WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Розгляд фундаментальних понять предмету та методів галузі права у загальній теорії права та держави - Курсова робота

Розгляд фундаментальних понять предмету та методів галузі права у загальній теорії права та держави - Курсова робота

трудових відносин, що входять до предмету трудового права.
Для власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів разом із профспілковим комітетом, які розробляють та приймають локальні нормативно-правові акти, останнім часом важливого значення набули рекомендаційні норми, за допомогою яких держава пропонує сторонам самим урегулювати певні відносини. Вони не є обов'язковими для сторін. Якщо сторони відповідної норми не прийняли, то рекомендована норма не може бути застосована при вирішенні спору, що виникає між сторонами трудових відносин.
Якщо локальні норми приймаються власником або уповноваженим ним органом з погодження профкому, то експериментальні норми є спеціальними актами компетентних державних органів, якими санкціонується проведення правового експерименту на відміну, або, навіть, всупереч тим нормам, що регулюють дані суспільні відносини. Відмінність локальних норм від експериментальних полягає в тому, що локальні норми доповнюють та конкретизують загальні норми трудового права стосовно конкретного підприємства, установи чи організації. Експериментальні ж норми, навпаки, роблять винятки із загальних норм або приймаються всупереч тим нормам, що регулюють дані суспільні відносини з тим, що можливо, в майбутньому у разі позитивних наслідків експерименту ці загальні норми будуть змінені на нові. Прийняття нових норм здійснюється методом державно-нормативного регулювання.
Дещо під іншим кутом зору особливості методу трудового права розглядають Г.І. Чанишева та Н.Б.Болотіна. У своєму дослідженні вони використовують структуру методу галузі права, що визначена загальною теорією права та держави. На їхню думку метод регулювання суспільних відносин характеризуються такими ознаками:
1) порядком виникнення, зміни чи припинення правовідносин;
2) загальним юридичним становищем учасників правовідносин;
3) характером встановлення прав та обов'язків;
4) засобами, які забезпечують виконання зобов'язань (санкції).
Методу трудового права притаманний договірний характер праці, встановлення її умов. Найбільш поширеною підставою виникнення трудових правовідносин є трудовий договір (контракт). В умовах переходу до ринкових відносин підвищується значення договорів - як колективних договорів та угод, так і індивідуальних договорів - в регулюванні трудових прав та обов'язків, умов праці та її оплати, соціально-побутового забезпечення. Договірний спосіб регулювання взаємодіє з імперативним та рекомендаційним способами.
Питання співвідношення імперативного та диспозитивного методів пов'язаний з загальним становищем суб'єктів трудового права, особливо зі становищем сторін при укладанні трудового договору (контракту).
В науці трудового права прийнято вважати, що при укладенні трудового договору сторони є юридично рівними. Таке положення відповідало реальному становищу за часів адміністративно-командній системи, коли не було безробіття в його сьогоднішніх масштабах. Однак, в умовах, коли Україна переживає перехідний етап свого розвитку, коли вона знаходиться в умовах економічної кризи, ми спостерігаємо й все більше виражену нерівність працівника та працедавця.
Працедавець стає сильнішим, особливо якщо це платоспроможний працедавець. Тому всі положення законів щодо становища на ринку праці працівника і працедавця, повинні бути направлені на захист прав робітників.
В процесі трудових відносин працівник повинен підкорятися волі працедавця. Разом з тим обидві сторони трудового договору мусять підкорятися у процесі праці правилам внутрішнього трудового розпорядку.
Виходячи з вищенаведених фактів стає зрозуміло, що юридична рівність сторін трудових правовідносин не співпадає з сьогоднішнім станом речей.
На міжнародному рівні це питання також становить проблему. Навіть Генеральний директор Міжнародного Бюро Праці у 1986 році визнав, що сьогодні основна мета розвитку трудового законодавства і систем трудових відносин є в тому, щоб покінчити з фікцією цивільного права XIX століття, яка оголошувала рівність сил сторін індивідуального договору найму.
Сьогодні становище сторін при укладанні трудового договору характеризується не рівністю, а свободою вибору, бо юридична рівність не дає рівності соціальної.
Характер встановлення прав і обов'язків суб'єктів трудових правовідносин має такі відмінності та особливості: по-перше, участь трудових колективів, профспілкових органів або інших уповноважених на представництво трудовими колективами органів в установленні та застосуванні умов праці найманих робітників; по-друге, співвідношенням централізованого і локального регулюванню трудових відносин. Централізоване регулювання передбачає закріплення мінімального рівня гарантій трудових прав працівників. При цьому в прийнятих нормативно-правових актах містяться як імперативні, так і рекомендаційні норми. В ринкових умовах буде розширюватися зона диспозитивного методу, внаслідок чого підвищиться значення локальної нормотворчості. Однак, через мірне застосування диспозитивного методу може призвести до порушень прав працівників, тому в законодавстві повинні бути чітко сформульовані положення, які не можуть бути змінені на шкоду працівникові.
Методу трудового права притаманна своя специфіка захисту трудових прав і забезпечення виконання зобов'язань. В перехідний до ринку період повинна посилюватися роль та захисна функція профспілок. Для захисту трудових прав працівників на підприємствах вибираються комісії по трудовим спорам. Розширено судовий захист трудових прав громадян. В перспективі планується створення спеціалізованих трудових судів. Після прийняття Конституції України в 1996 році, яка у ч. 1. Ст. 55 закріпила норму, відповідно до якої права і свободи людини і громадянина захищаються судом та у відповідності з ч. 3 Ст. 8, яка зазначає, що норми Конституції є нормами прямої дії, працівник має право оскаржити в суді практично будь-яке порушення норм трудового законодавства.
Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю та правил по охороні праці здійснюють органи, які діють за межами підприємства і які не залежать від власник або уповноваженого ним органу. Неналежне виконання працівниками трудових обов'язків забезпечуються мірами дисциплінарної та матеріальної відповідальності.
Отже, особливостями методу трудового права є: співвідношення централізованого та локального регулювання суспільних відносин у сфері праці; співіснування договірного, рекомендаційного та імперативного способів регулювання; участь робітників в правовому регулюванні праці через трудові колективи, профспілкові або інші уповноважені на представництво трудовим колективом органи; свобода вибору сторін при укладенні трудового договору з підпорядкуванням їх у процесі праці
Loading...

 
 

Цікаве