WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Сучасне розуміння та установки демократії - Реферат

Сучасне розуміння та установки демократії - Реферат

обмеженої участі народних мас у керуванні державою. Один з основоположників елітарної теорії демократії І.Шумпетер доводив, що народні маси дуже байдужі до будь-яких процесів, що безпосередньо не зв'язані з їхнім повсякденним життям. Здебільшого маса пасивна і некомпетентна в питаннях політики, а тому легко піддається маніпуляціям професійних політиків. Рядовий громадянин, як вважає Шумпетер, будучи дилетантом у політиці, навряд чи може раціонально формулювати загальну волю, спрямовану на досягнення загального блага. Насправді загальна воля - це результат діяльності досвідчених професіоналів-політиків, що у ній зацікавлені. Тому народ варто переконати в тім, що відстоювання своїх інтересів і прийняття політичних рішень варто цілком передоручити високопрофесійній меншості - еліті, що здатна раціонально використовувати демократичні механізми, зберігаючи при цьому свободу і можливості прийняття рішень.
Відповідно до концепції елітарної демократії еліти повинні боротися між собою за право здійснювати владу в суспільстві, а участь народу обмежується правом віддати перевагу складу правлячої еліти, а також правом періодичного контролю за владними елітами за допомогою механізму виборів. Таким чином, демократія, з погляду елітарної концепції, покликана виконувати чисто технічну роль. Її призначення зводиться до методу добору найбільш обдарованої і компетентної пануючої еліти, здатної взяти на себе відповідальність по керуванню державою.
Демократія участі (партиципаторна концепція) виступає як альтернатива стосовно елітарної теорії демократії. Під участю (партиципацією) у західній політології розуміються усі види участі громадян у політичному житті з метою надання впливу на прийняття політичних рішень. Партиципаторна концепція демократії, на відміну від елітарної, виходить з того, що людина - істота раціональна, яка розуміє, що являє собою суспільне благо, а тому здатна свідомо приймати розумні рішення. Прихильники демократії участі вважають, що ірраціональність і пасивність людей у політичній сфері - це результат їхньої недостатньої освіти і відсутності рівних можливостей для участі в політиці. Тому суспільству слід створити всі умови для активної політичної соціалізації кожного індивіда. А для цього в першу чергу необхідно забезпечити максимально доступну участь громадян у політичному процесі.
З позиції партиципаторної демократії не тільки політичні еліти, але і всі громадяни повинні брати участь у розробці політичних рішень. Тому потрібна повна і всебічна інформованість суспільства, яке тоді зможе впливати на процес поняття рішень і здійснювати ефективний контроль за діями правлячої еліти. Чим більше громадян безпосередньо беруть участь у політичному процесі, тим вище інтелектуальний потенціал для прийняття політичних рішень, а отже, менша імовірність помилкових рішень. Головною метою демократії участі є всебічна демократизація суспільства. Демократичний спосіб організації і керування повинний бути скрізь: у родині, у виховних і навчальних закладах, на виробництві, за місцем проживання, у партіях і інших громадських структурах, державі і т.д. Таким чином, прихильники концепції демократії участі виступають за розширення ролі прямої, безпосередньої демократії в політичному житті суспільства, не заперечуючи при цьому необхідність збереження інститутів представницької демократії.
Аналіз розглянутих вище теоретичних моделей і концепцій демократії показує розходження підходів до визначення і характеристики демократії, неоднозначність розуміння її сутності. Аналізовані теорії характеризують ту чи іншу модель демократії в ідеалі, тобто носять нормативний характер. Разом з тим розглянуті концепції демократії відображають і реальний досвід існування і розвитку різноманітних форм демократичних політичних систем, спираючись тим самим на емпіричний підхід.
Висновки
П.Новгородцев писав: "Якщо демократія відкриває широкий простір вільній грі сил, що виявляються в суспільстві, то необхідно, щоб ці сили підкоряли себе деякому вищому зобов'язуючому їх початку. Воля, що заперечує початки загального зв'язку і солідарності всіх членів спілкування, приходить до самознищення і руйнування основ державного життя".
Як показала історія, будь-яке суспільство приречене на зникнення, якщо в ньому немає хоча б формальної рівності, якщо під час формування державних органів влади відкрито домінує певна соціальна група. Для підтримання суспільної рівноваги необхідна хоча б ілюзія рівності всіх класів, ілюзія їх однакового доступу до управління державними справами. І для цієї мети держава застосовує різні методи - стимулювання, ідеологію, навіть примус.
Здається, не можна говорити про демократію, і використовувати слово "примус".
Як говорив У.Черчілль: "Демократія - найгірша форма правління, але людство не вигадало нічого кращого". Слабка сторона демократії полягає у двох факторах: по-перше, воля більшості не є тотожною справедливості, а основні демократичні принципи спрямовані саме на задоволення інтересів більшості, де зовсім неважливо, з чого складається ця більшість. Звісно, у випадку панування більшості демократія передбачає захист прав меншості, однак на практиці повністю це забезпечити неможливо. По-друге, суть демократії на мою думку полягає у рівності всіх перед законом, в однаковій можливості реалізувати та захистити своє право. Однак навіть демократія не зможе захистити наприклад інтерес бідного перед багатим, оскільки це витікає з самої людської природи, і не може бути подавлене соціальним фактором та силою державного примусу.
В дійсності ідеального народного устрою ніколи не було і не буде. Доки суспільство поділене на класи, неможливо прийти до згоди. Навіть одні й ті самі демократичні принципи розуміються різними групами людей по різному.
Однак незважаючи на все вище зазначене, демократія повинна існувати. Адже вона є ідеальною теоретичною конструкцією, "політичною Біблією", нехай утопічною, але необхідною. Ідея демократії повинна втілюватися в життя, бути основою для розвитку суспільства і держави. До демократії необхідно постійно долучатися, черпати силу для розбудови правової держави, громадянського суспільства, а також реалізації власних прав та законних інтересів.
Список використаних джерел
1. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку: Учебник для высших учебных заведений. Издание 2-е, переработанное и дополненное. - М.: Логос, 1999. - 544 с.
2. Проблемы теории государства и права. За ред.М.Н.Марченко - М.1999.
3. Изензее И. Конституционные права и демократия // Вест. Моск. ун-та. - Сер. 12: Социально-политические исследования. - 1992. - №12. - С. 6-9.
4. Новгородцев П.И. Об общественном идеале. - М.: Пресса, 1991. - 728 с.
5. Олійник А.Ю., Гусарєв С.Д., Слюсаренко О.Л. Загальна теорія держави та права (терміни, визначення, елементи змісту): Навч. посібник. - К., 1998. - 237 с.
6. Руссо Ж.Ж. Трактати. - М., 1969. - 638 с.
7. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. - Харків: Консум, 2001. - 656 с.
8. Характер політичного режиму // Політична думка. - 1993. - №1. - С. 23-26.
9. Якушик В. Різновиди політичних режимів // Віче. - 1995. - №9. - С. 15-23.
Loading...

 
 

Цікаве