;
7) невідчужуваність - неможливість свавільного відчуження легітимної та легальної влади, тільки наявність закріпленої законами можливості делегувати суверенні права держави органам місцевого самоуправління.
В Конституції України 1996 року проголошується: "Суверенітет України розповсюджується на всю її територію" (ст. 2). Це означає, що жодна частина цієї території не може проголосити себе незалежною від суверенної влади держави.
Однак держава не має право робити все, що вважає за потрібне, по відношенню до інших держав. Проти таких дій застерігає міжнародне право. Наприклад, державам забороняється застосовувати силу проти інших держав, за винятком самооборони або вповноваження з боку Ради безпеки ООН. Іншим обмеженням щодо свободи дій держави є юридичні зобов'язання виконувати укладені нею договори.
Поняття державного суверенітету України.
Перш ніж розкривати поняття державного суверенітету, необхідно з'ясувати поняття суверенітету взагалі, звідки походить це поняття, які його основні властивості, що воно означає.
Термін "суверенітет" в перекладі з французької означає верховна влада. В державно-правовому смислі дане поняття вперше застосоване у ХVІ ст. французьким вченим Ж.Боденом. Він вважав суверенітет невід'ємною властивістю держави.
Суверенітет володіє такими основними властивостями :
1) Суверенітет єдиний і неподільний, він не може бути розділений.
2) Суверенна влада постійна - її не можна передати на деякий період кому-небудь.
3) Суверенна влада необмежена і надзаконна - жоден людський закон не може обмежувати суверенітет.
4) Суверенна влада підкоряється тільки божественним і природним законам, але не релігійним догмам.
Спробуємо зрозуміти, що означає кожна із цих тез.
1) В залежності від того, кому належить суверенітет, держава може бути класифікована як монархія (абсолютна) чи демократія (республіка). Монархія - держава, у якій суверенітетом володіє одна людина - монарх. У цьому випадку воля однієї людини є непорушним законом для всіх громадян цієї держави.
Неподільність суверенітету передбачає збереження форми керування державою в будь-яких умовах. Неподільність повиннабути одночасно тимчасовою і просторовою.
Просторова неподільність означає, що якщо суверенітет належить монарху, то, наприклад, мер будь-якого містечка повинний підкорятися саме монарху, і нікому іншому, і у всякому разі не учиняти сваволю. Зрозуміло, що мер не завжди може підкорятися монарху безпосередньо. Тоді він повинний підкорятися відповідному органу, що у свою чергу прямим чи непрямим шляхом буде підкорятися монарху. Такі органи, а також і сам мер є представниками суверенітету. Це, зрозуміло, не виходить, що мер повинний по будь-якому питанню звертатися до монарха чи його представника. Але монарх, визначивши що рішення мера не відповідає його думці по цьому питанню, може скасувати це рішення. Однак, і монарх не може влаштовувати сваволю в державі. Взагалі, монарх може скасувати будь-які рішення свого представника. Очевидно, принцип показності дає можливість створити процедуру оскарження рішення суду у вищій інстанції. Передбачається, що чим тісніше зв'язок між сувереном і його представником, тим точніше цей представник зможе виразити волю суверена..
Особливо цікава взаємодія монарха з якими-небудь впливовими структурами, що існують у державі. Теоретично монарх ні якою мірою не
Loading...

 
 

Цікаве